Чистяк М. М.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ У СУЧАСНИХ
ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ
Практикою акціонерної
форми господарювання вироблено кілька основних механізмів розв’язання проблеми
корпоративного управління. Це корпоративні закони регулювання, що визначають
роль і відповідальність осіб, зобов’язаних вести корпоративний бізнес. Йдеться,
зокрема, про конкурентне середовище на товарному ринку, яке дисциплінує управлінську
поведінку через небезпеку банкрутства і руйнування неефективних компаній, про
фінансовий ринок, на якому незадоволені діяльністю корпорації акціонери можуть
ліквідувати свої вкладення. Масовий продаж акцій компаній і зниження її
котирувань робить проблематичним чи неможливим залучення необхідного
додаткового капіталу. І, врешті, ринок
робочої сили дисциплінує менеджерів різних рівнів управління небезпекою
звільнення з роботи і проблематичним пошуком нового робочого місця у випадку
неефективної діяльності на попередній роботі.
Усе це – механізми зовнішнього контролю. Однак перш ніж вони стануть досить ефективними в наших умовах, мине певний час. Регулювання корпоративної діяльності може бути значимим тільки за наявності інфраструктури, що забезпечує дію регулюючих законів і актів. Конкуренція на товарному ринку в умовах монополізму, характерного для планової економіки, не може виникнути миттєво. До того ж необхідне впровадження перевірених моделей, що пов'язують управлінську поведінку з успіхом на конкурентному ринку. Фінансовий ринок може забезпечувати ефективний контроль тільки за можливості практично вільного продажу акціонерами своїх акцій на фондовому ринку.
Механізм корпоративного управління визначає організаційне забезпечення, яке використовується з метою узгодження власних групових інтересів та досягнення спільної мети, тобто забезпечення ефективної роботи. Таким організаційним забезпеченням є спостережна рада (рада директорів).
Спостережна
рада – це виборний орган, якому доручається підзвітне і контрольоване
корпоративне управління в інтересах власників у період між загальними зборами
акціонерів. Головне завдання ради полягає в тому, щоб захищати інтереси
акціонерів і товариства в цілому. Зазвичай на практиці досить часто інтереси, з
одного боку, власників малих та великих пакетів акцій, а з другого – стратегічних
інвесторів та решти акціонерів, а також менеджменту підприємства та його
акціонерів, можуть не зберігатися не тільки між собою, а й з інтересами
товариства в цілому. Зокрема, члени правління і всі працівники певною мірою
залежать від акціонерного товариства (АТ), оскільки воно дає їм роботу. Продаж
або реконструкція того чи іншого виробничого підрозділу, який сприяв би
зміцненню та економічному зростанню АТ, водночас може призвести до збільшення
або зменшення чисельності економічних робочих місць.
Сучасний етап розвитку корпоративної системи характеризується феноменом неадекватності рівновеликих пакетів акцій прагненню установити максимальний контроль. Відтак
витісняється на другий план показник рівня дивідендів. Вартість акцій, що купуються з метою одержання доходу, і акцій, придбаних для здійснення контролю, – це принципово різні
речі. В Україні в умовах
переділу власності ця обставина набула ще більшої ваги у процесах трансформації
корпоративних відносин.
Досить часто правління АТ, зосереджуючи увагу на поточних справах, на необхідності забезпечення безперебійної роботи підприємства, не завжди спроможне чітко визначити стратегічну довгострокову перспективу, що виходить за межі буденності. Як наслідок, АТ може стати менш конкурентоспроможним та втратити свої позиції на ринках. Можливі такі ситуації, коли тимчасові інтереси акціонерів суттєво відрізняються і входять у суперечність з довгостроковими інтересами товариства. Наприклад, акціонер може бути зацікавлений у тому, щоб ухвалити пропозицію про поглинання компанії і продати свої акції стороні, яка намагається контролювати товариство, з тим, щоб потім продати його за частинами і одержати прибуток.
Важливою
функцією спостережних рад є забезпечення ефективного управління ризиками.
Результати досліджень свідчать, що іноземні інвестори охочіше вкладають свої
кошти у компанії, які мають незалежну спостережну раду. Вони вважають, що
навіть якщо у товариства виникають певні проблеми, наявність ефективно
функціонуючої ради сприятиме якнайшвидшій стабілізації становища.
Крім того,
до переліку обов'язків спостережної ради відносяться:
‑
контроль за діяльністю правління та заміщення (у разі потреби) посадових осіб товариства;
‑
контроль за системою обігу інформації, з метою отримання чіткої картини
фінансового стану товариства;
‑
забезпечення розгляду звернень, пропозицій, скарг акціонерів та ін.
Отже, на
відміну від правління, яке здійснює управління повсякденними справами
товариства, спостережна рада виконує контрольні функції.
Список використаних джерел:
2. Пенс И. Ш. Корпоративное управление в современной промышленности России: состояние и факторы совершенствования / И. Ш. Пенс, С. А. Фурс. – М. : ООО «Недра коммюникейшнс ЛТД», 2008. – 120 с.
3. Сейдаметова
Л. Д. Корпоративное управление и инвестиционная привлекательность: современные
концептуальные подходы [Електронний ресурс] / Л. Д. Сейтаметова,
С. А. Аблязова // Бизнес-Информ.
– 2011. – № 4. – С. 142-147. – Режим доступу : http://business-inform.net/pdf/2011/4_0/142_147.pdf
4. Тіхонравов О. В.
Організаційно-економічний механізм управління корпоративними правами : автореф.
дис... канд. екон. наук:
08.02.03 / О.
В. Тіхонравов. – Х. : Харківський нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна,
2004. – 20
с.