Єлісєєв Є. Ю., к. е. н. Хуторський П. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЯК ТЕОРІЯ

ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

Сучасне людство переживає складний процес суспільних перетворень, пов’язаних з усіма сферами людського буття, серед яких особливо гостро стоять проблеми забезпечення економічної, соціальної та екологічної безпеки системи господарювання всіх рівнів (світова, державна економіка та економіка підприємства). З моменту виникнення необхідності наукового обґрунтування шляхів досягнення гармонізації всіх складових господарської діяльності (власне економічна, соціальна та екологічна) категорія трансформації вийшла на авансцену наукових дискусій, адже перехід від несталого до сталого розвитку дозволить підвищити ефективність управління всіма факторами впливу на економічну безпеку. Сталий розвиток має стати основою трансформації економіки держави в напрямі її безпечного функціонування. Адже перехід від несталого до сталого розвитку суспільства потребує негайної відмови від вже діючих та розробки нових правил гри, які б забезпечили економічну безпеку на всіх рівнях суспільного розвитку. Фактично це означає, що для переходу до сталого розвитку, необхідно трансформувати економічну систему на всіх рівнях (міжнародний, мікро- та макрорівні), що дозволить здійснювати управління економічною безпекою, зважаючи на весь комплекс факторів.

Сталий розвиток як теорія трансформації економічної системи в напрямі збереження збалансованого розвитку економічної системи та її взаємодії з соціальним і природнім середовищами набуває все більшої актуальності в сучасних умовах суспільного розвитку. Адже сталий розвиток сприяє комплексному підходу до управління економіко-екологічною безпекою як всієї системи, так і її окремих елементів.

Така актуальність пов’язана, в першу чергу, з цілями сталого розвитку та її основної мети – забезпечення життєдіяльності наступних поколінь. Досягнення вказаних цілей обумовлює параметри трансформації та розвитку теоретико-методологічних основ управління економічною безпекою суб’єкта господарювання як основного агента економічної системи. Трансформація системи управління економічною безпекою підприємства обумовлює необхідність зміни її методології та параметрів інформаційного забезпечення, основним джерелом якого виступають системи обліку і аналізу.

«Сталий розвиток, положення якого є пріоритетними при управлінні економічними системами різних рівнів, формує систему управління безпечним функціонуванням суб’єктів господарювання різних галузей національної економіки» [1]. «Це, в свою чергу, обумовлює необхідність перегляду діючих підходів до системи управління промисловими підприємствами та її інформаційних підсистем, зокрема: планування, бухгалтерський облік, внутрішній контроль та економічний аналіз» [2].

Таким чином, ядром забезпечення сталого розвитку світового суспільства та трансформації мотивів «людини – економічного агента» – є сталий розвиток підприємства. Саме підприємство як суб’єкт господарювання є призмою відображення мотивів «людини – економічного агента», й саме на рівні окремого підприємства є можливим запровадження відповідних інструментів, які дозволять гармонізувати дані мотиви та гармонізувати соціальну, економічну та екологічну сфери його функціонування. Сталий розвиток підприємства є складною економічною категорією, адже поєднує в собі три складові або сфери функціонування, які переслідують антагоністичні цілі [3]. Зокрема, економічна складова – примноження капіталу; соціальна – налагодження соціального консенсусу між різними соціальними інститутами: підприємством та суспільством, підприємством та працівниками, підприємством та інвесторами; екологічна – раціональне використання природних ресурсів, зменшення антропогенного впливу виробництва на навколишнє середовище.

Сталий стан передбачає можливість системи вирішити виникаючі протиріччя і протистояти дестабілізуючим внутрішнім і зовнішнім чинникам, не руйнуючи своєї цілісності і не змінюючи своїх властивостей. Перехід від несталого до сталого розвитку суспільства вимагає відмови від діючих положень економічного розвитку та формулювання нових правил гри, які б забезпечили економіко-екологічну безпеку на всіх рівнях суспільного розвитку. Фактично такий перехід є трансформацією економічної системи на всіх рівнях (міжнародний, мікро- та макрорівні), що дозволить здійснювати управління економіко-екологічною безпекою, зважаючи на весь комплекс факторів.

Список використаних джерел:

1. Грицишен Д. О. Розвиток понятійно-категоріального апарату управління економіко-екологічною безпекою в контексті теорії сталого розвитку / Д. О. Грицишен // Вісник Волинського інституту економіки та менеджменту. – 2015. – № 13. – С. 91-109.

2. Романчук К. В. Розвиток бухгалтерського обліку активів в умовах трансформації інституту права власності: монографія / К. В. Романчук. – Житомир : ЖДТУ, 2012. – 528 с.

3. Сталий розвиток // Світовий центр даних з геоінформатики та сталого розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://wdc.org.ua/uk/sustainabledevelopment