Федюкін Р. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ФРАНЧАЙЗИНГ У ГОТЕЛЬНОМУ БІЗНЕСІ

В сучасних економічних умовах франчайзинг все частіше розглядають як ефективний спосіб початку власної підприємницької діяльності.

Термін «франчайзинг» походить від "franc", що означає «звільняти» або «надавати свободу або імунітет від певних навантажень/обмежень» [11]. Основоположником франчайзингу у його сучасному вигляді вважають Ісаака Зінгера, власника корпорації «Singer Sewing machine company», який в середині дев’ятнадцятого століття запропонував дистриб’юторам продавати швацькі машинки на засадах письмових угод. Мотивом для такого рішення стала неможливість надання послуг ремонту та обслуговування проданого обладнання на інших територіях. Це спонукало виробника швацьких машин передати право на їх продаж, після продажне обслуговування та ремонт компаніям, які територіально розташовувались у місцях експлуатації обладнання.

Сучасний «комерційний франчайзинг за своєю суттю є довгостроковими договірними відносинами, за яких франчайзер, володар торговельної марки, надає бізнес – концепцію для однієї або декількох інших осіб, франчайзі, що, в свою чергу, згоден заплатити внесок за відповідний договір. При цьому, найчастіше до обов'язків франчайзера відноситься постійне удосконалення стратегії управління, навчання учасників та організація послідовної маркетингової політики» [2].

Франчайзинг використовується у багатьох галузях та сферах економічної діяльності, в тому числі в готельному бізнесі.

Готельним франчайзингом вважають метод ведення бізнесу, який надає можливість підприємцю мати готель, на засадах об'єднання з готельною мережею (ланцюгами) або великим готелем, які вже функціонують на ринку. Франчайзером надається законне право здійснювати підприємницьку діяльність в сфері готельних послуг, а також надається допомога в організації такої діяльності, навчання, керування за винагороду, яку сплачує франшизі.

Зазвичай франчайзинг в сфері готельного бізнесу застосовується у двох видах:

1. Франчайзі надається комплект проектної документації на будівництво нового готелю.

2. Франчайзі, який вже має власний готель, входить до готельної мережі, що функціонує під відомим брендом.

Перший вид франчайзингової угоди більш цікавий для будівельних компаній, які займаються будівництвом нових готельних підприємств.

Другий вид передбачає застосування франчайзі бренду мережі, її інновацій у сфері управління, інвестицій. Як правило договір передбачає виконання стандартів обслуговування, яких додержуються в мережі франчайзера, використання торгової марки (знаку), зовнішніх проявів корпоративної культури, дизайнерських рішень, тощо. При цьому франчайзер періодично перевіряє додержання умов угоди з боку франчайзі. Це пов’язано насамперед з тим, що франчайзер намагається уникнути ризиків, пов’язаних з погіршенням репутації чи іміджу готельної мережі через недотримання франчайзі умов угоди.

Класичним прикладом використання франчайзингових угод у готельному бізнесі є історія розвитку компанії Marriott International.

Перший готель компанії Marriott було відкрито в 1957 році, наступні 13 років компанія відкривала виключно власні готелі, формуючи бездоганну репутацію та позитивний імідж мережі. Саме через побоювання втрати іміджу, який мала компанія, її власник не ризикнув перші франчайзингові готелі відкрити під існуючим ім’ям Marriott. Так, в 1970 році перші партнерські готелі з’явились під брендом Marriott Inns, які навіть зовнішньо відрізнялись від готелів Marriott. До початку дев’яностих років франчайзингові угоди укладалися за схемою «кредит – будівництво готелю – продаж готелю – довготерміновий контракт на управління готелем», згодом компанія почала продавати власні готелі з наступним управлінням ними ж. Тобто поступово з власника готелів компанія Marriott перетворювалась на оператора, основною діяльністю якого стало управління готельними підприємствами. Сформувавши організаційну культуру компанії, перед Marriott постало питання її збереження у франчайзинговій мережі, так як відомо, що ділова репутація та імідж окремого бренду чи організації впливає на імідж компанії взагалі, сприяє як залученню нових клієнтів, так і втраті таких, що вже стали постійними [3].

Отже, світовий досвід функціонування великих готельних мереж свідчить, що франчайзинг можна вважати взаємовигідною та ефективною системою партнерських відносин суб’єктів малого та великого бізнесу, яка надає можливості для подальшого розвитку готельного бізнесу. Застосування франчайзингових угод в сфері готельних послуг України є досить перспективною формою організації бізнесу, особливо з огляду на тенденцію розвитку та розширення готельних мереж (ланцюгів), що спостерігається в останні роки в нашій країні.

Список використаних джерел:

1. Economic Outlook. Franchise Business. International Franchise Association [Електронний ресурс]. – Режим доступу : emarket.franchise.org.

2. Гринько Т. В. Франчайзинг як інструмент формування організаційної культури туристичних підприємств / Т. В. Гринько, О. П. Крупський // Науковий економічний журнал «Актуальні проблеми економіки». – 2015. – №1 (163). – С. 145–154.

3. Grynko T. V. Organizational culture and image as a factor in the competitiveness of tourism and hotel enterprises / T. V. Grynko, O. P. Krupskyi, I. V. Timar // National Economic Reform: experience of Poland and prospects for Ukraine: Collective monograph. – Poland:”Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2016. – Vol. 3. – P. 252–270.