Фортуна А. В., Рябик Г. Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Основні засоби – це найважливіший елемент виробничого потенціалу. Від складу, структури, технічного стану та рівня зношеності істотно залежить ефективність діяльності вітчизняних промислових підприємств, особливо в ринковому економічному просторі.

Дослідження статистичної інформації відносно наявного стану основних засобів вітчизняних підприємств виявило значну проблему ефективності їх використання. Більшість промислових підприємств України мають на Балансі вкрай зношені основні фонди, використання яких у виробничому процесі давно вже являється економічно не доцільним.

Проблема полягає і в тому, що для більшості національних промислових підприємств постає задача не скільки оновити, скільки зберегти наявний виробничий потенціал. Але останнім часом дослідник проблеми стали спостерігати позитивні зрушення в рамках інтенсифікації промислового виробництва, навіть в період політичної та економічної кризи. Керівники підприємств розуміють важливість оновлення технічного парку, як фактор

Необхідність вчасного оновлення техніки як одного з факторів інтенсифікації виробництва. Таке розуміння диктується елементарними економічними розрахунками, які явно свідчать про недоцільність підтримувати застаріле (як фізично, так і морально) обладнання у працездатному стані через необґрунтовано зависокі витрати.

З метою визначення наявності, стану та реальної потреби в основних засобах проводять їх оцінку. Існуючі різноманітні підходи щодо оцінки вартості основних засобів товаровиробників дозволяють провести всебічний їх аналіз з використанням найбільш раціонального підходу [1].

Дослідження економічної літератури свідчить про існування великої кількості показників. Всі вони покликані надати ґрунтовну оцінку ефективності використання, стану та технічного оновлення основних засобів. При цьому, нові умови господарювання, стрімкий науково-технічний прогрес, інновації у виробничій сфері, застосування нових технологій, рухливість законодавчої бази, політична та економічна нестабільність створюють нові умови, які впливають на технічне оновлення наявного парку обладнання. Ті показники, які були розроблені та запропоновані ще в часи існування СРСР, сьогодні не дають реальної адекватної оцінки. Така ситуація висуває вимоги до системи показників оцінки основних засобів [3].

З урахуванням вищесказаного стає зрозумілим, що існуюча система показників має ряд суттєвих недоліків, які не дозволяють отримати достовірні результати проведеної оцінки. Тому актуальною стає задача – розробити єдиний підхід до оцінки стану основних засобів та впровадити його у практику господарювання.

В рамках одного з підходів основні засоби оцінюють: 1) залежно від моменту проведення оцінювання основних засобів (первісна; та відновна вартість); з огляду на стан основних фондів (повна та залишкова вартість).

Також провідні науковці пропонують оцінювати основні виробничі фонди, застосовуючи методи ринкової та балансової вартості.

Існує також підхід до оцінювання основних виробничих засобів з огляду на їх технічний стан, а саме: застосування часових, натуральних та вартісних показників [2].

Узагальнивши сучасні підходи до оцінки основних засобів, О. М. Следь пропонує об’єднати показники оцінки у систему, яка включає дві групи: показники формування і показники використання основних засобів. У перший блок згруповано показники вартості, руху та оновлення, а в другий блок включено показники зношення, продуктивності, ефективності використання та соціально-економічної ефективності (рис. 1) [3].

Рис. 1. Групування показників оцінювання основних засобів

Дослідивши сучасні підходи й проаналізувавши існуючі методи встановлення представлених показників було визначено, що наявні підходи неоднозначно тлумачать сутність і значення показників, при цьому виникає неоднозначність їх виміру. Також встановлено, що не існує єдиного підходу навіть відносно функціональної складової основних засобів.

Наявні в практиці господарювання підходи щодо оцінки економічного і технічного стану основних засобів стимулюються не лише появою нових умов ведення виробничої діяльності, а й наявністю великої кількості підходів до переоснащення галузей народного господарства.

З вищевикладеного зроблено висновок, що забезпечення якісної, достовірної оцінки стану, якості, наявності та ефективності використання основних засобів не можливе без розробки збалансованої системи показників в рамках єдиного уніфікованого підходу.

Список використаних джерел:

1. Галуза С. Оцінка використання активів у аналізі ефективності підприємства / С. Галуза, В. Артемов // Економіка України. – 2005. – № 6. – С. 86–89.

2. Кулько І. В. Оцінювання та аналіз основних виробничих фондів підприємств / І. В. Кулько // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2013. – № 3 (72). – С. 166–168.

3. Следь О. М. Удосконалення системи показників оцінки оновлення основних засобів виробництва / О. М. Следь // Економічний аналіз. – 2013. – Т. 14(3). – С. 203–210.