РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА В СТІЙКОМУ РОЗВИТКУ

Різнорідність і різноспрямованість підприємницьких структур впливає на характер взаємозв’язків між великим бізнесом, підприємницьким сектором і соціально-економічним розвитком суспільства. Характер такої взаємодії досить складний і не завжди э однозначно позитивний [1; 2]. З одного боку багато хто з підприємців є носіями прогресу – впроваджують, розповсюджують і закріплюють інноваційні продукти та технології, освоюють нові ринки та організаційні форми. З іншого боку немало досягнень перевіряється прямо на споживачах із непередбаченими результатами. Повідомлення щодо масових харчових отруєннях, некорисних або навіть шкідливих ліках, екологічних забрудненнях, не така вже і рідкість. Звичайно помиляються великі корпорації, але їх помилки легше виявити із-за великих обсягів продажів. Також великі корпорації легше примусити виправити недоліки та компенсувати втрати. Інакше олігополічна конкуренція при масовому виробництві завдає значної шкоди і примушує або бути соціально відповідальними, або піти з ринку. Процеси інтеграції (монополізації) і диференціації (демонополізації) мають спільну поверхню динамічної рівноваги. Повинен бути забезпечений баланс між великим та малим бізнесом [3] – соціальний, політичний, фінансовий, економічний, демографічний, тощо. Нижче будуть розглянуті окремі компоненти участі підприємницького сектору в підвищенні соціально-економічного добробуту суспільства.

1. Підприємець є визначником інноваційних потреб суспільства. В будь-якій господарській структурі важливі рішення приймає перша особа, це може бути президент великої корпорації або власник невеликого підприємства. Однак президенту корпорації узагальнена інформація щодо інновації надається з використанням довгого ієрархічного ланцюжка. Він бачить ситуацію досить узагальнено. Підприємець найчастіше сам збирає інформацію щодо вимог до продукції з боку споживачів, особисто обговорює з технологами пропоновані новинки. Тобто бачить ситуацію зсередини з усіма її нюансами. В результаті, президент великої компанії і підприємець вирішують різні задачі. У президента – це задача вибору стратегічно найкращого варіанту з невеликої кількості наданих підлеглими варіантів. У підприємця виникає так звана відкрита задача «вирішення проблеми», в якій спочатку потрібно сприйняти ситуацію та шукати варіанти, а потім їх висловити зрозумілими термінами та сформулювати. Обидві задачі потребують особистісних інтелектуальних і вольових зусиль для зниження рівня невизначеності ситуації. При цьому, якщо підприємець може дозволити собі критерії і оцінки аж до особистісного саморозвитку, то у президента великої компанії оцінки можуть бути тільки прагматичними. Загальне укладається в тому, що вони обидва розуміють свою особисту відповідальність за прийняття рішення й приймають на себе всі наступні ризики.

2. Підприємець – це індикатор «слабких сигналів» ринку. Слабкі сигнали зміни балансу «попиту-пропозиції» швидше сприймають саме невеликі підприємницькі структури. Справа у тому, що тенденції до зміни балансу «попиту-пропозиції» не відразу відбивається на ціні, як це передбачає класична економічна теорія. Первісно змінюються супутні умови ведення бізнесу. Постачальник виключає знижки, знижує обсяги товарного кредиту. Окремі споживачі зменшують обсяги закупівель, переходять на товари нижчого цінового діапазону та рідше дозволяють собі відвідування кафе. Підприємець знаходячись всередині потоку таких подій, може оцінити їх інтенсивність і відчути тенденції до відхилень та чим скоріше він на них зреагує, тим менше будуть можливі втрати. На ринку можливе і покращення ситуації. Тоді, чим скоріше це зрозуміє підприємець, тим більший надприбуток він отримає. Швидке й адекватне сприйняття ринкової ситуації – важлива властивість підприємницького сектору. Воно дозволяє знизити рівень негативних наслідків кризових явищ в суспільстві та прискорити процеси зростання економіки.

3. Заповнення вільних ринкових ніш. Підприємницький сектор заповнює товарами та послугами локальні ринки, на яких складно працювати великим корпораціям і навіть державним структурам. Відкриття та функціонування невеликих місцевих підприємницьких структур створює умови щодо загального розвитку регіонів, підвищення комфортності життя населення.

4. Підприємницький сектор – головний фактор підвищення рівня зайнятості населення. Створення сприятливих умов для діяльності малих і середніх підприємств є важливою формою державного регулювання як з демпфування кризових явищ, так і з прискорення процесів розвитку. Підприємницький сектор знижує рівень безробіття та підвищує рівень використання людського капіталу, сприяючи отриманню доходу еквівалентного, а іноді й більшого, ніж дохід працівника в державних структурах або на великих підприємствах. Досвід розвинутих країн показує, що при високій долі участі малих підприємств в загальному виробництві промислової продукції, низька ймовірність тяжких і довготривалих криз, які позначаються на всіх сферах соціально-економічного життя суспільства.

5. Підприємницькій сектор – це лабораторія з формування ринкових відносин. Згідно з практикою країн із перехідною економікою, формування раціональних ринкових відносин є процесом не тільки складним і суперечливим, але ж і небезпечний. Він стикається з одного боку з корупцією та аморальністю урядовців, а з іншого – з тиском кримінального середовища, рейдерством і прямою фізичною розправою. В цій ситуації тільки активна громадянська позиція підприємницького середовища, його консолідація навколо норм етичної поведінки, соціальної справедливості та відповідальності, дозволить створити цивілізовані ринкові відносини. Одночасно це змусить більш активно здійснювати боротьбу за відсутність корупційних дій у владних структурах та підсилити протидію злочинним структурам. Тільки спільні дії підприємців, суспільства та держави трансформують ринкові відносини за напрямком зростання загального добробуту та якості життя.

Список використаних джерел:

1. Дикинс Д. Предпринимательство и малые фирмы / Д. Дикинс, М. Фрил ; пер. с англ. – Х. : Гуманитарный центр, 2014. – 448 с.

2. Клейнер Г. Б. Стратегии предприятия / Г. Б. Клейнер. – М. : Дело, 2008. – 568 с.

3. Audretsch D. Linking Entrepreneurship to Growth / David B. Audretsch, Roy Thurik // OECD Science, Technology and Industry Working Papers. – P. : OECD Publishing, 2001. – P. 3–34.