Гордійко М. С., к. е. н. Бикова В. Г.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ЧИННИКИ РОЗВИТКУ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Специфіка харчової промисловості як суб'єкта економіки в сучасних умовах полягає в тому, що вона органічно пов'язана з необхідністю забезпечити високоякісним продовольством населення країни при даному рівні розвитку аграрного сектора і платоспроможного попиту. Від ефективності функціонування харчової промисловості багато в чому залежить продовольча безпека країни. Перед галуззю стоїть завдання забезпечення населення достатньою кількістю продовольства при високому його якості і прийнятних для населення цінах.

Протягом останніх років українська харчова промисловість демонструє стійке зростання, в результаті чого вона є в даний час надзвичайно привабливою для інвесторів, більшість з яких очікують зростання обсягу продажів і прибутковості в швидкозростаючих сегментах продовольчого ринку (виробництво молочних, дієтичних продуктів і продуктів дитячого харчування, переробці м'яса, овочів і фруктів). Перевагу галузей харчової промисловості визначається як вигідністю капітальних вкладень, так і швидкістю отримання економічного ефекту.

Матеріально-технічний потенціал є найважливішим елементом стратегічного потенціалу підприємства. Високий рівень матеріально-технічного потенціалу підприємств харчової промисловості обумовлює випуск високоякісного продовольства, зниження витрат виробництва, а також досягнення стратегічних конкурентних переваг. Дослідження матеріально-технічного потенціалу харчової промисловості України виявило ряд негативних тенденцій: зниження швидкості оновлення основних виробничих фондів при зростанні ступеня їх зносу, незадовільна якість зростання фондоозброєності праці, низькі темпи науково-технічного прогресу. У зв'язку з цим необхідність модернізації харчових підприємств не викликає сумнівів, враховуючи вбудовування харчової індустрії в світову продовольчу систему. Модернізація повинна передбачати заміну застарілого і зношеного технологічного обладнання та впровадження сучасних технологій виробництва, які забезпечують ефективне використання сировини, що призведе до поліпшення якості готової продукції і зростання її конкурентоспроможності. Зовнішніми і внутрішніми обмеженнями модернізації виступають дефіцит вітчизняного обладнання для переробних підприємств, низька інвестиційна та інноваційна активність підприємств, брак власних фінансових ресурсів для відтворення основних виробничих фондів. Витрати на технологічні інновації на харчових підприємствах як і раніше значно нижче реальних потреб технічного переозброєння виробництва, а інноваційна діяльність передбачає не принципове вдосконалення виробництва, а часткову модернізацію, що не дозволяє здійснити перехід до випуску конкурентоспроможної продукції.

В харчовій промисловості зростання фондоозброєності супроводжується зниженням продуктивності праці, що суперечить НТП за визначенням. Посилення ситуації, що склалася, загрожує повною деградацією матеріально-технічного потенціалу харчової промисловості.

При цьому слід зазначити, що, незважаючи на зростання технічної озброєності праці, багато харчових підприємства, особливо малих і середніх, ще використовують морально і фізично застаріле обладнання. Слабка технічна оснащеність не дозволяє виводити якісну продукцію, відповідну європейським стандартам. Тому необхідність модернізації таких підприємств не викликає сумнівів. Модернізація повинна передбачати, насамперед, заміну застарілого і зношеного технологічного обладнання, впровадження сучасних технологій виробництва, що забезпечують ефективне використання сировини, поліпшення якості готової продукції і підвищення її конкурентоспроможності.

Тим часом виробництво вітчизняного обладнання для підприємств галузі є серйозною проблемою. Необхідність розвитку вітчизняного машинобудування для переробки харчової продукції обумовлена як значною потенційною ємністю ринку, так і гострою необхідністю оновлення виробництва та нарощування випуску конкурентоспроможної продукції. У структурі інноваційних витрат підприємств харчової промисловості витрати на придбання машин та обладнання складають близько 60%. Витрати на придбання нових технологій також значні; однак і тут переважають імпортні технології.

Таким чином, в даний час в харчовій промисловості склалася парадоксальна ситуація. З одного боку, відбувається постійне зростання фондоозброєності праці, що можна, безумовно, оцінити позитивно. З іншого боку, спостерігається надлишок основних фондів, які або фізично непридатні, або морально застаріли для залучення їх у виробничих процес. Як результат, багатьом харчовим підприємствам стає вкрай важко здійснювати випуск конкурентоспроможної продукції на наявних виробничих потужностях не тільки з огляду на зміну параметрів споживчого попиту, але і у зв’язку з фізичною і моральною деградацією основних фондів. Технічна і технологічна модернізація зараз явище рідкісне, і основна частина підприємств галузі орієнтується на використання раніше накопиченого матеріально-технічного потенціалу. Затрати на технологічні інновації в харчовій промисловості і раніше значно нижче реальних потреб технічного переозброєння виробництва. На сьогодні інноваційна діяльність харчових підприємств передбачає не принципове удосконалити виробничого апарату, а часткову модернізацію, що, в свою чергу, і не дозволяє здійснити перехід до випуску конкурентоспроможної продукції.

Список використаних джерел:

1. Денисов В. Т. Стратегия инновационного развития на макро- и микроуровнях / В. Т. Денисов, Е. С. Авдеева // Вестник СГСЭУ. – 2011. – № 3(37).

2. Прущак О. В. Научно-технический прогресс как основной фактор устойчивого развития пищевой промышленности : моногр. / О. В. Прущак. – Саратов : СГСЭУ, 2003. – 160 с.