Лимаренко К. А., к. е. н. Кошевий М. М.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

«СТРАТЕГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА»

Проаналізувавши підходи зарубіжних та вітчизняних економістів до визначення поняття «стратегічний потенціал підприємства» можна стверджувати, що більшість авторів виділяє лише окремі складові структурних елементів сучасного стратегічного потенціалу підприємства.

Проведений аналіз дає можливість згрупувати наукові точки зору авторів щодо формулювання структури стратегічного потенціалу підприємства та виділити наступні підходи: глобальний, функціональний, процесний, ресурсний та блоково-модульний підходи.

Глобальний підхід передбачає виділення в структурі стратегічного потенціалу глобальних елементів. Тобто виділення об’єктивних та суб’єктивних складових, традиційної природи потенціалу, яка полягає в єдності його економічних, екологічних та соціальних складових для задоволення корпоративних та суспільних інтересів. А також структуризацію потенціалу за об’єктами дослідження, за сферою реалізації та ієрархією [1].

До основних розробників цієї теорії можна віднести Є. В. Лапін, І. П. Отенко, О. С. Федолін, Л. В. Фролова.

О. С. Федоніна визначає потенціал як відображення поточних та майбутніх можливостей економічних систем трансформуючи вхідні ресурси в економічні блага за допомогою персоналу та підприємницьких здібностей, задовольняючи інтереси компанії та суспільні інтереси [7].

Є. В. Лапін розглядає потенціал як створення результату, для зацікавлених осіб, за допомогою можливостей ресурсної системи та компетенції підприємства [1].

Функціональний підхід передбачає виділення елементів, що виконують окремі функції в структурі стратегічного потенціалу підприємства. Автори за функціональним підходом виділяють наступні види потенціалу: виробничий, організаційний, маркетинговий, технологічний, управлінський, інноваційний, фінансовий, інформаційний та трудовий потенціал [1].

У своїй роботі В. І. Блонська виділяє наступні складові стратегічного потенціалу підприємства: фінансові, інтелектуальні, інформаційні, виробничо-технологічні, управлінські та маркетингові [2].

Виділяти інтелектуальний потенціал підприємства як окрему складову пропонує Л. О. Цибульська Автор стверджує, що інтелектуальний потенціал висупає основним чинником економічного зростання в умовах формування інноваційної моделі розвитку підприємства.

Процесний підхід передбачає виокремлення в структурі стратегічного потенціалу взаємодіючих процесів. Н. С. Краснокутська [4] говорить, що взаємодія процесів – це не одночасна дія, а сукупність дій пов’язаних між собою (планування, організація, координація, мотивація, контроль). Кожна дія є процесом і складається із системи взаємопов’язаних дій. Такий підхід передбачає технічні, економічні, матеріальні, організаційні та інші важелі впливу стратегічним потенціалом підприємств.

І. В. Гречина на основі закону взаємодіючих процесів і функціональних законів розвитку та удосконалення економічної системи, виділяє в структурі стратегічного потенціалу потенціал взаємодіючих процесів. На думку автора потенціал взаємодіючих процесів включає соціальний, економічний та природно екологічний потенціал, що дає можливість оцінити потенціал внутрішнього та зовнішнього середовища [3].

Ресурсний підхід передбачає структуризацію потенціалу на основі виділення окремих видів ресурсів. К. О. Бєлоусова та О. Ю. Попова поняття ресурсного потенціалу підприємства розглядають як сукупність якісних та кількісних характеристик ресурсів, а також ефективність використання цих ресурсів [5].

Р. В. Марушков визначає потенціал як здатність підприємства досягати стратегічних цілей та довгострокове функціонування використовуючи систему наявних ресурсів. Л. І. Абалкін трактує потенціал як узагальнену сукупність характеристик ресурсів, що прив’язані до місця і часу.

О. А. Пробоїв розглядає стратегічний потенціал як сукупність збалансованих стратегічних ресурсів, основних знань та ключових компетенцій, при достатньому рівні розвитку яких може забезпечити ефективне досягнення цілей підприємства у довгостроковій перспективі [6].

Деякі науковці виділяють блоково-модульний підхід визначення поняття стратегічний потенціал підприємства. Засновниками цього підходу можна вважати Л. В. Фролову та Л. М. Семерунь Вони пропонують розглядати потенціал у вигляді синергетичного многокутника, який включає управління товарооборотом, персоналом, капіталом, доходами, оборотними активами та витратами торгівельного підприємства [8].

Список використаних джерел:

1. Алексєєв С. Б. Визначення структури стратегічного потенціалу підприємства / С. Б. Алексєєв // Вісник Львівської комерційної академії. Серія: Економіка. – 2013. – Вип. 43. – С. 71–75.

2. Блонська В. І. Вдосконалення обґрунтування стратегії формування потенціалу підприємства / В. І. Блонська, Ю. Ю. Радецький // Науковий вісник. – 2008. – Вип. 18.1 – С. 263–268.

3. Гречина І. В. Структура сукупного потенціалу економічної системи / І. В. Гречина // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Україна: Схід-Захід – проблеми сталого розвитку» (м. Донецьк, 22-23 вересня 2011 р.). – Донецьк : ДонНУЕТ, 2011. – С. 185–187.

4. Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка : навч. посіб. / Н. С. Краснокутська. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.

5. Попова О. Ю. Ресурсний потенціал розвитку підприємства: сутність та принципи оцінювання / О. Ю. Попова // Розвиток сучасної логістично-орієнтованої економіки : зб. наук. праць Донецького державного університету управління. – Донецьк : ДонНУУ, 2012. – С. 190-199.

6. Пробоїв О. А. Формування та нарощування стратегічного потенціалу підприємств інструментами фінансового інжинірингу : автореф. ... дис. канд. екон. наук : 08.00.04 / О. А. Пробоїв. – Донецьк, 2008. – 21 с.

7. Струмилин С. Г. К вопросу об изменении народного благосостояния / С. Г. Струмилин // Вопросы статистики. – 1954. – № 5. – С. 12–28.

8. Фролова Л. В. Ефективність управління фінансовими результатами торговельних підприємств : моногр. / Л. В. Фролова, Л. В. Семерунь. – Донецьк : Ноулідж, 2011. – 187 с.

9. Гринько Т. В. Стратегія як інструмент розвитку підприємств / Т. В. Гринько // Розвиток національних економік в умовах глобальної нестабільності : матеріали третьої Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 25–26 жовтня 2013 р.). – О. : ВД «Гельветика», 2013. – С. 28–31.