Ольховський К. Е., к. е. н. Хуторськой П. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончaрa (Укрaїнa)

НАПРЯМИ ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

В нинішніх умовах ринкових відносин в нашій країні для забезпечення конкурентоспроможності господарюючих суб’єктів на ринку, товар має реалізовуватися для покупця за оптимальною ціною. Так, чим довше товар існує на ринку, тим більша кількість конкурентів у нього з’являється, через це для забезпечення запланованого обсягу реалізації та конкурентних переваг товару, його ціна з часом має знижуватися. Загальновідомо, що основою ціни на товар є середні витрати на його виробництво та реалізацію. Так, ставлячи за мету виявлення можливостей отримання запланованого розміру прибутку та підвищення ефективності діяльності господарюючого суб’єкта в цілому керівники підприємств повинні вміти виявляти, насамперед, можливості зниження витрат.

Ефективність роботи господарюючого суб’єкта багато в чому залежить від ступеня його економічної самостійності, що, насамперед, визначається його конкурентоспроможністю та стабільністю на ринку. Так, кожне підприємство має розробляти та реалізовувати управлінські рішення, які сприяють отриманню максимального розміру прибутку. Нині принцип максимізації прибутку може бути реалізований лише за умови пропорційного використання наявних у господарюючого суб’єкта ресурсів, для цього необхідно чітко визначити структуру витрат та відслідковувати їх зміну у часі, що дозволить впровадити у діяльність підприємства комплекс заходів, що спрямовані на зниження витрат та максимізації прибутку.

Вагомий внесок у дослідження питань зниження витрат здійснили такі науковці, як: О. С. Іванілов, С. Ф. Голов, М. Г. Грещак [1], І. Є. Давидович, В. А. Сідун, Ю. В. Пономарьова, Л. Г. Цимбалюк [3], А. В. Шегда та ін.

Нині є велика кількість визначень поняття «витрати», кожне з яких характеризує певні аспекти господарської діяльності підприємства. На нашу думку, під витратами будемо розуміти обсяг спожитих матеріальних, фінансових, трудових ресурсів, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що направлена на отримання максимального прибутку.

«Для ефективного зниження витрат господарюючого суб’єкта необхідне дотримання суворого режиму економії на всіх ділянках його виробничо-господарської діяльності. Так, провадження на підприємствах режиму економії проявляється перш за все у зменшенні затрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, зменшенні витрат по обслуговуванню виробництва та управління тощо» [1].

«Витрати виробничої діяльності знаходяться у постійному взаємозв’язку з прибутком, рентабельністю, показниками витрат на 1 грн. чистого доходу від реалізації продукції, через це отримання максимального ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних та фінансових ресурсів залежать від того, як вирішуються питання зниження витрат виробництва господарюючих суб’єктів» [3].

Так, ефективним напрямом зниження витрат є дотримання принципів ефективного розміщення продуктивних сил: скорочення відстані між виробником та споживачем, між виробництвом та сировинною базою. Також важливим напрямом зниження витрат господарюючого суб’єкта є дотримання загальноекономічних принципів та законів, що, у свою чергу, не буде призводити до погіршення кінцевого продукту та у подальшому дасть можливість виробникам збільшити кількість своїх покупців та отримати додаткові обсяги прибутків, за умов постійного зниження витрат господарюючих суб’єктів суттєво покращуються показники ефективності їх діяльності.

Загальновідомо, що вплив підприємства на елементи виробничих витрат є обмеженим, проте можливим та дієвим є процес управління показниками витрат на оплату праці, структуру та джерела її виплати; вартості основних виробничих фондів, що є у власності підприємства, їх структуру та джерела формування, тобто це ті показники, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань та які регульованими [2].

Отже, виявлення резервів зниження витрат на підприємствах має, насамперед, спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз його роботи, а саме: вивчення технічного та організаційного рівня виробництва, використання основних виробничих фондів, які є у власності підприємства, сировини, матеріалів, робочої сили, а також всіх складових собівартості продукції господарюючого суб’єкта.

Таким чином, основним та головним резервом зниження витрат господарюючих суб’єктів є скорочення матеріальних витрат. Удосконалення механізму управління витратами ефективне тільки на основі використання комплексного та системного підходу. Способи та засоби скорочення витрат виробництва та зниження на цій основі собівартості продукції є однією з основних умов зростання прибутку, підвищення рентабельності та ефективності роботи господарюючих суб’єктів.

Список використаних джерел:

1. Грещак М. Г. Управління витратами : навч. метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М. Г. Грещак, О. С. Коцюба. – К. : КНЕУ, 2002. – 131 с.

2. Панченкова Ю. В. Економічна суть витрат основної діяльності промислового підприємства / Ю. В. Панченкова, С. І. Головацька // Галицький економічний вісник. – 2010. – №1(26). – С. 282.

3. Цимбалюк Л. Г. Формування та управління витратами виробництва / Л. Г. Цимбалюк, Н. П. Скригун, Л. І. Антошкіна. – Донецьк : Юго-Восток, 2009. – 240 с.

4. Гринько Т. В. Обґрунтування стратегії зниження витрат підприємства / Т. В. Гринько // Економічний вісник Запорізької державної інженерної академії : зб. наук. праць. – Запоріжжя : ЗДІА, 2013. – С. 131–135.