Д. ф.-м. н. Смирнов С. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

Становлення і розвиток ринкових відносин в Україні докорінним чином змінили для підприємств економічні умови функціонування. В умовах швидко і непередбачувано мінливого ринкового середовища перед господарюючими суб’єктами гостро постають проблеми забезпечення життєздатності і пошуку джерел підтримання власної конкурентоспроможності. Аналіз показує, що ключовим напрямом адаптації промислових підприємств до мінливого ринкового середовища і утримання конкурентних переваг є формування ефективної системи стратегічного управління витратами. В сучасних умовах побудова такої системи, що забезпечує зниження собівартості реалізації промислових проектів, є ключовою проблемою підприємств практично усіх галузей.

Технологічні особливості промислового виробництва, а саме те, що в процесі виробництва відбувається зміна складу, структури і властивостей матеріалів, використовуваних для виробництва продукції, дають можливість стверджувати наступне: при побудові системи управління витратами (СУВ) підприємств галузі доцільно починати з представлення її основи (процесу) у вигляді «чорного ящика». При цьому СУВ промислового підприємства має будуватися на процесному способі відображення систем, де на відміну від об’єктного кожному входу відповідає вихід, а його елементи постійні. Це дозволяє будувати типові функціонально-структурні моделі, що відіграють роль об’єктивного стандарту для широкого класу систем і проводити типізацію функцій. Також процесне представлення систем, прийняте в системному аналізі, є умовою чіткого поділу і взаємоув’язки в них функцій і методів.

СУВ на основі «чорного ящика» можна представити у вигляді наступного процесу, що в кінцевому підсумку дозволяє побудувати систему, яка володіє прогностичними властивостями. На нашу думку, в основних елементах СУВ підприємства крім технології слід виділити соціально-економічну діяльність людей, пов’язану з виробництвом, у вхідних – вводиться амортизація людського капіталу, у вихідних – доходи від людського капіталу, а також поділ останніх на постійні і змінні.

На заміну природній складовій в новому інформаційному суспільстві приходить інтелектуальна складова, пов’язана з розвитком науки, освіти, сучасних інформаційних технологій, збільшенням частки наукомісткого сектора економіки. При цьому технічна основа виробництва визначає СУВ промислового підприємства, а людський капітал наряду з метою організації відіграє інтегруючу роль. Виходячи з цього підходу, сучасних визначень витрат в бухгалтерському обліку і поелементної класифікації витрат, в основі СУВ лежить модель, яка складається з п’яти блоків елементів, основними з яких є вхідний, вихідний і основний. Причому, останній включає технологію і соціально-економічну діяльність людей, пов’язану з виробництвом. У кожного механізму має бути обмеження. Також в такій системі повинен обов’язково існувати механізм (процес) з коригування елементів системи – зворотний зв'язок.

Всі контрольовані елементи взаємопов’язані між собою і впливають один на одного і на всю організацію в цілому. Більше того, треба відзначити, що кожному вхідному елементу обов’язково відповідає вихідний. Приймаючи рішення про вкладення коштів сучасному керівнику, власнику слід продумати, в якій пропорції вкладати в основний і людський капітал – елементи СУВ підприємства, націлюючись не лише на короткострокову, але і довгострокову перспективу. Технологія є найважливішим елементом СУВ. Як відомо, виділяють такі вхідні виробничі фактори, як праця, матеріали і капітал, а взаємовідносини між вхідними елементами, виробничим процесом і підсумковим виходом продукції описується виробничою функцією. Однак до вхідних елементів можна віднести і підприємницьку здібність та інформацію. Таким чином, технічна основа виробництва визначає СУВ підприємства.

При організації СУВ сучасного підприємства велику роль відіграє суб’єкт управління, що здійснює керуючий вплив, виконуючи стандартний набір функцій управління: прогнозування, планування, організації, виконання, регулювання, стимулювання, обліку, аналізу і контролю.

В ході аналізу СУВ, яка склалася на сучасних підприємствах, було виявлено, що вона характеризується тим, що сформувалася заплутана структура управління з великою кількістю інформаційних потоків, відсутністю логіки побудови організації, чіткої ієрархії, централізацією прийняття рішення (навіть оперативних), авторитарністю керівництва й іншими факторами. В ринковій економіці підприємства повинні гнучко реагувати на зміну параметрів зовнішнього середовища. Тому для збереження конкурентоздатності підприємства його структура в цілому і структура СУВ, зокрема, має бути такою, щоб вся робота була сфокусована на конкретній продукції і на конкретному кінцевому споживачеві. Суб’єкт управління витратами має складатися з компетентних людей, які знають покупців, особливості конкуренції, технологію і можливості виробництва для окремих видів і груп продукції. Також в такій системі повинна забезпечуватися підзвітність керівників і їх відповідальність за результати роботи. При аналізі компонентів сформованої і діючої СУВ було виявлено, що визначити конкретний суб’єкт управління в ній практично неможливо. В теперішній час ним є сукупність порядку 10 підрозділів, які виконують функції управління в СУВ і близько 12 явних (основних) інформаційних потоків. Центром суб’єкта управління  в існуючій СУВ є «виробництво/цех».

Всі вищевикладені положення дають можливість стверджувати, що СУВ на промислових підприємствах не є досконалою і все це посилюється недосконалою організаційно-виробничою структурою їх побудови.

При організації СУВ сучасного промислового підприємства велику роль відіграє суб’єкт управління, що виконує тактичне й оперативне управління витратами підприємства в рамках обраної мети і стратегії його розвитку. Він здійснює керуючий вплив відносно об’єкта управління, виконуючи стандартний набір функцій управління: прогнозування, планування, організації, виконання, регулювання, стимулювання, обліку, аналізу і контролю. Факторами обмеження в такій системі буде мета організації, споживачі, обрана стратегія розвитку і відповідна мотивація діяльності суб’єкта управління.

На СУВ промислового підприємства впливає велика кількість враховуваних параметрів зовнішнього середовища підприємства. Всі ці фактори можна поділити на мега- і макроекономічні. Склад факторів буде розрізнятися з урахуванням того, до якої галузі належить промислове підприємство. Тому мега- і макроекономічні параметри, в свою чергу можна редукувати на загальні для всіх промислових підприємств і специфічні для підприємств окремих комплексів промисловості. СУВ промислового підприємства також істотно впливає на його зовнішнє середовище. Хоча результати ранжирування за мега- і макроекономічними параметрами зовнішнього середовища підприємства приблизно співпадають за середнім значенням, оцінка мегаекономічних параметрів вище макроекономічних в зв’язку з тим, що використання соціального капіталу та адміністративного ресурсу підприємства можуть останні елімінувати, що неможна сказати про дію мегаекономічних параметрів. Така ж тенденція простежується при діагностиці експертним способом параметрів зовнішнього середовища промислових підприємств в цілому. В таких умовах перевагу буде мати лише та організація, яка перебудує свої внутрішні умови і елементи СУВ з урахуванням зміни параметрів зовнішнього середовища.

 

Список використаних джерел:

1.    Каверина О. Д. Управленческий учет: системы, методы, процедуры. / О. Д. Каверина. – М. : Финансы и статистика, 2003. 352 с.

2.    Львов Д. С. Вернуть народу ренту / Д. С. Львов. – М. : ЭКСМО, Алгоритм, 2004. – 256 с.

3.    Мишин Ю. А. Управленческий учет: управление затратами и результатами хозяйственной деятельности / Ю. А. Мишин. – М. : Дело и Сервис, 2002. 175 с.

4.    Мкртчян М. Необходимость и факторы перехода к ресурсоэкономному развитию / М. Мкртчян, Р. Саркисян, А. Спектор // Российский экономический журнал. – 2009. – № 11-12. – С. 4352.

5.    Смирнов Э. А. Теория организации : учеб. пособ. / Э. А. Смирнов. – М. : ИНФРА-М, 2003. – 248 с.