К. т. н. Юрасова Д. В., Куценко В. Й.

Дніпропетровськийнаціональнийуніверситет імені Олеся Гончара (Україна)

ОЦІНЮВАННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Прийти до позитивної та відносно стабільної рентабельності бізнесу – це гарантія його сталого (життєдайного довговічного) розвитку шляхом формування соціальної відповідальності господарювання, використовуючи і реалізуючи місію підприємства «благо народу», виробляючи і реалізуючи соціальну продукцію, перш за все, місцевим і по можливості національним споживачам за доступними переважній більшості цінами. Це надійний метод для підвищення рентабельності та її збереження, що практично неможливо в існуючій економічній моделі, яка сприяє зацикленості суб'єктів виробничої діяльності, із середньою тривалістю циклу в 6–7 років як на підприємствах в США, так уже і в Україні. Тобто, 3–4 роки економічне зростання (підйом прибутку, рентабельності), а потім зниження. Якщо своєчасно не зроблені підсумки – основні причини падінь економічних показників, цикли повторюються більш відчутно: якщо не зроблені правильні висновки і на цей раз – втрата платоспроможності та криза (з давн. грец. «Суд, вирок», покарання): не відбулися зміни напрямків розвитку – місії «на служіння суспільству» – банкрутство. Тому забезпечення безкризового розвитку – стало основною проблемою третього тисячоліття. Отже, людяність бізнесу (доброякісність продукції життєдіяльності для оточуючих людей і доступна більшості ціна) і є початком стабільного й ефективного розвитку компанії, коли попит стає рівним загальним потребам. Постійна група місцевих, а потім і національних споживачів, зростає, поступово доходи й ефективність витрат підвищуються і головне – відносно стабільні у часі.

Оцінка ефективності управління діяльністю підприємства стосовно організації її проведення потребує обґрунтування вибору методів, за якими її буде здійснено. Оцінювати економічну й соціальну ефективність виробництва потрібно спираючись на результати комплексної діагностики діяльності господарства за необхідний період його діяльності. Саме таке комплексне дослідження охоплює оцінювання очікуваних показників у динаміці й аналітичне значення певної сукупності діяльності. Головні показники ефективності підприємства – невеликий перелік основних параметрів, що застосовуються менеджментом для відслідковування і аналізу результатів діяльності підприємства і подальшого, вдалого прийняття управлінських рішень. Ці показники повинні відбивати найголовнішу інформацію для управління підприємством. Для підприємств різноманітних видів та типів у різні часи та за різних умов показники ефективності будуть відрізнятися. Обсяги реалізації і кількість надходжень, рівень рентабельності залежать також від збутової, постачальницької, виробничої і торгівельної діяльності підприємства. Ефективність характеризує оцінку і порівняння отриманих висновки про діяльність із вартістю витрачених ресурсів. Економічним ефектом характеризується будь-які позитивні результати у вартісному виразі. Економічним ефектом є абсолютна величина, яка залежить від масштабу виробництва та раціоналізації витрат. Для оцінки економічної ефективності виробництва застосовують комплекс економічних показників. Критерії – це ознаки, на основі яких дається оцінка діяльності, визначаються параметри на перспективу.

Найголовнішими умовами аналізу доходів від діяльності підприємства є: посилений контроль за ефективним виконанням планів збуту товару та отриманням кінцевого результату; згідно ефекту як об’єктивних так і суб’єктивних показників на обсяги реалізації продукції та фінансові результати; виявлення можливостей для обсягів збільшення виробництва товару і суми прибутку; визначення щодо роботи підприємства з використання можливостей збільшення обсягів збуту продукції, прибутку та рентабельності; розробка заходів з використання резервів. Кінцевий результат діяльності підприємства характеризується особливостями цієї діяльності, визначає його діяльність в операційній, інвестиційній, фінансовій, екологічній сферах. Результати операційні можуть бути визначені тільки після урахування кількості цієї продукції. Результат діяльності не завжди визначається якісною кількістю якісного виробництва. Вартісну оцінку усіх результатів виробництва треба визначити за допомогою сукупного доходу виробництва, доданої вартості та грошового результату, прибутку та оподаткування. Використовують декілька підходів оцінки ефективності діяльності – грошовий і ресурсний. За грошовим підходом результати і витрати визначаються в надходженнях і витратах коштів. Незважаючи на те, що витрати і кінцеві зміни вимірюються у грошовому еквіваленті, вони можуть вважатись отриманими, тільки якщо продукція виготовлена, а витрати тільки здійсненими у час споживання ресурсу. Суть показника ефективності розкривається співвідношенням між ресурсами та результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. Існує три види співвідношення: 1) показники у вартісній формі; 2) ресурси у вартісній, а результати у натуральній формах; 3) ресурси виражені у натуральному, а результати – у вартісному видах. Сьогодні виробничими підприємствами використовується широкий спектр оцінки ефективності показників використання ресурсів в процесі виробництва. До таких відносяться фондовіддача, матеріаловіддача, виробіток, продуктивність, рентабельність ресурсів та ін. Але ці показники відображають ефективність використання лише окремого виду ресурсу. Та вони не дають загальну картину про використання всього комплексу ресурсів підприємства. В той же час невирішеними залишаються питання методів оцінки економічної ефективності забезпечення ресурсами виробничої сфери підприємства.

Список використаних джерел:

1. Городинська Д. М. Економічна стійкість підприємства / Д. М. Городинська // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 10 (42). – С. 141–146.

2. Данильчук І. В. Сутність фінансового стану підприємства та пошук управлінських рішень щодо забезпечення його ефективності / І. В. Данильчук // Економічний вісник ун-ту : зб. наук. праць. – 2011. – № 17/2.

3. Карпенко Г. В. Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства / Г. В. Карпенко // Еко- номіка держави. – 2010. – № 1. – С. 61–62.