Черпак І. С., к. е. н. Кошевий М. М.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

сутність і зміст поняття модернізації підприємства

 

Як відомо конкурентоспроможність країни забезпечується конкурентоспроможністю кожного окремого підприємства, а остання, в свою чергу, залежить від низки чинників, в тому числі й модернізації підприємства.

Модернізація підприємства, як поняття, розглядається значною кількістю вчених, але єдиного її визначення та розуміння досі не існує. В той же час у цьому питанні наявні дискусії щодо їх доцільності та важливості у порівнянні з інноваційним розвитком. Доцільно відзначити думки з цього приводу декількох з них. Так В. Г. Андрійчук визначає модернізацію підприємства як заміну застарілої техніки та обладнання, автоматизацію та комплексну механізацію виробничих процесів підприємства [1]. М. М. Салун визначає модернізацію підприємства як «системний та цілеспрямований процес удосконалення, поліпшення, оновлення на інноваційній основі існуючих об’єктів модернізації», а також як системний і цілеспрямований процес розвитку підприємства [3]. А Й. М. Петрович визначає як «стан сталого і ефективного розвитку, який ґрунтується на впровадженні у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, спрямованих на оновлення матеріально-технічної бази усіх секторів національного господарства та їх підприємств з метою домогтися виготовлення продукції з інноваційним наповненням та конкурентоспроможної на зовнішньому і внутрішньому ринках» [2].

Аналіз цих та інших визначень модернізації підприємства дозволяє виділити такі його риси:

-        цілеспрямований, системний, сталий, ефективний процес розвитку підприємства;

-        проводиться для вдосконалення об’єктів модернізації, виробничого процесу, матеріально-технічної бази тощо;

-        здійснюється для виготовлення інноваційної продукції чи оновлення технології на інноваційних засадах;

-        проводиться періодично, переважно у коротко- та середньостроковому періоді;

-        має висхідний характер, веде до покращення певних показників

-        проводиться з мінімальним ризиком;

-        управляється на основі оперативного і тактичного менеджменту.

Дослідження визначення модернізації підприємства та виділення його рис дозволяє виділити її види за основними класифікаційними ознаками.

Так за видами доцільно виділити економічну, соціальну та екологічну модернізацію підприємства. Зокрема економічна модернізація спрямована на досягнення економічного ефекту від впровадження нових технологій, ресурсоощадливість, підвищення продуктивності праці. Соціальна сприяє розвитку персоналу підприємства, поліпшенню умов праці, соціальних пакетів, організаційної культури та соціальної відповідальності бізнесу перед власними працівниками та оточуючим середовищем (наприклад, розробка спеціальних соціальних компенсаційних пакетів за шкідливі умови праці, понаднормову роботу тощо). А екологічна передбачає гармонійне функціонування організації з навколишнім середовищем у напрямку зменшення шкідливих викидів, екологічної безпеки та відповідальності шляхом модернізації очисних споруд, відповідного устаткування, впровадження державних екологічних стандартів.

За напрямами здійснення доцільно виділити організаційно-економічну, техніко-технологічну та інноваційну (інноваційно-технологічну) види модернізації підприємства. Організаційно-економічна модернізація охоплює організаційно-правову структуру, функції, маркетинг, організацію праці та контролю на підприємствах, веде до покращення ефективності організації виробничого процесу та управління (наприклад, перехід від функціональної до проектної чи процесної форми організації праці). Техніко-технологічна модернізація спрямована на оновлення матеріально-технічної бази, технології, техніки шляхом запозичення новітніх світових практик чи власних інноваційних розробок для можливості випуску висок конкурентоспроможної продукції, а інноваційна (інноваційно-технологічна) модернізація поєднує комплекс заходів для підготовки підприємства до можливості формування та реалізації стратегії інноваційного розвитку (наприклад, створення в організаційній структурі відділу інноваційного розвитку підприємства).

За предметом це може бути модернізація форми, модернізація якості або ж змішана модернізація. Перша передбачає модернізацію зовнішніх, видимих ознак без зміни внутрішнього змісту об’єкта; модернізація якості передбачає модернізацію внутрішнього змісту об’єкта без зміни зовнішньої форми об’єкта, прикладом якої може бути зменшення простоїв і втрат виробництва через впровадження автоматизованої системи. А змішана модернізація, в свою чергу, передбачає модернізацію зовнішніх і внутрішніх ознак об’єкта, що приводить до зміни його форми і якості (наприклад, запуск нової лінії для випуску нової продукції); така модернізація є найпоширенішою, адже із зміною зовнішніх ознак, найчастіше і покращуються внутрішні характеристики, якість продукції чи процесу.

Отже, дослідження різних визначень та видів модернізації підприємства дозволяє сформувати власне його визначення: модернізація підприємства – це процес переходу до нових технологій, оновлення машин, обладнання, устаткування, пов’язаний з впровадженням у виробництво науково-технічних досягнень для оптимізації виробничих процесів на підприємстві та випуску продукції з інноваційною складовою, що дає змогу йому успішно протистояти конкурентам на внутрішньому та зовнішньому ринках.

 

Список використаних джерел:

1. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств : підруч. / В. Г. Андрійчук. – К. : КНЕУ, 2002. – 624 с.

2. Петрович Й. М. Модернізація промислових підприємств як передумова їх ефективного розвитку / Й. М. Петрович // Сучасні проблеми економіки і менеджменту : тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 45-річчю Інституту економіки і менеджменту та 20-річчю Інституту післядипломної освіти Національного університету «Львівська політехніка» (м. Львів, 10–12 листопада 2011 р.). – Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2011. – С. 249–250.

3. Салун М. М. Фактори модернізації ресурсного потенціалу промислового підприємства / М. М. Салун // Інноваційна економіка. – 2012. – № 4 (30). – С. 49–51.