Д. е. н. Джусов О. А., Красніков
П. Д.
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
НЕОБХІДНІСТЬ РОЗВИКУ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДІВНОЇ
МЕТАЛУРГІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Металургійна галузь України завжди була важливою для
країни з точки зору формування третини
ВВП і третини товарного експорту. Галузь є залежною від світових ринків,
оскільки близько 80 % її продукції експортується [1]. На жаль, нині
внутрішній ринок споживання металопродукції, у зв’язку з політичною та
економічною кризою, звузився, що викликало загальний спад виробництва на
гірничо-металургійних підприємствах практично вдвічі.
Впродовж
останніх років спостерігається
постійне зростання конкуренції на
світовому ринку традиційної для України металопродукції, що призводить до
зменшення питомої ваги української продукції у загальному світовому обсязі.
Основні країни-покупці металу починають створювати власні виробництва, знижуючи
закупівлі металу за кордоном [2]. Таким чином, попит на
металопродукцію має тенденцію до падіння, що тягне за собою зниження цін. Хоча
металургійні підприємства демонструють вищі ніж середні показники діяльності,
питання подальшого зростання галузі залишається відкритим. Частка доданої
вартості на підприємствах чорної металургії є незначною і, на сьогоднішній
день, ймовірно, не може сформувати можливостей для технологічного стрибка, що
прискорить економічне зростання галузі та країни. Навпаки, висока енергоємність
продукції, при невирішеному і складному питанні енергозабезпеченості
держави, а також необхідність конкурувати за ціною на світовому ринку
стандартної металургійної продукції, практично і фактично обмежують можливості
розвитку «великої» металургії.
Згідно з класифікацією
видів економічної діяльності до «металургійного виробництва» належить не лише
«велика» металургія (виробництво чавуну, сталі та феросплавів (гр. 24.1);
виробництво труб та іншої продукції первинної обробки сталі (гр. 24.2 та 24.3)
та кольорова металургія (гр. 24.4), а також і «мала» металургія (лиття металів
(гр. 24.5)) [3]. Саме за допомогою лиття можна
отримати заготовки деталей складної форми з високим коефіцієнтом використання
металу (75-98 %). Такі деталі несуть основне навантаження в машинобудівних
виробах і формують їх довговічність та надійність. Розвиток конкурентоспроможних технологій у ливарництві, спрямованих на зниження металоємності
продукції і, відповідно, зниження собівартості продукції, призводить до
зниження вартості кінцевої продукції у верстатобудуванні та машинобудуванні,
де частка литих деталей складає від 20
до 90 % вартості та від 50 до 70 % маси. Бiльш cкладними є виливки для: наcocів
та кoмпpеcopів; хаpчoвої пpoмиcлoвості; автoмoбiлебудування;
клапанів; текcтильної пpoмиcлoвості.
За типoм
металу найбільшу частку в литті посідають: 1) сталь (будiвельний
cектop, автoмoбiльна пpoмиcлoвicть, машинoбудування, металевi виpoби); 2) алюмiнiй (автoмoбiлебудування, лiтакoбудування, машинoбудування);
3) чавун (ocнoвне машинoбудування,
тpанcпopт).
Ливарництво, на основі його ролі в економіці держави,
називають ще машинобудівельною металургією.
Частка доданої вартості у ливарництві значно
перевищує її в чорній металургії і наочно демонструє більшу привабливість для
розвитку національного виробництва держави та її експорту.
Крім того, підприємства, що виробляють продукцію
«малої металургії», в переважній більшості вже отримують переваги від
комплементарного розвитку на основі поєднання металургійного виробництва і
машинобудівного. Ливарні виробництва вже вписані в структуру машинобудівних
підприємств, оскільки технологічно та логістично
обґрунтованим є розміщення таких виробництв безпосередньо на машинобудівних
підприємствах.
Комплементарність
– це форма інституційної взаємодії, у результаті якої сумарна ефективність
елементів відрізняється від суми ефективності елементів, включених у взаємодію.
Комплементарний ефект сприяє існуванню двох незалежних елементів системи за
рахунок використання одного активу.
Деякі машинобудівні підприємства імпортують
відливки. Використання ж національних виробничих потужностей лиття, на наш
погляд, дало б змогу знизити часові ризики та сприяло б створенню національної
продукції більш високого ступеня переробки.
Список використаних джерел:
1.
Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua
2. Steel Statistical Yearbook 2016 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : https://www.worldsteel.org/en/dam/jcr:37ad1117-fefc-4df3-b84f-6295478ae460/Steel+Statistical+Yearbook+2016.pdf
3. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД-2010) [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://kved.ukrstat.gov.ua/KVED2010/24/KVED10_24.html