Феденко Ю. В., к. е. н. Бикова В. Г.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКИХ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

У сучасних умовах не лише на світовому, але й на внутрішньому ринку загострюється конкурентна боротьба між промисловими підприємствами, вирішальним фактором успішності якої є підвищення інноваційної активності товаровиробників. Саме якісно нові масштабні освоєння новітніх технологій та виробництво наукомісткої продукції здатні забезпечити вирішення складних виробничих завдань, вирішення яких було неможливим на наявній технологічній базі.

Зарубіжні компанії надають великого значення вкладенню коштів в інноваційну діяльність, яка дає вагомий економічний ефект, особливо через підвищення ступеня конкурентоспроможності їх продукції. Однак всупереч закономірностям розвитку ринкової економіки індустріальних країн, де спостерігається стрімке зростання інноваційної активності, українська сучасність в області розвитку інновацій залишає бажати кращого.

Оновлення продукції промисловими підприємствами здійснюється нерівномірно. Інвестування інноваційної діяльності в Україні залишається на досить низькому рівні, хоча всі розуміють необхідність розвитку саме цього напрямку роботи всіх промислових підприємств.

Незважаючи на наявність у вітчизняних промислових підприємств розробок, які відрізняються застосуванням ефективних технологій та дають змогу випускати продукцію на рівні світових стандартів, система менеджменту підприємств не створює достатніх передумов їхнього інноваційного розвитку.

Зокрема, більшість підприємств орієнтуються, головним чином, на короткострокові результати діяльності, нехтуючи при цьому середньостроковими і довгостроковими. В результаті темпи інноваційного розвитку суттєво гальмуються, а можливі конкурентні переваги підприємств нівелюються.

Інноваційний розвиток техніко-технологічної бази підприємства можливий у чотирьох напрямах: модернізація обладнання відповідно до новітніх вимог, технічне переозброєння діючих потужностей, реконструкція технологічного обладнання, нове будівництво. На сучасному етапі, на наш погляд, саме технічне переозброєння є найбільш перспективним з огляду на обмеженість доступу до інвестиційних ресурсів у достатньому обсязі для фінансування масштабних проектів, а також наявність інституційних перепон кардинальних як технічних, так і організаційних змін.

Необхідно відзначити, що в українській промисловості існують технології, які можуть стати джерелами якісного економічного зростання і довготривалого утримування лідируючих позицій на ринку. Маються на увазі авіаційні, космічні, ядерно-енергетичні, суднобудівні, приладо-будівельні та електронні технології, а також технології енергетичного машинобудування, виробництва металообробного обладнання, хімічного і нафтового машинобудування, автомобілебудування, підшипникової та електротехнічної промисловості. Всі вони сприяють створенню конкурентоспроможної продукції машинобудування, виробів подвійного призначення, добувної, переробної та обробної техніки. У зв'язку з цим виникає необхідність реформування вітчизняної промисловості на усіх рівнях економічної системи.

Основними напрямками технологічної перебудови повинні стати:

– перетворення структури виробництва з урахуванням ринкових відносин;

– реформування найбільших структуроутворюючих промислових підприємств з метою підвищення їх фінансової стійкості, зниження витрат, збільшення завантаження потужностей;

– модернізація потужностей, що забезпечує їх відповідність вимогам ринку не тільки вітчизняного, але і зарубіжного;

– прискорення темпів оновлення та виведення основних фондів, і перш за все незатребуваних ринком машин і устаткування;

– впровадження нових технологій, в першу чергу, енерго- та ресурсозберігаючих, що сприяють нарощуванню випуску конкурентоспроможної продукції;

– розвиток дилерської і товаропровідної мережі, що допомагає скороченню витрат виробництва і просування продукції на ринки з наступним їх гарантійним обслуговуванням.

Для успішного реформування вітчизняної промисловості, Україні доцільно приєднатися до процесу створення глобальних мереж інноваційної діяльності, серед яких провідне місце займають Європейська бізнес-мережа (European business network – EBN) і мережа інноваційних центрів (Innovation Relay Centers – IRC).

На базі вже існуючих українських компаній, що мають міжнародний досвід роботи на ринках високотехнологічної продукції, доцільно створити великі інноваційно-маркетингові центри для просування української продукції. Ці центри разом з державними органами, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, повинні розробити механізми розширення присутності такої продукції країни на світових ринках, включаючи заходи державного лобіювання.

Основні зусилля вітчизняних компаній слід направити на розширення не тільки внутрішнього українського ринку, а й світових ринків, на збільшення своєї частки на цих ринках за рахунок виробництва конкурентоспроможної продукції, що можливе лише на інноваційній платформі.

Список використаних джерел:

1. Комков Н. И. Роль инноваций и технологий в развитии экономики и общества [Електронний ресурс] / Н. И. Комков. – Режим доступу : http://cyberleninka.ru/article/n/rol-innovatsiy-i-tehnologiy-v-razvitii-ekonomiki-i-obschestva

2. Страхова Ю. В. Инновационное развитие машиностроения в 21 веке [Електронний ресурс] / Ю. В. Страхова. – Режим доступу : http://mami.ru/science/autotr2009/scientific/article/s11/s11_40.pdf