Каменюк А. Р., Курінна І. Г.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ВПЛИВ ІННОВАЦІЙНИХ ФАКТОРІВ НА РОЗВИТОК ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ

Знання на сьогоднішній день мають загальновизнану значимість в сучасних економічних структурах.

Бурхливий розвиток сьогодні отримують ті країни і народи, які не стільки створюють, скільки використовують багато знань, як, наприклад, Фінляндія, Південна Корея, Сінгапур, Японія та інші. Виникає цифровий розрив між країнами і регіонами, відокремлюючи тих, хто встиг або зумів включитися в інформаційне суспільство (так звана технологічна метрополія – США, Південно-Східна Азія, ЄС), від тих, кому не вдалося цього добитися (технологічна периферія). Україна, як і інші країни пострадянського простору, відноситься до країн технологічної периферії. Про це свідчать такі дані, як:

- низька питома вага нематеріальних активів у структурі основних засобів – близько 4% проти 60–80% в розвинених країнах;

- частка інвестицій в нематеріальні активи незначна – менше 0,3% від загального обсягу інвестицій, тоді як в США більше половини інвестицій спрямовується в об'єкти інтелектуальної власності, в Японії – понад 30%;

- інвестиції в інформаційно-комунікаційні технології (програмне забезпечення) складають соті відсотка, в розвинених країнах – близько 2%;

- в структурі витрат на технологічні інновації переважають витрати на придбання машин та обладнання, в модернізацію існуючих виробництв (майже половина всіх витрат), тоді як в розвинених країнах до 70% йде на закупівлю нових технологій і комерційне освоєння результатів НДДКР.

У сучасному інформаційному суспільстві змінюється категорія «інновація». Один з поширених поглядів на інновації це розвиток абсолютно нових, просунутих рішень для заможних, обізнаних клієнтів з використанням найновіших досягнень науки. Такі інновації зазвичай є продуктом діяльності висококваліфікованих кадрів науково-дослідних відділів прогресивних компаній, які, незалежно від їх розміру, мають тісні зв'язки зі світовими центрами науки. Таким чином, інновація в цьому сенсі – це типовий продукт діяльності країн першого світу.

Однак існує й інший погляд на інновації, що тягнеться глибше рівня високих технологій, описаного вище. У більш широкому сенсі, інновація − це спроба випробувати нові або вдосконалені технології, процеси або способи у всіх видах економічної діяльності. Вони включають в себе не тільки технологічно нові продукти і процеси, але також і удосконалення в області логістики, збуту і маркетингу. Навіть в так званих низькотехнологічних галузях може відбуватися безліч інноваційних процесів, а їх економічні ефекти можуть бути дуже значними. Більш того, термін інновація може бути застосований до змін в місцевому контексті, навіть якщо їх внесок в загальну систему знань незначний. У цьому, більш широкому, сенсі інновації можуть мати таке ж значення для світу, що розвивається, як і для будь-якої іншої його частини. І хоча їх наслідки не такі значні, як видатні прориви в світі високих технологій, їх сукупний соціальний та економічний вплив не менше. З цієї ширшої точки зору інновації набувають таку ж важливість для країн, що розвиваються, як і для забезпеченої частини світу, що підтверджується доказами з досліджень інноваційної діяльності.

Процес виділення інноваційних факторів, які безпосередньо впливають на економічний розвиток, проходив протягом усього XX століття і висновки різних дослідників суперечливі. Однак в останні десятиліття більшістю економістів за інтегрований показник соціально-економічного розвитку країни визнається індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), який формується на основі показників, що оцінюють довголіття, обсяг знань і доступ до базових джерел, необхідних кожному індивіду для розвитку його можливостей.

В якості системи показників, які оцінюють інноваційну діяльність, зазвичай вибираються такі показники [1]:

- кількість патентів, зареєстрованих резидентами, шт. на 1 млн. чол.;

- кількість інтернет-серверів на 1000 чол.;

- кількість стаціонарних і мобільних телефонних апаратів на 1000 чол.;

- експорт високотехнологічних товарів, відсоток від загального експорту;

- витрати на дослідження і розробки, відсоток від ВНП;

- чисельність вчених і інженерів, зайнятих в галузі досліджень і розробок на 1 млн. чол.

Порівняльний аналіз впливу інноваційних чинників на економічний розвиток країн зазвичай здійснюється для двох груп країн: країн з високим рівнем розвитку людського потенціалу (1 > ІРЛП > 0,8) і країн із середнім рівнем розвитку людського потенціалу (0,8 > ІРЛП > 0,5 ).

Країни з низьким рівнем розвитку людського потенціалу не досліджуються, так як основне завдання таких країн полягає в забезпеченні досягнення такого мінімального рівня соціально економічного розвитку, при якому населення країни досягає нормального біологічного існування.

Незважаючи на безліч підходів до оцінки впливу інноваційних чинників на економічний розвиток країн, незаперечною є важливість і необхідність перетворень, як в розвинених країнах, так і в країнах з низьким і середнім рівнем розвитку людського потенціалу.

Список використаних джерел:

1. Акимова, И. М. Промышленный маркетинг / И. М. Акимова. – К. : ТОВ «Знання», 2001. – 2-е изд. – 294 с.

2. Nonaka I. The Knowledge-Creating Company / I. Nonaka, H. Takeuchi // strategy-business [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу : http://www.strategy-business.com/article/8592?gko=5a1e5

3. Гринько Т. В. Подходы к потребности предприятия во внедрении инноваций / Т. В. Гринько, О. П. Крупський // Economics, management, law: innovation strategy: Collection of scientific articles (2016, Zhengzhou, China). – Zhengzhou : Henan Science and Technology Press. – P. 109–115.