К. е. н. Кармазін В. Я.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД У ДОСЛІДЖЕННІ ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Останнім часом все більшу увагу політологів, економістів, істориків, методологів соціальних наук залучають концепції синергетики і пов’язаної з нею теорії хаосу. Відомий спеціаліст у сфері еволюційної теорії Е. Ласло називає сучасний період розвитку людства «сторіччям біфуркацій» [8], маючи на увазі становлення нових цивілізацій [6, с. 64]. Поява основних синергетичних теорій асоціюється з науковими роботами І. Пригожина – лауреата Нобелівської премії в галузі хімічної фізики, відомого бельгійського вченого російського походження, який, вивчаючи фізику нерівноважних систем, відкрив нові ефекти, які лаконічно відображені в назві його книги «Порядок з хаосу». Цікавими та неоднозначними є результати, отримані за допомогою синергетичного підходу у різних сферах знання. Також неоднозначним є відношення до методологічного підґрунтя, особливо з точки зору співвідношення причинності та детермінізму, емпіричних даних та теоретичних результатів тощо. Однак принципова новизна зазначеного підходу дає підстави до його використання, оскільки новий метод, як правило, стає джерелом абсолютно нових знань.

У витоків синергетики стоять, насамперед, І. Пригожин [9], німецький учений Г. Хакен [11], а також В.-Б. Занг [5], В. Е. Войцехович [1], Е. Ласло [8], Г. Ніколіс [10] О. П. Іванов, Г. Г. Малінецький [6] та інші. Перспективи застосування синергетики в природничих, точних та соціальних науках вельми високі. Окремі поняття синергетики глибоко інтегровані у широкі сфери знання: від математики до соціології. Достатньо широко відбувається інтеграція синергетики ці в економічні дослідження. Зокрема, серед вітчизняних науковців, що за мету свого дослідження ставили економічну синергетику та синергетичний підхід у дослідженні економічних систем, можна відмітити А. Гальчинського [2], О. Васильєва, С. Єрохіна [4], Т. Ісаєва [7], Г. Пасемко, Р. Ткаченко тощо. Однак методологічні можливості синергетичного підходу окреслені надто приблизно, перспективні напрями його використання в економічних дослідженнях є надто широкими.

Оцінюючи перспективи застосування методів синергетики в економіці, дослідники стверджують, що будь-який розділ економічної науки може бути віднесений до області додатків синергетики. Як зазначає В.-Б. Занг, синергетична економіка вивчає властивості еволюційних економічних систем, в яких «порядок дає початок хаосу, але в хаосі зароджується новий порядок». Автор намагається простежити, яким чином в ході еволюційного процесу внаслідок «динамічного взаємодії різних сил можливо внутрішньосистемна (ендогенна) поява хаосу». На його думку, наявністю хаосу характеризуються такі економічні системи, як ринки праці, кредитно-грошові ринки, урбаністичні системи, системи перевезень та зв’язку [5, с. 84-90].

Застосовуючи ідеї І.Пригожина до аналізу економічних процесів Е. В. Євстигнєєв отримав наступні результати:

– у фінансовій системі існує постійно діючий і залежить від її внутрішньої жорсткої структури константний інфляційний фон, або насос, що вимагає фонової підживлення системи ліквідністю, наскільки б жорсткою не була монетарна політика, навіть якщо система знаходиться в квазіоптимальному стані стійкої довгострокової динамічної збалансованості;

– фінансово-грошову політику, взяту як єдину систему політики грошових властей, можна представити у термінах градієнтних методів;

– фінансова інтеграція неможлива без потужного системного фактора, тобто зовнішнього по відношенню до логіки інтеграції як такої; без досягнення однотипності національних фінансових систем, проте їх однотипність жодною мірою не гарантує оптимальності єдиної (інтегрованої) фінансової системи (матричний підхід) [3, с. 116].

В даному контексті є доцільним розглянути використання теорії І. Пригожина у характеристиці такого процесу як глобалізація [12, с. 125]. Процеси глобалізації характеризуються як складні, нестабільні і нелінійні. Стверджується, що для оптимального функціонування глобальний світ повинен бути відкритим, а виникаючі в ньому проблеми - вирішуватися з урахуванням усіх потенційних впливів, навіть імовірно незначних і випадкових. Звідси випливає теза про зростання міжнародної ролі «креативно-діалогової культури», здатної до розуміння «не своїх», інших культурних традицій і встановлення відносин співпраці з опонентами.

З одного боку, глобалізація тяжіє до додання світової цивілізації більшої стійкості, оскільки вона працює на збільшення потенціалу загальноцивілізаційних складових, якими простіше управляти. З іншого - вона насправді провокує зростання нестійкості світової системи, оскільки її результат ускладнює світ, робить його більш динамічним, складно організованим, що розвиваються відповідно до не тільки лінійним закономірностям.

Одна з найбільш серйозних небезпек глобалізації – нестабільність фінансових ринків у процесі їх самоорганізації. Локальний криза в Південно-Східній Азії може породити лавину розорень на ринках інших регіонів. Ось чому в економічній сфері «стратегія керованих криз» зводиться до того, щоб ослабляти найбільш небезпечних потенційних економічних конкурентів, не створюючи системних ризиків для світової економіки в цілому фінансова система - це складна система, що володіє значним потенціалом самоорганізації. У ній без участі зовнішньої спрямовуючої сили формуються складні стійкі структури; кожному типу таких структур відповідає специфічний режим функціонування системи, стійкий в часі і жорстко відрізняється від інших режимів. Всі параметри системи прагнуть до кінцевого набору стійких станів, які, таким чином, є кінцевими, або залучають, станами (attractors). Система здійснює переходи від одного стану до іншого практично без проміжних станів. Серед кінцевих станів існує найпростіше стан системного колапсу і ряд складних станів структурної стабільності. Чіткість і складність структури, пов’язаних з нею параметрів системи такі, що їх навряд чи могло б досягти цілеспрямований зовнішній вплив за будь-який прийнятний відрізок часу. Окрім поглибленого аналізу та моделювання економічних процесів синергетику можна застосовувати для прогнозування негативних явищ в економіці та недопущення появи фінансових криз.

Список використаних джерел:

1. Войцехович В. Э. Синергетическая концепция фракталов (социальные и философские основания) / В. Э. Войцехович // Синергетическая парадигма. Человек и общество в условиях нестабильности ; ред.-сост. О. Н. Астафьева ; редкол. В. И. Аршинов [и др.]. - М. : Прогресс-Традиция, 2003. - 583 с. - С. 141–156.

2. Гальчинський А. Методологія аналізу економічної глобалізації: логіка оновлення / А. Гальчинський // Економіка України. – 2009. – № 1. – С. 4–18.

3. Евстигнеев Е. В. Идеи И. Пригожина в экономике. Нелинейность и финансовые системы / Е. В. Евстигнеев / Общественные науки и современность. - 1998. - № 1. - С. 112–121.

4. Єрохін С. А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічний аспект) / С. А. Єрохін. – К. : Світ знань, 2002. – 528 с.

5. Занг В.-Б. Синергетическая экономика. Время и перемены в нелинейной экономической теории / В.-Б. Занг. – М : Мир, 1999. – 335 с.

6. Иванов О. П. Методология исследования глобальных проблем современности / О. П. Иванов, Г. Г. Малинецкий // Синергетика. Естественнонаучные, социальные и гуманитарные аспекты : труды семинара ; ред. О. П. Иванов, В. Г. Буданов. - М., 1999. - Т. 2. - С. 64.

7. Ісаєва Т. М. Математичне моделювання економічних систем: синергетичний підхід / Т. М. Ісаєва // Економіка та управління національним господарством. – 2009. - № 4. – С. 27–24.

8. Ласло Э. Век бифуркации. Постижение меняющегося мира / Э. Ласло // Путь. - 1995. - № 7. - С. 3–129.

9. Пригожин И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой / И. Пригожин, И. Стенгерс ; пер. с англ. ; под общ. ред. В. И. Аршинова, Ю. Л. Климонтовича и Ю. В. Сачкова. - М. : Прогресс, 1986. - 432 с.

10. Николис Г. Самоорганизация в неравновесных системах: От диссипативных структур к упорядоченности через флуктуации / Г. Николис, И. Пригожин. - М., 1979. - 512 с.

11. Хакен Г. Основные понятия синергетики / Г. Хакен // Синергетическая парадигма. Многообразие поисков и подходов. - М. : Прогресс-Традиция, 2000. - С. 28–56.

12. Хитра О. В. Синергетичний аспект управління глобальним розвитком / О. В. Хитра // Вісник Хмельницького національного університету. - 2010. - № 4, Т. 2. - С. 118–126.