Пахота Н. В.

Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (Україна)

ІННОВАЦІЙНА КУЛЬТУРА ЯК ЕЛЕМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬУТРИ ПІДПРИЄМСТВА

Сьогодні, коли економіка стрімко розвивається та змінюється, де здатність до створення, розвитку і реалізації новацій є важливим чинником ефективного розвитку, постає проблема у формуванні інноваційної культури. Глобалізація економічних процесів змушує підприємства запустити та розвивати свою інноваційну діяльність, що в свою чергу забезпечить його конкурентоспроможність [2].

Культура інновацій є відносно нове поняття. Тому питанням формування сутності інноваційної культури присвятило чимало науковців та теоретиків, які по-різному трактують це поняття. Це пов’язано з тим, що інноваційна культура забезпечує довготривале функціонування та ефективну роботу корпорації на ринку. В свою чергу основним фактором, що забезпечує це функціонування є людський потенціал, а для цього необхідно створити в робочому колективі сприятливий мікроклімат тобто запровадити інноваційну культуру.

В літературі існує багато різновидів поняття «культура»: організаційна, корпоративна, інноваційна. Але варто відзначити, що інноваційна культура входить до складу організаційної культури.

Відповідно до Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 05 грудня 2012 року № 3715-VI інноваційна культура характеризується: «Як складова інноваційного потенціалу, що характеризує рівень освітньої, загальнокультурної та соціально-психологічної підготовки особистості і суспільства в цілому до сприйняття і творчого втілення в життя ідеї розвитку економіки країни на інноваційних засадах» [3].

Можна стверджувати, що інноваційна культура – це результат соціально-економічної взаємодії суб’єктів інноваційної діяльності, тобто вона відображає рівень розвитку інноваційних процесів за участю персоналу. Культура інновацій не опосередковано впливає на стиль поведінки керівника та робітників на кожному з етапів інноваційного процесу. Тобто даний вид культури виникає на основі прагнень людства до матеріального та духовного оновлення, що супроводжує змінами життєдіяльності людей. За допомогою інноваційної культури можна створити механізм ефективного управління. Тобто вона стає головним фактором ділового успіху. Даного роду фактори необхідно контролювати, до них можна віднести: економічні та політичні процеси, глобалізація, внутрішній стан організації, загальний розвиток та багато інших.

Інноваційна культура – це різновид організаційної культури, який сформулювався за рахунок прагнення людини до кращих та якісних змін у їхньому житті, що є важливим соціальним аспектом суспільного розвитку [1].

Тобто – це функціональна підсистема, яка присутня як в інноваційному потенціалі, так і в інноваційному процесі. Інноваційна культура є результатом соціально-економічної взаємодії суб’єктів інноваційної діяльності, вона охоплює відносини, які складаються на всьому ланцюжку життєвого циклу зародження, формування і комерціалізації інновацій. Дана культура відображає не тільки рівень розвитку інноваційних процесів, але й частку участі в даних процесах людей та відображає їхнє задоволення від цього. Сьогодні особистість формується в умовах пристосовування своїх внутрішніх цінностей до умов інноваційного середовища. Головним етапом цих процесів виступає «культуросприйнятність» як свого роду стратегія особистості, що відображається в реалізації у всіх сферах діяльності. І втілюється в інноваційній культурі, яка характеризується як посередник між оточуючим середовищем, яке формується на інноваційних засадах, та внутрішньою готовністю особистості до існування у цих умовах. Тобто культура інновацій породжує формування у суспільстві готовність до нових пропозицій, проектів або ідей, а також сприяє щодо реалізації інноваційної діяльності у вигляді нового чи удосконаленого продукту або технологічного процесу у всіх сферах нашого життя [5].

У висновку можна констатувати, що сьогодні для розвитку економіки є досить важливо підтримка людського ресурсу через розвиток інноваційного потенціалу підприємства або організації. Необхідно звернути увагу, що головною умовою ефективної реалізації є чинники, які впливають на формування сприятливого середовища (як внутрішнього так і зовнішнього). Не менш важливо, що інноваційна культура сприяє забезпеченню до готовності, сприйняття та використання у практичній діяльності інновацій у різних сферах життя.

Інноваційна культура поєднує інтелектуальний потенціал та творчий (новаторський) менеджмент. Якщо розглядати з позиції інноватики, то культуру інновацій можна описати як взаємопов’язану сукупність трьох елементів: перший елемент – це спосіб функціонування життєдіяльності її функціональних ланок; другий елемент – це результат діяльності; а третій – це постійне джерело організаційних змін [4].

В свою чергу вона характеризується системністю та багатовимірністю. Тобто інноваційна культура – це відображення цілісної орієнтації особистості на інноваційну діяльність у сукупності певних ідей, поведінки, мотивах, специфіка (діалекти відповідно до регіону) мови, рівень знань та навичок, дотримання правил поведінки працівника.

Список використаних джерел:

1. Балабанова Л. В., Сардак О. В. Організація праці менеджера : підруч. / Л. В. Балабанова, О. В. Сардак. – 2-е вид., перер. та доп. – К. : ВД «Професіонал», 2007. – 416 с.

2. Вікарчук О. І. Інноваційна культура як ефективний метод управління [Електронний ресурс] / О. І. Вікарчук // Бизнес Информ. – 2013. – № 1. – Режим доступу : http://eprints.zu.edu.ua/15272

3. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 05 грудня 2012 року № 3715-VI.

4. Захарчин Г. М., Любомудрова Л. С. Інноваційна культура як пріоритетний напрямок інноваційного розвитку вітчизняних підприємств [Електронний ресурс] / Г. М. Захарчин, Л. С. Любомудрова // Инвестиционные приоритеты эпохи глобализации: влияние на национальную экономику и отдельный бизнес : мат-ли Міжнарод. наук.-практ. конф. – Режим доступу : http://www.confcontact.com/2009_03_05/5_zaharchin.php

5. Сидоренко Н. В. Інноваційна культура як вищий прояв загальнокультурних професійних та особистісних якостей учителя / Н. В. Сидоренко // Інноваційна культура як вищий прояв загальнокультурних професійних та особистісних якостей учителя. – 2014. – № 3 (37). – С. 337–346.