Прилипко Д. І.
Дніпровський національний університет
імені Олеся Гончара
(Україна)
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
На
сучасному етапі розвитку економічної системи в Україні важливу роль відіграє
активізація інноваційної діяльності підприємств як один із пріоритетних шляхів
стабілізації економіки та забезпечення виробництва високотехнологічної та
конкурентоспроможної продукції. Однак, успіх реалізації інноваційної політики
підприємства значним чином залежить від фінансового забезпечення [2].
Однією
з основних причин низького рівня інноваційної активності українських
підприємств є неналежне фінансування інновацій та вкрай низький рівень її
державного фінансування. Основне джерело фінансового забезпечення інноваційної діяльності
– це власні кошти підприємства, які займають більше половини всіх витрат,
спрямованих на інноваційну діяльність. Через кризове становище, в якому
перебуває нині українська економіка, тенденції до зростання обсягів
фінансування за рахунок іноземних інвестицій також не простежується.
Слід
зазначити, що більшість українських підприємств відчуває значний дефіцит
власних коштів, а залучення інвестицій є проблематичним. Банківські кредити,
якщо й надаються, то в основному на проекти з невисоким рівнем ризику, до яких
інноваційні не належать [1].
Наразі
кількість інноваційних підприємств постійно скорочується. Так у 2013 році в
Україні функціонувало 1715 підприємств, які здійснювали інноваційну діяльність.
Це становило 16, 8% від загальної їх кількості. У 2014 році – 1609 підприємств,
а у 2015 – 824. Причиною такого явища стало погіршення політичної та фінансової
ситуації в Україні на протязі останніх років [5].
На
ефективність розвитку інноваційного підприємства впливає велика кількість
чинників. А сааме: темпи економічного зростання, інвестиційний клімат,
законодавча база, інноваційний потенціал підприємства та інші.
Для
покращення ситуації щодо фінансування інновацій на підприємствах України великої
уваги заслуговує проблема розвитку венчурного капіталу, який чк правило спрямовується на малі і середні підприємства.
Необхідно досліджувати закордонний досвід становлення венчурних підприємств,
особливості інноваційної політики іноземних держав щодо стимулювання
надходження капіталу перш за все в невеликі підприємства, які, на думку
багатьох науковців, стають у пріоритеті для венчурного інвестора [3].
В
Україні венчурне фінансування ще не набуло широкого розвитку, оскільки уряд не
приділяє цьому достатньої уваги, не стимулює венчурних інвесторів вкладати
кошти в інноваційні проекти. Діяльність венчурних фондів в Україні зорієнтована
здебільшого на торговельні операції [1].
Ефективним
способом державної підтримки інноваційної діяльності підприємств в Україні
могло б стати надання на вигідних умовах коштів приватним венчурним фірмам, які
в свою чергу будуть безпосередньо здійснювати фінансування перспективних
невеликих підприємств.
Враховуючи,
що фінансування інноваційного розвитку за рахунок коштів державного бюджету
нині стримується з об’єктивних причин — у зв’язку з бюджетним дефіцитом, малим
підприємствам при фінансуванні інноваційного розвитку потрібно активніше
використовувати фінансові ресурси венчурних фондів, розвитку яких має сприяти
український уряд. Також до цільового інвестування інноваційної діяльності має
активніше долучитися банківський сектор [4].
Успішний
розвиток інноваційної діяльності повинен
об’єднувати зусилля держави, бізнесу та наукових організацій. Тому основними
пріоритетом для вдалого впровадження інноваційної діяльності є: зменшення
відриву науки від економічної практики; формування стабільної законодавчої
бази; фінансування державою або надання пільг підприємствам, які працюють у
науково-технічній галузі, відновлення роботи Державного інноваційного фонду,
стимулювання іноземних інвестицій, розроблення системи кредитного забезпечення
[3].
Проте
економічна ситуація в Україні не дає повною мірою реалізувати ці аспекти, що
призводить до гальмування розвитку інноваційних підприємств. Тому потрібно
по-новому формувати стратегічні цілі та визначати можливості їх реалізації в
умовах динамічних змін. Держава повинна виходити на стратегічний напрям
розвитку економіки, а не орієнтуватись на короткострокову вигоду.
1. Логвиненко Є. І. Визначення характеристик для опису діяльності
інноваційно-активних підприємств [Електронний ресурс] / Є. І. Логвиненко,
О. М. Кузьменко, М. В. Плетньов // Вісник Східноукраїнського
національного університету імені Володимира Даля. – 2011. – № 11(153). – Режим
доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VSUNU/2011_11_1/Logvinenko.pdf
2. Варналій З. С.
Конкурентоспроможність національної економіки: проблеми та пріоритети
інноваційного забезпечення : моногр. / З. С. Варналій, О. П. Гармашова. – К. :
Знання України, 2013. – 387 с.
3. Зянько В. В. Інноваційна
діяльність підприємств та її фінансове забезпечення в умовах трансформаційних
змін економіки України : моногр. / В. В. Зянько, І. Ю. Єпіфанова, В. В. Зянько.
– Вінниця : ВНТУ, 2015. – 172 с.
4. Череп А. В. Фактори інноваційного розвитку підприємств України / А. В.
Череп, З. П. Урусова, А. А. Урусов // Вісник Харківського національного аграрного
університету ім. В. В. Докучаєва. Сер.: Економічні науки. – 2014. – № 3. – С.
84–89. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vkhnau_ekon_2014_3_12
5. Офіційний сайт Державної
служби статистики України [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua
6. Проблеми та напрями формування моделі інноваційного розвитку України на
основі іноземного досвіду // Вісник Дніпропетровського університету. Серія
«Світове господарство і міжнародні економічні відносини». – Дніпропетровськ :
Вид-во ДНУ, 2013. – Т. 21, №10/2. – Вип. 5. – С. 32–38.
7. Гринько Т. В. Проблеми формування організаційно-економічного механізму
управління інноваційним розвитком підприємств сфери послуг / Т. В. Гринько //
Стан, проблеми та перспективи вдосконалення економіки України : матеріали
доповідей Міжнародної науково-практичної конференції (м. Ужгород, 2–3 жовтня
2015 р.). – Ужгород :
Видавничий дім «Гельветика», 2015. – Ч. 1. – С. 75–78.