Д. е. н. Рєпіна І. М.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (Україна)

ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА:

СУЧАСНЕ ТЛУМАЧЕННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ

Розглянувши існуючі наукові підходи до визначення сутності інноваційного потенціалу можна стверджувати, що інноваційний потенціал підприємства більшістю авторів тлумачиться як сукупність матеріальних і нематеріальних інноваційних ресурсів підприємства, що знаходяться у діалектичному зв'язку та інноваційних процедур, які забезпечують оптимальні умови для використання цих ресурсів з метою вирішення завдань інноваційної діяльності, насамперед отримання інноваційних результатів [1]. Вирішення проблеми адекватного оцінювання інноваційного потенціалу підприємства як у практичному так і у теоретичному аспектах не дасть якісних результатів, якщо інноваційний потенціал розглядати лише як сукупність інноваційних ресурсів підприємства, адже ресурси підприємства (традиційні та інноваційні) є лише матеріально-речовинною формою його капіталу. Слід зазначити, що поняття „інноваційний потенціал” значно ширше ніж поняття „ресурси підприємства” (навіть інноваційні) [2, с. 14], а отже і за своєю суттю інноваційний потенціал підприємства поєднує у собі частину матеріальних активів підприємства (інтенсивних факторів виробництва) і частину нематеріальних активів (можливостей які можуть бути у наявності, але фактично не використовуються). Крім того, взаємозв’язок між цими діалектично поєднаними частинами інноваційного потенціалу встановлюють управлінські процедури (які можна назвати інноваційними), що забезпечують оптимальні умови для використання матеріальних і нематеріальних складових інноваційного потенціалу з метою вирішення завдань інноваційної діяльності, насамперед отримання інноваційних результатів.

При розумінні інноваційного потенціалу підприємства як комбінації інноваційних ресурсів, компетентностей та організаційних здатностей для цілей оцінювання і моніторингу розвитку з’являється можливість використання матричних методів, які передбачають визначення співвідношень між окремими складовими інноваційного потенціалу [3; 4]. Матричні підходи широко використовувалися для аналізу різних аспектів підприємницької діяльності, але в області інновацій їх використання обмежувалося аналізом окремих аспектів, зокрема для оцінювання інноваційного потенціалу працівників підприємства.

Важливо також зазначити, що розвиток інноваційного потенціалу відбувається внаслідок реалізації розроблених і затверджених інноваційних програм і проектів [4, с. 314]. У цьому контексті увага дослідників має бути сфокусована на тих процедурах оцінювання, що можуть забезпечити моніторинг змін в інноваційних результатах, а також забезпечувати генерацію необхідних управлінських рішень, спрямованих на ефективний розвиток інноваційних характеристик підприємства.

При такому розумінні інноваційного потенціалу підприємства найбільш прийнятною можна вважати таку процедуру оцінювання його стану та розвитку:

1. Розрахунок одиничних показників інноваційних ресурсів і процедур підприємства та переведення їх у відносні величини (бали за обраною шкалою).

2. Розрахунок вагомості одиничних показників експертним методом.

3. Розрахунок групових показників використання матеріальних інноваційних ресурсів, нематеріальних інноваційних ресурсів та процедур підприємства.

4. З'ясування відповідності інноваційних ресурсів та інноваційних процедур та висновок про стан інноваційного потенціалу підприємства за „Матрицею розвитку інноваційного потенціалу підприємства”.

5. Визначення ступеня залучення підприємства до інноваційного процесу та прогноз подальшого розвитку його інноваційного потенціалу.

Отже, для оцінювання інноваційного потенціалу підприємства потрібна всеосяжна система показників, причому в основу конструювання такої системи повинна бути покладена структурна модель, що враховує не тільки фактичну динаміку, але і теоретичні передумови. У нашому уявленні така структурна модель системи показників по своїй концепції повинна враховувати наступні вимоги до її формування [5, с. 339]: загальнотеоретична інтерпретація взаємозв’язку і цілеспрямування як окремих показників, їхніх груп, так і усієї системи в цілому; забезпечення співставності і односпрямованості показників груп і усієї системи; наявність у системі показників, що виступають як основні регулюючі параметри, опорні категорії; можливість регулювання значень величин показників у залежності від рівня використання ресурсів, що витрачаються, і ефективності результату; можливість одержання прогнозу про спрямованість динаміки показників.

Список використаних джерел:

1. Чухрай Н. Формування інноваційного потенціалу підприємства: маркетингове та логістичне забезпечення : моногр. / Н. Чухрай. – Львів : Вид-во Національного університету „Львівська політехніка”, 2002. – 316 с.

2. Федонін О. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка  : навч. посіб. / О. С. Федонін, І. М. Рєпіна, О. І.  Олексюк. – К. : КНЕУ, 2003. – 316 с.

3. Новікова І. Інноваційний потенціал підприємства: структура, оцінка та інвестиційне забезпечення розвитку / І. Новікова // Стратегія економічного розвитку України. – К. : КНЕУ, 2002. – Вип. 3 (10). – С. 108–112.

4. Рєпіна І. М. Матричні методи моніторингу розвитку інноваційного потенціалу підприємства / І. М. Рєпіна, В. Ю. Вострякова // Вісник Національного університету «Львівська політехніка», серія «Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку» : зб. наук. праць. – Л. : Львівська політехніка, 2015. – № 819. – С. 309–315.

5. Рєпіна І. М. Оцінювання інноваційного потенціалу підприємства з урахуванням нематеріальних активів та інноваційних процедур у його структурі / І. М. Рєпіна // Маркетинг: теорія і практика : зб. наук. пр. Східноукр. нац. ун-ту імені Володимира Даля ; № 15. – Луганськ : СНУ ім. В. Даля, 2009. – С. 338–342.