Солянникова Г. О., Курінна І. Г.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Україна має значний потенціал для успішного інноваційного розвитку. На перший погляд гідний рівень навчальних закладів, велика кількість людей з вищою освітою, високий рівень знань точних наук, техніки, прагнення населення до інновацій, значний обсяг випуску високотехнологічної продукції означають інноваційно розвинену країну. Але, на жаль, показники інноваційного розвитку в Україні не сягають високого рівня.

У наш час одним із важливих завдань сучасного етапу розвитку економіки є подолання стереотипів, що склалися за останні десятиліття. Щоб чітко побачити різницю між сучасним етапом розвитку і минулими десятиліттями, розглянемо сутність поняття інновацій. Інновації є головним джерелом розвитку суспільного прогресу, що важливо для розвитку як для підприємств, так і для всієї країни. На сьогодні Україна стрімко розробляє вісім інноваційних проектів здатних вирішити екологічні, соціальні, демографічні та інші проблеми. Зараз в Україні здійснюються інноваційні проекти такі як: «Енергія природи», «Нова якість життя», «Якісна вода», «Відкритий світ», «Місто майбутнього», «Повітряний експрес» та ін. [1].

Незважаючи на досить високий потенціал в Україні все ж існують проблеми, які гальмують на сучасному етапі подальший розвиток інноваційної діяльності. Серед таких проблем можна виділити: фінансові, економічні, політичні, екологічні, організаційні, соціальні та інші.

Труднощі, що виникли при вирішенні зазначених проблем, і низький (близький до нуля) відсоток реалізації проектів по трансферу технологій обумовлені, головним чином, наступними причинами [2]:

- нечіткими організаційно-правовими та організаційно-економічними механізмами інноваційного розвитку підприємств;

- децентралізацією державних рішень з питань трансферу технологій та інноваційного розвитку українських підприємств;

- недостатнім рівнем інвестиційного клімату, а також державних гарантій для внутрішніх і зовнішніх інвесторів;

- наявністю розбіжностей в цій сфері між Міністерством економіки України, Міністерством освіти і науки України, Державним агентством з інвестицій та інновацій, Мінпромполітики України та НАН України.

Центр інноваційної системи розвитку економіки перемістився на підприємства, фірми, компанії, корпорації, акціонерні товариства. Саме на цьому рівні відбувається перетворення відкриттів, винаходів і наукових розробок в нові технології, продукцію, техніку, інформаційні комунікації в нових або оновлених цехах і виробництвах.

Необхідно враховувати наявність різних форм впровадження інновацій у виробництво.

Перша форма оновлення виробничого апарату характерна для підприємств машинобудування: випуск нових конкурентоспроможних машин і агрегатів здійснюється в діючих цехах із застосуванням нових технологій, матеріалів, інформаційних комунікацій з установкою нових верстатів, переплануванням площ і виготовленням нової оснастки.

Друга форма впровадження інновацій різних видів здійснюється шляхом технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих і будівництва нових цехів і підприємств [3, с. 1-3].

Дані форми характерні для виробництва, а так як в Україні більшість виробничих підприємств із застарілим обладнанням, то введення інновацій є основним завданням сучасної політики держави.

На сьогоднішній день серед проблем інноваційного розвитку України можна виділити чотири основні проблеми:

- складність в фінансуванні інноваційних програм;

- суперечність між інтересами держави і представниками організаційних структур;

- стрімкий розвиток науково-технічного прогресу і повільне впровадження нововведень;

- низький рівень захисту інтелектуальної власності.

В Україні є дуже великі перспективи інноваційного розвитку. Але через політичні, економічні та соціально-демографічних проблем впровадження нововведень стає особливо проблематичним. Багато підприємств відмовляються впроваджувати інновації через підвищених витрат. Останні дослідження показують, що науково-технічний прогрес стрімко розвивається, але навіть вчені не прагнуть впроваджувати інновації у виробництво. Через економічних проблем в Україні більшість вчених залишають територію країни, що позбавляє Україну більш ефективному розвитку НТП.

Список використаних джерел:

1. Національні проекти у стратегії економічної модернізації України / Жаліло Я. А., Покришка Д. С., Бережний Я. В. та ін. – К. : НІСД, 2013. – 144 с.

2. Космидайло І. В. Проблеми інноваційного розвитку в Україні та шляхи їх вирішення / І. В. Космидайло // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 2. – С. 20-27.

3. Соколова Е. Значение стадии внедрения в инновационном развитии / Е. Соколова  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://institutiones.com/innovations.html

4. Головченко Т. М. Інноваційний розвиток як основний напрямок забезпечення конкурентоспроможності підприємства / Т. М. Головченко, Б. В. Рябошапка // Економічний простір : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ : ПДАБА, 2009. – № 7. – С. 60–66.