Чернуха Д. А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Конкурентоспроможність продукції промислового підприємства є визначальним фактором успішної діяльності як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках, який визначає здатність товару максимально задовольняти потреби споживачів та мати міцні конкурентні переваги перед наявними та потенційними конкурентами за якістю, швидкістю та ін. Відтак, ця економічна категорія є постійним предметом уваги як науковців, так і підприємців.

Українська економічна думка визначає позитивну динаміку в розвитку підходів до оцінки конкурентоспроможності продукції в цілому та факторів впливу на цей показник як зовнішнього, так і внутрішнього середовища функціонування підприємства. Дослідженням цієї проблеми займались такі науковці як: Т. В. Гринько, Г. Л. Азоєв, І. В. Багрова, А. Е. Воронкова, Л. А. Дробишева, М. Е. Портер, А. І. Пляскіна, Ю. Б. Іванова, Т. О. Загорна, Л. В. Єргієва, В. А. Павлова, Н. М. Ліфіц та інші.

Узагальнюючи їх думку, можна зазначити, що основний вплив на конкурентоспроможність продукції здійснюють такі основні фактори: новизна та наукоємність продукції, рівень витрат виробництва, ефективність використання наявних фондів, продуктивність праці, попит на ринку, якісні властивості продукції та ін. Для підвищення конкурентоспроможності продукції необхідно впроваджувати ефекти механізми управління якістю продукції та витратами. Отже, управління конкурентоспроможністю є загальною необхідністю для підприємства в цілому задля забезпечення успішного існування на ринку.

Одним з напрямів вирішенням проблеми щодо забезпечення конкурентоспроможності продукції є розробка та реалізація ефективних інвестиційної та інноваційної політики підприємства, а також діяльність підприємства у сфері науково-дослідницьких робіт та інше. Причиною низького рівня інвестиційної діяльності є недосконалість державної інвестиційної політики, відсутність належного інституціонального забезпечення розвитку інвестиційного ринку, високі ризики, що пов’язані з кризовим становищем в Україні.

Слід зазначити, що в Україні однією з головних проблем низької конкурентоспроможності промислової продукції є фінансова криза, високий рівень податків, недосконалість податкової системи, високий рівень корупції та інші фактори, які гальмують розвиток економіки країни в цілому. За глобальним індексом конкурентоспроможності в 2015–2016 роках Україна посіла 79 місце. За статистикою, відсоток українських промислових товарів на світовому ринку становить менше, ніж 1 %, хоча економіка України більше, ніж на 50 % залежить від експорту [4; 5].

В Україні більшість виробників, що виробляють продукцію на експорт орієнтуються здебільш на зниження витрат на виробництво, тобто на цінові фактори. Так, наприклад, більшість виробників товарів зі сталі (сляби, товстий лист, арматура) виходять на зовнішній ринок тільки через невисоку ціну, зумовлену низькими заробітними платами в секторі та застарілому обладнанню, більшість якого використовувалось ще за часів УРСР. Тож конкурентною перевагою більшості вітчизняних виробників є низька собівартість, але водночас і головною проблемою, тому що інноваційний процес гальмується, як і розвиток цілого сектору економіки.

Загальний рівень розвитку української економіки не дозволяє підприємцям та виробникам, наприклад, машинобудівної галузі, конкурувати з високотехнологічним виробництвом зарубіжних підприємств. Як раніше зазначалось ефективним напрямом підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства взагалі є перехід до інноваційної моделі розвитку, тобто необхідно орієнтуватись на нецінові переваги.

Також, якщо у виробництві використовується ноу-хау, то продукція буде дорожча, ніж та, яка виготовлена на технічно застарілому обладнанні. На внутрішньому ринку України така промислова продукція може не бути затребуваним у майбутньому, а вийти на міжнародну арену складніше, бо зарубіжні виробники використовують здебільш нове обладнання, технології та мають вже сталий соціальний ефект серед покупців.

Отже, діяльність держави повинна бути направлена на зниження податкового тиску, захист вітчизняних виробників, контролювання курсу національної валюти, покращення клімату для розвитку бізнесу та підприємництва, дотримання міжнародних стандартів якості, створення умов для залучення іноземних інвестицій.

Список використаних джерел:

1. Павлова В. А. Фактори, що формують конкурентоспроможність / В. А. Павлова // Європейський вибір України: проблеми теорії та практики реалізації : матеріали міжн. наук.-практ. конф. – Д. : Вид-во ДУЕП, 2003. – С. 76–78.

2. Гринько Т. В. Механізм формування конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на міжнародних ринках : моногр. / Т. В. Гринько. – Кривий Ріг : Видавничий Дім, 2005. – 324 с.

3. Савчук С. И. Основы теории конкурентоспособности : моногр. / С. И. Савчук, под. науч. ред. акад. НАН Б. В. Буркинского. – Мариуполь : Рената, 2007. – 520 с.

4. Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/

5. Всемирный экономический форум: Рейтинг глобальной конкурентоспособности 2015–2016 [Електронний ресурс] // Центр гуманитарных технологий. – Режим доступу : http://gtmarket.ru/news/2015/09/30/7246.

6. Лифиц Н. М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и услуг. / Н. М. Лифиц. – М. : Юрайт–М., 2001. – 224 с.

7. Бондаренко С. Про механізм формування конкурентоспроможності продукції промислового підприємства / С. Бондаренко, В. Бокій // Економіка підприємств. – 2001. – № 9. – С. 58–59.