Д. е. н. Хамініч С. Ю., к. е. н. Халатур С. М.

Дніпропетровський національний університет імені олеся Гончара,

Дніпропетровський державний ᐧ аграрно ᐧ-економічний університет

МЕТОДОЛОГ ᐧІЧНІ ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ ᐧІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ ᐧ УКРАЇНИ

Формування ᐧ та підвищення конкурентоспроможност ᐧі аграрного ᐧ сектора ᐧ в Україні належать ᐧ до пріоритетних завдань ᐧ національного економічного розвитку ᐧ. Актуальн ᐧість вирішення проблеми ᐧ конкурентоспроможност ᐧі сільськогосподарських господасртв ᐧ посилюється фактором ᐧ належност ᐧі України до світової організації торгівлі (СОТ), а також функціонування ії в ринковій економіці. Тільки конкурентоспроможн ᐧі підприємства можуть виробляти ᐧ продовольчу ᐧ продукц ᐧію у відповідності до вимог міжнародних стандарт ᐧів, та зможуть ᐧ використати ᐧ переваги ᐧ міжнародного співробітництва у інвестуванні, кредитуванн ᐧі, сертифікації, страхуванн ᐧі, науково ᐧ-технічному забезпеченн ᐧі сільськогосподарського виробництва ᐧ та реалізації продовольчих ᐧ товарів.

Конкурентоспроможн ᐧість в економічній аграрній науці відноситься до ключових ᐧ категор ᐧій, що відображає ефективн ᐧість формування ᐧ та використання ᐧ ресурсного ᐧ потенціалу спеціалізації та резервів, важелів управління та маркетингу ᐧ в аграрних ᐧ підприємствах всіх форм власност ᐧі та організації виробництва ᐧ. Її рівень визнача ᐧється обсягами ᐧ, асортиментом ᐧ та якістю вироблено ᐧї продукц ᐧії, фінансово-економічним становищем ᐧ суб’єкту господарювання ᐧ. Для досягнення ᐧ високого ᐧ рівня конкурентоспроможност ᐧі першочергове ᐧ значення ᐧ мають ефективна ᐧ організація та висока культура ᐧ виробництва ᐧ; підприємницька ініціатива; рівноправний доступ до ресурсів; сприятлива ᐧ цінова кон’юктура, державна ᐧ підтримка вітчизняного товаровиробника ᐧ.

В умовах посилення ᐧ глобальних ᐧ інтеграційних процесів в агропромислов ᐧій сфері економіки категор ᐧія конкурентоспроможност ᐧі аграрних ᐧ підприємств також набуває глобального ᐧ характеру ᐧ. Тільки конкурентоспроможн ᐧі підприємства можуть виробляти ᐧ продукц ᐧію, відповідну вимогам ᐧ міжнародних стандарт ᐧів, реалізувати її не тільки на внутрішньому, а й на світових ринках, використовувати ᐧ преваги ᐧ міжнародного співробітництва в агробізнесі. Конкурентоспроможн ᐧість сільськогосподарського підприємства визнача ᐧється як концентрований ᐧ вираз сукупност ᐧі його можливостей ᐧ та резервів виробляти ᐧ та реалізовувати на ринку якісну сільськогосподарську продукц ᐧію (ресурсного ᐧ потенціалу, спеціалізації та диверсиф ᐧікації виробництва ᐧ, інновацій, організації та управління).

Важливим ᐧ аспектом ᐧ формування ᐧ конкурентоспроможност ᐧі агарних ᐧ підприємств є їх економічна безпека ᐧ. Вона розуміється як захищен ᐧість потенціалу підприємства від прямих та непрямих ᐧ загроз або ризиків. Складовим ᐧ економічної безпеки ᐧ, які здійснюють найбільш значний ᐧ вплив на конкурентоспроможн ᐧість підприємства, є: фінансова, інтелектуальна, техніко-технолог ᐧічна, політико-правова ᐧ, інформаційна, екологічна. Особливе ᐧ значення ᐧ для формування ᐧ конкурентоспроможност ᐧі аграрних ᐧ підприємств має врахування ᐧ факторів, які на неї впливають ᐧ, а саме: природно ᐧ-ресурсний ᐧ потенціал; організація діяльності; рівень управління; маркетингов ᐧі стратег ᐧії щодо виробництва ᐧ та реалізації продукц ᐧії. Втіленням конкурентоспроможност ᐧі сільськогосподарських товаровиробник ᐧів є конкурентоспроможн ᐧість аграрно ᐧї продукц ᐧії. Вона проявля ᐧється також через якість та ціну продовольчих ᐧ товарів. Для об’єктивної оцінки ситуації виробник ᐧ і споживач ᐧ повинні використовувати ᐧ аналогічні критерії конкурентоспроможност ᐧі, а також враховувати ᐧ її динаміку в часі.

У методиц ᐧі дослідження конкурентоспроможност ᐧі вагоме значення ᐧ має визначення ᐧ стабільності присутност ᐧі та частки на відповідному ринку аграрного ᐧ підприємства і його продукц ᐧії. Оцінка конкурентоспроможност ᐧі передбача ᐧє ідентифікацію його фінансового становища ᐧ через показники ᐧ ліквідності, платоспроможност ᐧі, кредитоспроможност ᐧі; фінансової стійкості, а також рентабельност ᐧі.

Слід сказати ᐧ, що основними ᐧ проблемами ᐧ підвищення конкурентоспроможност ᐧі аграрних ᐧ підприємств у регіоні є: дотримання ᐧ раціональної спеціалізації, впровадження ᐧ диверсиф ᐧікації та забезпечення ᐧ науково ᐧ обґрунтованої системи ᐧ землеробства ᐧ у регіоні; використання ᐧ інновацій; зменшення ᐧ кількості посередник ᐧів на ринку і посилення ᐧ регуляторно ᐧї ролі держави ᐧ у розвитку ᐧ агробізнесу.

Управління конкурентоспроможн ᐧістю аграрних ᐧ виробництв ᐧ повинне ᐧ враховувати ᐧ низку специфічних умов їх функціонування. З огляду на нестійкий характер ᐧ виробництва ᐧ і цін, нееластичн ᐧість попиту на продукц ᐧію, іммобільність ресурсів доходи сільськогосподарських товаровиробник ᐧів є нижчими ᐧ у порівнянні з доходами ᐧ підприємств суміжних галузей ᐧ та ланок агропромислового ᐧ відтворення. Крім того, в умовах членства ᐧ в СОТ зростає вплив міжнародних норм і стандарт ᐧів, світових аграрних ᐧ ринків на виробництво ᐧ, переробку ᐧ, розподіл, реалізацію та якість продукц ᐧії. Тому доцільно, враховуючи ᐧ досвід західних країн, виділити сільське господарство ᐧ в окрему сферу регулювання ᐧ для створення ᐧ сприятливих ᐧ умов для його подальшого ᐧ розвитку ᐧ.

Список використаних ᐧ джерел:

1. Ботвіна Н. О. Методичн ᐧі засади формування ᐧ конкурентоспроможност ᐧі аграрних ᐧ підприємств / Н. О. Ботвіна // Таврійський науковий ᐧ вісник : зб. наук. праць. – Херсон : Айлант, 2006. – Вип. 44. – С. 232–243.

2. Ботвіна Н. О. Механізм підвищення конкурентоспроможност ᐧі галузей ᐧ АПК на зовнішньому ринку / Н. О. Ботвіна // Бізнес–навігатор // Науково ᐧ-виробничий ᐧ журнал. – Херсон : МУБіП, 2007. – Вип. № 13 (3). – С. 43–46.

3. Олійник В. В. Визначення ᐧ потенційної та фактично ᐧї конкурентоспромо ᐧжності на стадії виробництва ᐧ та реалізації сільськогосподарської продукц ᐧії / В. В. Олійник // Вісник ХНАУ. – 2010. – № 11. – С. 275–282.