Петьков В. Л.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

В сучасній економічній теорії домінують три концепції, які дозволяють обґрунтувати зміст практики конкурентної боротьби та визначити умови й джерела зміцнення конкурентоспроможності [2, с. 297].

Концепція конкурентної еволюції, авторами якої є Ричард Р. Нельсон і Сідней Дж. Уінтер [2], розглядає конкурентну боротьбу через призму взаємозв'язків між конкурентним оточенням (структурою ринку) і інноваційною діяльністю, що дозволяє виявити інституціональні чинники, які зумовлюють завоювання суб'єктами кращих господарських умов шляхом інноваційної діяльності. Найбільш суттєвими з сформульованих Р. Нельсоном і С. Уінтером висновків є наступні [2, с. 299]:

1) між структурою ринку та інноваційною діяльністю існує зв'язок, в якому великі підприємства посідають провідне місце, за рахунок того, що: по-перше, володіють перевагами в освоєнні нововведень (концентрація ресурсів, розподіл ризику, відносно низькі витрати на НДДКР); по-друге, здатні забезпечити більш швидку компенсацію витрат по НДДКР. В галузях з високою інтенсивністю інновацій процеси концентрації виробництва будуть відбуватися швидше, а отже галузі стануть більш концентрованими;

2) сама по собі наявність ринкової влади не може розглядатися як перешкода інноваційному типу конкуренції, оскільки вона утворює економічну базу (концентрація ресурсів) та мотивацію для інноваційної діяльності, у тому розумінні, що високі доходи виступають як своєрідний захист витрат на НДДКР, а ринкова влада виступає платою за науково-технічний прогрес;

3) між інноваційною діяльністю та конкурентним оточенням (інституціональні умови) існує зворотний зв'язок, в якому останні виступають ендогенним фактором. Питання вибору способу завоювання кращих умов господарювання, а значить, і домінуючого типу конкуренції, це питання якості інституціональних умов відтворення, котрий базується на інноваційному потенціалі.

Дещо в іншому розумінні трактуються положення в концепції конкурентної раціональності Пітера Діксона [1], базовою передумовою якої є наявність різних типів продавців і покупців – новатори і консерватори. Відмінності в реакції покупців і продавців на зміни в попиті та пропозиції створюють можливості, якими може вигідно скористатись цілеспрямований, чуйний і енергійний менеджер. На відміну від більшості інших теорій, конкурентна раціональність не має вихідного набору передумов, на які спираються всі інші положення. Замість цього кожне попереднє положення слугує передумовою для наступного положення, що пояснює, чому на представленій схемі немає відправного пункту, і чому конкурентна раціональність є динамічною теорією нескінченних циклів інновацій-імітацій форм товару, каналів розподілу та ринкових типів поведінки, і постійно спрямована на підвищення ефективності та результативності.

За мікротеорією П. Діксона, загострення конкуренції між продавцями конкретного сегменту ринку характеризується трьома тенденціями [1, с. 30]: 1) задоволення споживача – оскільки рішення приймаються в умовах постійно мінливого ринкового середовища, то переваги, вибір і задоволення покупців залежать від тактики продавців; 2) скорочення витрат – нововведення, що дають економію витрат, особливо привабливі, тому що наслідки їхнього застосування більш передбачувані, ніж в інших інноваціях; 3) ефективне прийняття рішень – раціональна в конкурентній боротьбі фірма прагне вдосконалити процедури прийняття та реалізації рішень за допомогою аналітичного інструментарію, а також переходячи від бюрократичних до міжфункціональних, так званих штабних методів прийняття рішень.

Таким чином, суть концепції П. Діксона може бути зведена до наступного – інтенсивність застосування інноваційних стратегій як інструменту конкурентної боротьби та здатність до ефективного його застосування визначаються тими особливостями внутрішньої структури і організаційної культури фірми, які забезпечують їй високі суперницькі дух і гнучкість [1].

Названі концепції по-різному визначають умови та джерело зміцнення конкурентоспроможності: в концепції конкурентної еволюції – тип ринкової організації та інноваційна активність;в концепції П. Діксона – організаційна культура та швидкість прийняття рішень. Проте їх прийнято розглядати як такі, що доповнюють одна одну. Вони дозволяють сформулювати умови та способи, за яких забезпечується реалізація змістовної сторони конкуренції – завоювання кращих умов господарювання. Умовами є якість конкурентного середовища, представлена в структурі галузевого ринку, і якість підприємства, що виражається в його здатності еволюціонувати. Способами виступають інноваційна активність, що полягає в схильності фірми до нововведень, і організаційна культура фірми, що проявляється в здатності адекватно і швидко адаптуватися до ринкових змін.

Третя концепція конкурентної практики, відома як модель п'яти сил конкуренції М. Портера, може розглядатися як практичне керівництво з реалізації вищезазначених концепцій [2, с. 298], в ній ідея про необхідність вивчення конкурентного оточення представляється у вигляді практичного інструменту стратегічного управління.

Аналіз теорій, які дозволяють обґрунтувати зміст конкуренції, визначити умови і джерела зміцнення конкурентоспроможності, наочно показав існування необхідності використовувати теорії змісту конкурентної боротьби для досягнення синергічного ефекту в управлінні конкурентоспроможністю.

Список використаних джерел:

1. Диксон П. Р. Управление маркетингом : пер. с англ. / П. Р. Диксон. – М. : ЗАО «Издательство БИНОМ», 1998. – 560 с.

2. Тарануха Ю. В. Предприятие и предпринимательство в трансформируемой экономике / Ю. В. Тарануха. – М. : Дело и Сервис, 2003. – 368 с.