К. е. н. Адонін С. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

КЕРУВАННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

У науковій літературі існує безліч різноманітних тлумачень і визначень поняття «ризик». В економіці ризик розглядають як імовірність виникнення збитків чи недоодержання доходів порівняно із запланованим результатом.

В умовах кризи для більшості підприємств гостро стає проблема формування системи ризику-менеджменту. Актуальність даної проблеми постає в тому, що ризики неминучі для будь-якого підприємства в ринкових умовах, вони можуть бути різного характеру й різної величини. На підприємствах в умовах кризи перед менеджерами постає завдання обґрунтування необхідності функції керування фінансовими ризиками й делегування її співробітникам апарату керування.

Керування фінансовими ризиками підприємства базується на ряді основних принципів: усвідомленість прийняття ризиків; керування прийнятими ризиками; самостійність керування окремими ризиками; відповідність рівня прийнятих ризиків і рівня рентабельності фінансових операцій; відповідність рівня прийнятних ризиків з фінансовими можливостями підприємства; економічність керування ризиками; облік фінансової стратегії підприємства в процесі керування ризиками; облік тимчасового фактору в керуванні ризиками; облік можливості передачі ризиків.

Згідно з думкою фахівців, у сучасних умовах для керування ризиками необхідно використовувати інтегрований підхід. Інтегрований підхід – це активна позиція, має на увазі планування, а не пасивну реакцію на ризик. Даний підхід дає більше можливостей і обмежує погрози.

Основне місце в оцінці ризику й подальшому керуванні ризиком займають аналіз і прогнозування можливих витрат ресурсів, зменшення прибутковості. Це багатоступінчаста процедура, метою якої є скорочення або відшкодування шкоди для об'єкта при настанні небажаного результату. Порядок проведення аналізу наступний: розкриття внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливають на збільшення або зменшення конкретного виду ризику; аналіз та оцінка встановлених факторів ризику; оцінювання конкретних видів ризиків з фінансової точки зору на основі двох підходів: аналіз ліквідності підприємства (фінансової самостійності) і економічної доцільності проекту; вираження прийнятного рівня ризику; аналіз окремих операцій по обраному рівню ризику; підготовка заходів для зниження ризику. Аналіз не тільки виявляє окремі види ризиків, але й визначає ймовірність їх виникнення й дає кількісну та якісну оцінку впливу.

Наступний етап – визначення способу впливу на ризики для мінімізації можливого збитку в майбутньому. Кожен вид ризиків допускає два або три традиційні способи його зменшення. Із цієї причини з'являється проблема в оцінці порівняльної ефективності способів впливу на ризик для вибору оптимального. Вибір найкращих способів впливу на певні ризики формує загальну стратегію керування всього комплексу ризиків організації. На цьому етапі прийняття рішень, визначають необхідні фінансові й трудові ресурси, відбуваються постановка й поділ завдань серед менеджерів, аналізується ринок відповідних послуг. Засобами рішення ризиків вважаються їхнє втримання, запобігання, передача, зниження їх рівня. Утримання ризику означає збереження ризику за інвестором, тобто ризик на його відповідальності. Запобігання ризику – відхилення від заходу, який супроводжується ризиком. Якщо ж інвестор передає відповідальність за ризик іншому, тобто страхової компанії, це означає передачу ризику. Для зниження рівня ризику використовуються різні прийоми. Найбільш популярними є: лімітування, диверсифікованість, самострахування та страхування. Приймання лімітування означає установку ліміту, тобто максимальних сум видатків. Диверсифікованість – такий процес розподілення інвестицій між окремими об'єктами вкладення коштів, що безпосередньо не зв'язано один з одним, з метою зменшення рівня ризику й зменшення доходів. Вона допомагає запобігти ризику частково при розподіленні коштів між окремими видами діяльності. Самострахування є прийомом, який означає самостійне підстраховування підприємців, а не купівлю страховки у страховій компанії. Таким чином здійснюється заощадження на витратах коштів на страхування. Усі перераховані інструменти зниження ступеня ризику мають переваги й недоліки. Із цієї причини підприємці намагаються комбінувати інструменти зниження ризиків.

Останній етап аналізу шляхів зниження ризику полягає у формулюванні єдиного проекту керування ризиками компанії. Такий проект повинен включати: підсумки ідентифікації всіх сфер ризику для організації, список основних ідентифікаторів ризику в кожній сфері; результати рейтингової оцінки індикаторів ризику; результати статистичного аналізу ризику. Негативним наслідком недостатньої оцінки фінансового ризику для підприємства є банкрутство.

Таким чином, для ефективного управління фінансовими ризиками й запобігання банкрутств, пов'язаних з недостатньою оцінкою фінансового ризику необхідно виходити з наукових розробок, грамотно комбінувати й варіювати відомі методи й використовувати їх у щоденній роботі. Важливо, щоб система керування фінансовими ризиками була прозорою, простою, практичною й відповідала стратегічним цілям підприємства.

Список використаних джерел:

1. Федотов Д. К. Комплексный подход к управлению рисками / Д. К. Федотов // Финансовый бизнес. – 2011. – №5. – С. 18–25.

2. Дмитриева В. В. Управление финансовыми рисками производственного предприятия / В. В. Дмитриева // Экономика и менеджмент инновационных технологий. – 2014. – № 5. – С. 24–26.

3. Кабешева К. С. Особливості управління фінансовими ризиками торговельного підприємства [Електронний ресурс] / К. С. Кабешева, В. М. Попов. – Режим доступу : www.kntu.kr.ua/statti/.../8.../Кабешева_КС.doc.