Бескупська О. В.

Вінницький національний аграрний університет (Україна)

ЕКОНОМІЧНІ МОТИВИ, ЗАВДАННЯ ТА СПОСОБИ КОНТРОЛЮ ВХІДНОЇ СИРОВИНИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ОЛІЙНО-ЖИРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

В сучасних умовах якість стає найважливішим фактором конкурентної боротьби, особливо на ринку олійно-жирової промисловості, що потребує перегляду складу та структури комплексних систем менеджменту якості та безпечності. Виникаючі протиріччя між складністю виникаючих на підприємстві проблем, пов’язаних з випуском якісної продукції та методами, що використовуються для їх вирішення, негативно впливають на ефективність рішень, що приймаються керівниками стосовно управління якістю продукції. Все це визначає виникнення специфічних вимог до системи менеджменту якості, які передбачають підвищення значимості використання економічних методів при прийнятті управлінських рішень, сучасних засобів збору та обробки інформації. Важливим елементом правильного існування усієї системи якості та безпечності на підприємствах олійно-жирової промисловості (ОЖП) є вхідний контроль якості сировини, що надходить на завод.

Вхідний контроль по суті – це діяльність, направлена на виявлення і усунення невідповідностей, що призводить до збільшення собівартості конкретних одиниць продукції, виготовлених за допомогою ресурсів, що підлягають контролю. Одночасно заходи з оцінки можливості постачальників забезпечити та покращувати якість продукції, що постачається дозволяють в перспективі зменшити витрати на одиницю кінцевої продукції і таким чином підвищити ефективність операцій.

Процес проведення вхідного контролю олійної сировини повинен гарантувати, що закуплена олійна сировина буде відповідати встановленим вимогам, і виконувати свої функції відповідно до вимог договорів на постачання олійної сировини.

Основними завданнями вхідного контролю олійної сировини є:

- перевірка наявності супровідних документів, які гарантують якість та безпечність олійної сировини;

- зовнішній огляд олійної сировини;

- відбір проб та проведення вимірювань параметрів на олійну сировину, які контролюються згідно з вимогами нормативних документів;

- реєстрація даних про якість в журналах обліку вхідного контролю;

- накопичення статистичних даних про фактичний рівень якості одержаної олійної сировини;

- дослідження щодо безпечності олійної сировини;

- перевірка дотримання умов транспортування та зберігання олійної сировини, які надійшли на підприємство.

На українських підприємствах, як правило, спочатку заключають договір, а вже потім починають перевіряти вхідну сировину на якість. На нашу думку, оптимальний варіант контролю вхідної сировини включатиме наступні кроки:

1. Пошук потенційного постачальника олійної сировини;

2. Перевірка шляхом заповнення постачальником опитувального листа, який міститиме основні питання стосовно полів, засобів захисту рослин (ЗЗР), що використовуються для їх обробки, наявності інструкцій та процедур тощо;

3. Перевірка зразка продукції на показники якості та безпечності (постачальник сам має проводити регулярно таку перевірку та надавати протокол за вимогою).

Лише після того, як усі дані вимоги будуть виконані, може йти мова про підписання договору. Таким чином, компанія зможе вберегти себе від економічних небезпек, що в першу чергу полягають у закупівлі неякісної сировини. Більше того, запроваджуючи будь-яку міжнародну систему управління якістю та безпечністю продукції, підприємства олійно-жирової промисловості не можуть ігнорувати перевірку вхідної сировини. Тобто, не отримавши протоколи від постачальника, компанії самі мусять витрачати додаткові кошти на перевірку основних показників. До прикладу, перевірка показників, таких як волога, домішки, кислотність у незалежній лабораторії будуть коштувати близько 80 дол. США.

Вхідний контроль на підприємствах олійно-жирової промисловості – це надзвичайно важливий етап випуску якісної та безпечної продукції. Правильно організована робота на даному етапі допомагає отримати вигоди як організаційні (оптимізація роботи всередині компанії, аналіз використовуваних ЗЗР та контроль якості сировини, що допоможе ще на етапі пошуку «відсіювати» постачальників) так і економічні (зменшення витрат на тестування, зменшення собівартості кінцевої продукції, розширення ринків збуту).