Гвініашвілі Т. З., Бичек В. Г.

Дніпропетровський націоналֺьний універсиֺтет імені Олеся Гончара (Україна)

УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИМИ ЗМІНАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ В УМОВАХ МІНЛИВОГО СЕРЕДОВИЩА

Успішний розвиток вітчизняної економіки та глобалізація підприємств вимагає від кожного менеджера високої дієвості та ефективності. Підприємства, які враховують процеси динаміки зовнішнього оточення, мають значну перевагу. У процесі змін керівництву відводиться зовсім нова роль. Воно не тільки надає напрямок поточним справам, а й керує процесом зміни, допомагаючи пристосуватися до об'єктивно виникаючих змін на основі культури організації. Це стає необхідним, так як підприємство, всі команди і окремі співробітники потребують як в професійному відношенні ноу-хау, так і в здатності адекватно змінюватися з тим, щоб самостійно вирішити внутрішні конфлікти між ефективністю і динамічністю. Менеджмент змін полягає, при цьому, не стільки через застосування певних «методів» і «технік», скільки в мистецтві здійснювати необхідні дії в потрібний час [3, c. 172]. Поштовхом до змін є:

1. Кризові ситуації. Зміни носять, як правило, операційний характер і дозволяють відновити ліквідність бізнесу, повернути втрачені позиції на ринку тощо.

2. Фаза розвитку організації. Для кожної фази розвитку властиво накопичення окремих факторів, які стимулюють перехід на інші механізми управління, створення додаткових структур, перерозподіл повноважень і обов'язків.

3. Вплив конкретної особистості. Прихід на керівні пости нового менеджера завжди пов'язаний з організаційними змінами відповідно до його суб'єктивних поглядів.

З аналізу існуючих змін можна зробити висновок щодо їх приналежності до чотирьох основних груп:

- стратегічні зміни – відносяться до переосмислення стратегічних і тактичних напрямів розвитку організації і, як правило, ініціюються зміною зовнішнього оточення;

- структурні зміни передбачають зміни в системі розподілу робіт, повноважень і відповідальності окремих виконавців або цілих відділів;

- зміни технології і завдань. Як правило, визначальним є впровадження нової виробничої, інформаційної технології, за якими слідують зміни, що забезпечують їх функціонування;

- зміни в області управління персоналом. Основним завданням даного типу змін є більш якісне виконання функцій основним персоналом організації [2, c. 170]. Сюди можна включити заходи щодо підвищення мотивації праці, пошук найбільш оптимальних можливостей для реалізації здібностей окремих особистостей тощо. Від правильності і своєчасності змін в області управління персоналом залежить формування колективу, здатного вивести підприємство в лідери.

Будь-яка організація, яка прагне до виживання в динамічній обстановці, повинна знаходитися в процесі безперервних змін, так як в іншому випадку ставиться під загрозу її здатність до подальшого функціонування [1, c. 52]. Тому сучасні умови роботи більшості організацій є такими, що проведення змін перетворилося з надзвичайної події в постійний планомірний процес. Організації змушені ставати гнучкими, постійно реагувати на зміни зовнішнього середовища, виробляти і реалізовувати локальні і глобальні проекти змін своєї діяльності, які повинні протікати без втрати контролю над організацією.

Для виживання і успіху в певній галузі і на ринку досліджуваний складний економічний комплекс повинен мати властивість адаптивності і пристосовувати параметри своєї структури і діяльності до постійних зовнішніх змін. Тільки в цьому випадку можна відповідати мінливості попиту і використовувати в свою користь зміни ринкової і громадської кон'юнктури.

Аналіз причин появи нововведень свідчить про складність процесів розвитку і їх чутливість до впливу зовнішнього і внутрішнього середовища. За результатами досліджень виявлено, що для успішного управління інноваційними змінами необхідно:

1. Встановити чіткі цілі.

2. Визначити очікувані наслідки від реалізації змін як позитивні, так і негативні.

3. Сформувати інноваційну інфраструктуру, як органічну складову корпоративної культури.

4. Визначати допустимі діапазони зміни економічних пропорцій і співвідношень в процесі корпоративного розвитку для збереження стійкості підприємства в перехідний період.

Отже, в умовах сучасних динамічних ринків і жорсткої конкуренції швидкість і рішучість є важливими факторами успіху бізнесу. За таких обставин тільки застосування ефективних механізмів управління змінами забезпечує економічне зростання господарюючих суб’єктів у довгостроковій перспективі.

Список використаних джерел:

1. Гринько Т. В. Організаційні зміни на підприємстві в умовах його інноваційного розвитку / Т. В. Гринько, Т. З. Гвініашвілі // Економічний часопис-XXI. – 2015. – №1-2 (2). – С. 51–54.

2. Король А. С. Сутність змін в організації та основні підходи до визначення даного феномену / А. С. Король // Психологічні науки. – 2010. – № 56. – С. 169–173.

3. Пащенко О. П. Сучасні методи управління змінами на підприємстві / О. П. Пащенко // Вісник ЖДТУ. Серія: Економічні науки. – 2014. – № 3(69). – С. 170–178.