К. е. н. Бикова В. Г.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ПРИНЦИПОВІ ПОЛОЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Формування та управління потенціалом підприємства в умовах економічної нестабільності і розробка концептуальних основ даного процесу набуває необхідності з метою максимально повної реалізації потенційних можливостей підприємства в мінливих умовах його функціонування на фоні істотного впливу зовнішнього середовища. Такий підхід дозволить найбільш ефективно (тобто з максимальним ефектом) досягти кінцевих цілей розвитку і сформувати оптимальну структуру потенціалу, що реагує в режимі реального часу на зміни як напрямів розвитку підприємства, так і зовнішнього середовища.

Проблеми формування та управління потенціалом підприємств пов’язані з вирішенням системних задач структуризації, композиційного сполучення і моделювання всього комплексу організаційно-технологічних процедур в комплексі з розробкою методів оптимізації з урахуванням змін внутрішньосистемних, загальносистемних та міжфазових методів підвищення ефективності управління підприємством.

У відповідності з принципами системного аналізу проблема формування і управління потенціалом підприємств обумовлює необхідність її декомпозиції, яку доцільно здійснювати на основі класифікації усіх процедур за ознакою цільової спрямованості чи функціональної єдності, що може бути представлено у вигляді: побудови композиційного сполучення субструктур потенціалу ієрархічного типу у відповідності зі специфікою діяльності підприємств і на підставі цього формування оптимальної структури потенціалу підприємства; оцінювання тенденцій розвитку потенціалу; оптимізації планування на підприємствах за критерієм максимальної його вірогідності; розробки відповідного комплексу управлінських рішень з урахуванням вищевикладених положень.

Формування і управління потенціалом ієрархічного типу доцільно здійснювати на основі використання принципу модульності, який дозволяє проводити декомпозицію потенціалу на його субструктури (які в майбутньому можуть розглядатися як окремі об’єкти управління). При цьому важливим атрибутом процесу формування і управління потенціалом є його модельованість, тобто можливість формалізації, способу функціонування, а також зміни у часі й адаптації до впливу зовнішнього середовища.

Таким чином, модель формування та управління потенціалом являє собою множину взаємозалежних аналітичних, інформаційно-логічних та евристичних залежностей, дослідження яких можливе на основі аналізу інформаційних потоків відносно зміни потенціалу. Слід відзначити необхідність забезпечення такої важливої властивості потенціалу як адаптивність, тобто здатність до пристосування окремих субструктур до мінливих умов зовнішнього середовища функціонування підприємства, що обумовлює наявність синергічного ефекту взаємодії локальних потенціалів підприємства, а також розробку управлінських рішень, спрямованих на усунення дестабілізуючих впливів зовнішнього середовища. Таким чином, основні тенденції науково обґрунтованої бази формування і управління потенціалом підприємств зводяться до аналізу та дослідження процесів, що характеризують зміну структури основних складових потенціалу підприємства під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Така зміна може бути результатом зміни функціональних складових потенціалу підприємства, що безпосередньо впливають на його фінансово-господарську діяльність, а також впливу зовнішніх чинників на функціонування підприємства. Необхідність коректування цілей вимагає формування нових композиційних сполучень складових потенціалу підприємства.

Джерелом розвитку виробничих процесів є внутрішні протиріччя, що виникають в структурі досягнутого потенціалу підприємства і зовнішні, породжувані потребами структур більш високого порядку організації, що обумовлює необхідність дослідження різних структур з постійними і змінними складовими. В зв’язку з цим функція потенціалу є параметром, який може бути відтворений у нерозривному зв’язку і взаємодії зі структурою і зовнішнім середовищем підприємства.

Слід відзначити, що формування і управління потенціалом підприємства обумовлені необхідністю задоволення різноманітних потреб, при цьому його структура є залежною від суб’єкта і створюється з урахуванням заздалегідь сплановані цілі. Таким чином, постановка цілей є основним ефективним напрямком підвищення упорядкованості структури потенціалу підприємства, основи якої полягають в розробці підходів, принципів, методів і загальної концепції управління фінансово-господарською діяльністю підприємства і, зокрема, його потенціалом. І для підприємств тут також виникає досить значна проблема, оскільки в більшості випадків цілевизначення стосовно підприємств в умовах економічної нестабільності будується за принципом «програми мінімум», тобто під метою підприємства розуміється його виживання в складних зовнішніх умовах.

Виділені проблеми формування та управління потенціалом підприємств в умовах економічної нестабільності, безумовно, потребують розробки уніфікованого, послідовного підходу, що дозволить удосконалити процес формування потенціалу і подальшого управління ним, кінцевою метою якого є оптимізація його структури у відповідності з мінливими умовами зовнішнього середовища. Реалізація ж концептуальних основ формування та управління потенціалом підприємств повинна здійснюватися з урахуванням тенденцій функціонування підприємств в певному ринковому просторі з домінантою зовнішнього середовища в реальному масштабі часу на основі відповідного інформаційного забезпечення.

Список використаних джерел:

1. Бикова В. Г. Система управління еколого-економічним потенціалом підприємства / В. Г. Бикова, М. М. Дерев’янко // Вісник Запорізького національного університету. Серія: Економічні науки. – 2012. – № 1(13). – С. 5–15.