Голуб Є. О., к. держ. упр. Величко Л. А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

На даному етапі розвитку економіки і в зв'язку з непростим фінансовим становищем більшості українських підприємств ті системи мотивації та стимулювання персоналу, які використовуються, мають обмежений набір факторів впливу на виробничу поведінку персоналу. Вони розглядаються як форма заробітної плати.

Так, за результатами дослідження компанії «Hudson Global Resources Україна» і міжнародного кадрового порталу «HeadHunter Україна» з'ясувалося, що найбільш прогресивні роботодавці вже кілька років розглядають нематеріальну мотивацію як стратегічну мету і розробляють складні багатоетапні і багаторічні програми, спрямовані на розвиток і навчання їхніх підлеглих (сюди входять корпоративні заходи, розвиваючі програми та стажування, можливість гнучкого графіку роботи та ін.).

На Заході поняття системи мотивації персоналу розглядається набагато ширше. Крім економічного мотивування у вигляді грошових бонусів і високих зарплат активно використовуються неекономічні інноваційні способи стимулювання [1].

Крім того, в даний час серед зарубіжних компаній популярні наступні методи стимулювання: страхування автомобілів і надання безкоштовних стоянок для автомобілів; надання можливостей для розваг, занять спортом; щорічні грошові виплати співробітникам, які ведуть здоровий спосіб життя і регулярно відвідують лікарів, займаються спортом; видача безпроцентної позики на придбання автомобілів, житла, нового одягу, згідно з дрес-кодом компанії, тощо.

Застосовуються, також, специфічні форми допомоги, що виникли відносно недавно у світовій практиці. Це - допомога усиновленим дітям та допомога дітям з фізичними або психологічними відхиленнями. Ці два види допомоги обмежені, оскільки охоплюють мінімальну кількість співробітників, однак для тих, до кого ці види застосовні, вони служать потужним мотиваційним фактором [2; 3].

Таким чином, інноваційні методи стимулювання класифікують наступним чином:

Організаційно-виробничі (адміністративні) методи, що ґрунтуються на створенні сприятливих умов праці, збагаченні праці та можливості виробничих ротацій;

- економічні методи (методи матеріального стимулювання), в основі яких лежить матеріальна мотивація та грошова винагорода;

- психологічні методи, головною особливістю яких є врахування внутрішнього світу кожної особистості, щоб направити внутрішній потенціал людини на досягнення конкретних цілей підприємства.

Сьогодні розробляються окремі інноваційні методики і системи стимулювання персоналу. Однак треба пам'ятати, що не існує універсальних систем мотивації, в кожному конкретному випадку ефективними є ті чи інші управлінські інструменти. Більш того, в одній організації паралельно можуть існувати кілька систем мотивації для різних підрозділів і категорій персоналу. Вірний вибір системи стимулювання дозволяє максимально використати потенціал кожного співробітника і одночасно вирішити завдання компанії [4].

Тільки комплексний підхід до способу мотивації персоналу, що включає в себе як матеріальну, так і нематеріальну мотивацію дозволить домогтися від співробітників високих результатів в роботі, максимальної результативності та продуктивності.

Список використаних джерел:

1. Новак І. Соціальний пакет як механізм удосконалення оплати праці / І. Новак // Україна: аспекти праці. – 2008. – № 2. – С. 6–12.

2. Електронний ресурс. – Режим доступу: https://hrforum.ua/wp-content/uploads/2012/05/HR-Trends-brochure-13-14.pdf

3. Електронний ресурс. – Режим доступу : https://hh.ua/article/15542

4. Петюх В. М. Управління персоналом : навч.-метод. посіб. / В. М. Петюх, Б. Г. Базилюк, О. О. Гетьман. – К., 2007. – 320 с.