Гвініашвілі Т. З., Пікінер В. Л.

Дніпропетровський націоналֺьний універсиֺтет імені Олеся Гончара (Україна)

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Все тече, все змінюється. Перевірку часом витримує лише той факт, що зміни неминучі. Ми постійно змінюємо уявлення про себе, про світ і про середовище, у якому живемо. Середовище нашого існування надзвичайно багатогранне, воно складається с цілого ряду сфер і факторів, що нерозривно взаємодіють між собою. Як відомо, для виживання у динамічному середовищі, суб’єкт такого середовища повинен якомога швидше та якісніше адаптуватися до його змін, аби вижити. Одним з таких середовищ існування людини є економічна система, яка у сучасному світі стоїть на ряду з такими невід’ємними складовими нашого життя, як природне середовище та соціум.

Важливість економічної сфери та ефективність її функціонування випливає з прийнятої на сьогодні догми організації суспільних взаємовідносин та базисної системи цінностей та орієнтирів, які визначають напрямок розвитку нашої суспільно-політичної формації, а також формують наші поняття про пріоритетні життєві цінності та індикатори успішності того чи іншого суб’єкта даної системи. В процесі суспільного виробництва, розподілу та перерозподілу діють об’єктивні економічні закони, які були сформовані самим суспільством, на відміну від законів тієї ж фізики. Зокрема, для підприємства, як одного з суб’єктів господарювання в даній системі, індикаторами успішності прийнято вважати прибутковість, рентабельність, а якщо зазирнути глибше, то визначальним фактором є ефективність використання ресурсів, а отже лідерство у їх витратах [1, c. 151]. Ефективність використання ресурсів, очевидно, можна підвищити двома шляхами: перший – збільшити результати за незмінних витрат, другий – зменшити витрати за незмінних результатах. Звісно, на практиці все не так просто: на рівень ефективності використання ресурсів впливає безліч факторів, серед яких і рівень технологій у всіх підрозділах окремого підприємства, і рівень організації основної операційної діяльності й управлінням персоналом, тощо. Потрібно розуміти, що для досягнення конкурентних переваг, а тим паче лідерства у вищезгаданих сферах, необхідно підтримувати відповідність рівня технологій та стандартів найпрогресивнішим у галузі, а ще краще стати флагманом рівня техніки и технології. Згадуючи важливість адаптації суб’єкта у динамічному середовищі, яким є ринково орієнтована економічна система, слід зазначити, що інноваційна діяльність є суттєвою точкою опори для виживання у конкурентній боротьбі [2, c. 211].

Загалом важко переоцінити важливість такої діяльності не тільки на рівні галузі, а й для глобального процесу суспільного відтворення, маленькими ланками якого є кожен з нас, адже за сучасних умов, саме бізнес має стати рушієм суспільного прогресу, адже саме він має для цього реальні економічні стимули, без яких не обходиться жоден вид економічної діяльності в умовах ринкових відносин. Кажучи про інноваційну діяльність, я маю на увазі не тільки модернізацію техніки та технологій виробництва, а й у сфері маркетингу та менеджменту. Повертаючись до важливості ефективності використання ресурсів, можна сказати що впровадження передових, або розробка власних, нових технологій у сфері управління та обліку витрат є надзвичайно важливим фактором успішності економічної діяльності будь-якого підприємства. Особливо актуальною зазначена тема є для більшості вітчизняних підприємств усіх рівнів, як для великих виробничих підприємств, так і для малого та середнього бізнесу загалом. За досягнення певного рівня прибутковості, підприємці мало замислюються над детальним аналізом підприємства для покращення ефективності його діяльності [3, c. 474].

Також слід зауважити, що реалії українського бізнесу такі, що підприємці мало думають про стратегію розвитку підприємства, яка б мала за ціль зміцнення конкурентних позицій в довгостроковій перспективі. Українські менеджери звикли опиратись в основному на досвід, мало довіряючи загальноприйнятим та науково обґрунтованим методикам управління, наприклад, тими ж витратами. Проте, коли заходить мова про поступову втрату конкурентних позицій підприємством, або ще гірше частки його прибутковості, серед вітчизняних підприємців є поширеною практика залучення антикризових менеджерів, як по суті просто є фахівцями у галузі економічного аналізу, та знавцями новітніх та загальноприйнятих методик, зокрема у сфері обліку та управління витратами, які є діючими, адже добре показали себе на практиці підприємств, що успішно розвиваються, у тому числі, іноземних. Вже протягом більш ніж десяти років ведуться дискусії щодо того чи можуть українські товари стати конкурентоспроможними хоча б на європейському ринку. З першого погляду може здатись, що вирішення цього питання є доволі простим і лежить на поверхні, нібито достатньо усього лише підвищити якість цих товарів, але насправді ж вирішення цього питання охоплює цілий спектр питань, які випливають з глобального бачення ведення бізнесу загалом та розуміння первинного суспільного призначення кожного підприємства у цілісній економічній системі. Необхідно зрозуміти, що підприємство може дати суспільству,тобто усвідомити його головну місію існування і формувати ефективну стратегію підприємства з урахуванням особливостей функціонування у постійно мінливому зовнішньому середовищі.

Список використаних джерел:

1. Портер М. Е. Стратегія конкуренції: Методика аналізу галузей і діяльності конкурентів / М. Е. Портер ; пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський. – К. : Основи, 1997. – 390 с.

2. Масааки И. Кайдзен: Ключ к успеху японских компаний / И. Масааки ; пер. с англ. – 2-е изд. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2005. – 274 с.

3. Мазур И. И. Управление проектами : учеб. пособ. / И. И. Мазур, В. Д. Шапиро, Н.Г. Ольдерогге ; под общ. ред. И. И. Мазура. – 2-е изд. – М. : Омега-Л, 2004. – 664 c.

4. Гринько Т. В. Формирование механизма инновационного развития предприятия / Т. В. Гринько // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – №7. – Квітень. – С. 18–22.