Карапетян А. А.
Дніпропетровський
національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
СТРАТЕГІЯ
РОЗВИТКУ ТА ЗАЛУЧЕННЯ КАПІТАЛУ У РЕСТОРАННОМУ БІЗНЕСІ
Процес
управління підприємствами ресторанного бізнесу в сучасних умовах потребує принципово нового підходу до форм
організації, видів та методів діяльності, зокрема, диверсифікації тих чи інших
позицій самої концепції управління та стратегічного управління розвитком. Нові
підходи передбачають встановлення раціонального співвідношення між традиційними
методами управління та сучасними перспективними, такими як економічні
(фінансово-економічні), маркетингові, менеджменту та інші, орієнтовані на
найбільш повне задоволення попиту споживачів з метою забезпечити відповідність
основних інтересів учасників процесу стратегічного розвитку [1].
Стратегічне планування – це процес прийняття обґрунтованих рішень і вибір
стратегічних пріоритетів, що базується на ретельному аналізі та розумінні стану
ринку і можливостей компанії. В умовах зростаючої невизначеності і ризиків роль
планування та вимоги до рівня професіоналізму менеджерів тільки зростають.
У бізнес-середовищі існує сучасне прислів’я: «Якщо ви не маєте уявлення про
те, хто з ваших конкурентів почне завтра втрачати свою позицію на ринку і з
якої причини, то, швидше за все, цим підприємством будете ви». Іншими словами,
підприємство, яке не має певної стратегії розвитку, не може бути оцінене як
бізнес, а розглядається інвесторами як набір певних активів, обтяжених
зобов'язаннями.
В теперішній час особливої актуальності набуває орієнтація на зростання
вартості бізнесу. Якщо в умовах зростаючого ринку бізнес не зростає, то це
вірна ознака того, що він вже вмирає. З іншого боку, бізнес, нездатний
зростати, не становить інтересу для інвесторів. А це обмежує його здатність першим скористатись можливостями
ринку, що відкриваються, а також своєчасно реагувати на виникаючі загрози [2]. Особливо
гостро ця проблема постає перед суб’єктами ресторанного бізнесу.
Істотною відмінністю
сучасних підходів до стратегічного планування є те, що основними конкурентними
перевагами, які забезпечують лідерство в конкурентній боротьбі, є не ресурси
(будівлі, технологічне обладнання тощо), а компетенції людей. Якщо мати доступ
до капіталу, то технологічне обладнання можна придбати, а для того, щоб обрати
привабливу для споживачів концепцію розвитку бізнесу, знайти кваліфікований
персонал, вибудувати ефективні бізнес-процеси, створити оптимальну організацію,
забезпечити якість сервісу високого класу, потрібно витратити значний час. Саме
динамічні здібності і компетенції персоналу, включаючи кваліфікацію
менеджменту, визначають сьогодні успіх бізнесу в конкурентній боротьбі.
Переважна більшість українських підприємств знаходяться на ранніх стадіях
розвитку бізнесу. При цьому потреби в капіталі на реалізацію стратегії
зростання часто істотно перевищують можливості боргового фінансування.
Внаслідок цього практично єдиним джерелом фінансування ресторанного бізнесу, поряд з банківськими
позиками, є ризиковий капітал. Джерелом ризикового капіталу можуть бути як
стратегічні, так і фінансові інвестори [2].
Цілі стратегічних і
фінансових інвесторів істотно різняться. Фінансовий інвестор створює центр
вартості на базі того підприємства, в яке вкладає гроші. Його мета – вийти з
бізнесу через кілька років, продавши свої акції за істотно вищою ціною, ніж
вони були придбані.
Тому критеріями вибору
об'єкта інвестицій для фінансового інвестора є: 1) потенціал зростання бізнесу
та наявність певної стратегії розвитку, що підтверджує цей потенціал; 2)
кваліфікація менеджерів, їх здатність реалізувати стратегію; 3) прозорість,
принципи корпоративної поведінки; 4) можливість ліквідного виходу з бізнесу з
максимально збільшеною вартістю.
Стратегічним інвестором, як
правило, є більш сильний представник галузі, що спеціалізується на ресторанному
бізнесі чи бізнесі з виробництва продуктів харчування. Його метою є не
створення центру вартості, а забезпечення зростання власного бізнесу за рахунок
придбання нового. Тому головними критеріями, що визначають вибір стратегічного
інвестора є синергізм з існуючим бізнесом, з точки зору скорочення витрат
(наприклад, за рахунок ефекту масштабу) або зростання частки на ринку, у тому
числі за рахунок більшого географічного покриття.
Нажаль особливості ресторанного бізнесу такі, що забезпечити високий
потенціал зростання вартості бізнесу досить складно. Найбільш привабливими об'єктами для професійних
фінансових інвесторів є мережі громадського харчування, які можуть швидко і
ефективно рости за допомогою створення копій успішних і які довели свою
ефективність бізнес-моделей. Унікальні тематичні ресторани, при всій своїй
ефективності найчастіше фінансуються «ангелами» (друзями, знайомими, меценатами)
і становлять для них не стільки цінний і ліквідний актив, скільки хобі.
Професійні інвестори не приймуть рішення про фінансування поки добре не
розберуться в особливості бізнесу. Підприємствам ресторанного бізнесу необхідно
бути готовими до професійного діалогу, це зробить їх більш переконливими в очах
інвесторів, а також допоможе розробити ефективну стратегію росту. За винятком
вищезазначених маркетингових стратегій, необхідно взяти до уваги те, що якість
послуг і продукції має постійно удосконалюватись і розвиватись. Фактично для
того, щоб забезпечити успіх ресторану протягом тривалого періоду бренд повинен
мати цінність на ринку, а також важливо мати наявність аудиторії прихильних
клієнтів.
Список використаних
джерел:
2. Смачний бізнес [Електронний ресурс] // Практика управління. – 2008. – № 10. – Режим доступу :
http://www.management.com.ua/announce.php?id=298