Шавлакова А. А., к. е. н. Кошевий М. М.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

амортизаційна політика підприємства

та її необхідні елементи

В сучасних умовах амортизаційна політика підприємств не відіграє належної ролі, оскільки розглядається поза наявності явної або неявної їх інвестиційної стратегії. У цьому сенсі амортизаційна політика являє собою стратегічний інструментарій, що задає цільові орієнтири управління фінансами та розвитком бізнесу [1–4]. У найзагальнішому вигляді вона може розглядатися для вирішення двох типів задач, пов’язаних, відповідно з поточним управлінням об’ємом податкових надходжень, і зі стратегічним питанням оптимізації процесу збереження та нарощування виробничого потенціалу підприємства.

Під амортизаційної політикою слід розуміти сукупність дій підприємства щодо правильного визначення термінів корисного використання та норм нарахування амортизації, з метою, як оперативної податкової політики, так і ефективного управління фінансовим потоком, що виникає в результаті включення амортизації в собівартість.

При цьому, можна виділити наступні обов’язкові елементи амортизаційної політики:

1. Узгодження амортизаційної політики із стратегією розвитку бізнесу, а також коротко- та довгостроковими планами інвестиційних вкладень. Невід’ємним елементом стратегії виступає збереження і поступовий розвиток власної виробничої бази, що передбачає складання планів інвестиційних вкладень, а також прогнозів стану наявного парку обладнання і перспектив його заміщення. Вирішення зазначених завдань передбачає визначення ступеня зношеності парку основних засобів і розуміння інвестиційних і фінансових можливостей підприємства.

2. Проведення політики максимальної відповідності використовуваних норм амортизації фактичному зносу основних засобів. Виступаючи «тіньової» стороною зносу, амортизація відображає більш глибокі відносини підприємства з зовнішнім світом і далеко не завжди в кількісному відношенні буде збігатися з нарахованих зносом. Збіг зносу і амортизації в регістрах бухгалтерського обліку на ділі – це лише зручне представлення, що дозволяє не втратити присутню відповідність в обох поняттях. Продумана і чітко сформульована амортизаційна політика покликана згладити вказане протиріччя за рахунок постійного відстеження реального зносу наявного парку обладнання та величини нарахованої амортизації.

3. Регулярне уточнення та взаємне узгодження норм амортизації й строків корисного використання основних засобів. Наявність даної вимоги тісно пов’язане з необхідністю врахування чинників зміни ринкової кон’юнктури та технічного прогресу, що призводять до прискорення технологічних циклів і скорочення реальних термінів корисного використання об’єктів основних засобів.

4. Виділення на рівні внутрішньофірмових бюджетів окремого бюджету амортизації, організація управлінського обліку формування та використання амортизації як джерела інвестицій. Реалізація успішної політики в галузі управління амортизацією повинна спиратися на систему бюджетів, що охоплюють всі основні аспекти діяльності підприємства в сфері управління процесами підтримки та відновлення наявної виробничої бази. Для цього в загальній системі бюджетування повинні бути передбачені як мінімум два відповідних бюджету – бюджет інвестицій і бюджет використання амортизації.

5. Управління фінансовим потоком, що виникають в результаті включення амортизації в собівартість. Управління амортизаційним грошовим потоком є окремим випадком більш загальної задачі, що здійснюються фінансовим менеджментом – фінансування підприємством інвестицій. В якості одного з можливих рішень ефективного управління фінансовим потоком, що виникають в результаті включення амортизації в собівартість, може виступати створення спеціального амортизаційного фонду. Створення зазначеного фонду передбачає повну або часткову акумуляцію грошових потоків, що утворилися на основі нарахованої амортизації та спрямування виділених коштів на спеціальні депозитні рахунки в банках або на спеціальні рахунки в уповноважених інвестиційних компаніях. Основним завданням управління зазначеними коштами буде вважатися не отримання високого прибутку, а хеджування акумульованих грошових сум від інфляційного знецінення.

Повна реалізація всіх зазначених елементів дозволить вирішити декілька найважливіших управлінських завдань, пов’язаних з управлінням, розвитком і ростом бізнесу, в тому числі, з забезпеченням його стратегічної стійкості в нестабільних господарських умовах.

Основною метою вироблення комплексної та ефективної амортизаційної політики є досягнення відразу кількох значущих результатів, які в сукупності здатні забезпечити необхідний стратегічний ефект:

- своєчасне оновлення виробничої бази, досягнення динамічної рівноваги та синхронності процесів вибуття і надходження основних засобів при дотриманні їх технологічного відповідності сучасним вимогам;

- усунення невідповідностей між реальним зносом устаткування та термінами його корисного використання;

- подолання інвестиційного розриву, тобто скорочення часу між реальним інвестуванням грошових коштів і виникненням потреби в такому інвестуванні;

- зниження ризиків інвестиційної діяльності підприємства.

Список використаних джерел:

1. Борисенко З. Н. Амортизаційна політика : моногр. / З. Н. Борисенко. – К. : Наукова думка, 1993. – 386 с.

2. Бубенко П. Т. Амортизація і відновлення основних фондів житлово-комунальних підприємств : моногр. / П. Т. Бубенко, В. І. Титяєв, О. В. Димченко. – Х. : ХНАМГ, 2010. – 126 с.

3. Новицька С. Сутність амортизаційної політики і її вплив на ефективність роботи підприємства : навч.-метод. посіб. для студ. екон. спец. / С. Новицька, Н. Потапова-Сінько. – О. : ОНАЗ ім. О.С. Попова, 2006. – 98 с.

4. Голов С. Ф. Дискусійні аспекти амортизації / С. Ф. Голов // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. – № 5. – С. 3–8.