К. е. н. Штапаук Г. П.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка (м. Старобільськ)

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА НА СПОЖИВЧОМУ РИНКУ

Становище підприємства на споживчому ринку – як найголовніша умова його ефективного функціонування – перш за все, оцінюється динамікою показника товарообороту ТО, який залежить не тільки від стану споживчого ринку, але й також від діяльності самого підприємства на ньому. Отже, формально показник товарообороту ТО є функцією кортежу показників, що включає дві множини чинників: a – що відображають структуру споживчого попиту в умовах даного стану стратифікації споживача; b – що відображають заходи підприємства, здійснювані на споживчому ринку з метою вираховування соціальної структури його стратифікації, тобто:

ТО = {a, b}. (1)

Значення чинників а у тій чи іншій мірі можуть бути визначені показниками споживчого попиту, а значення чинників b формуються в процесі реалізації підприємством власної політики з підтримки стійкості на споживчому ринку.

Сам показник товарообороту підприємства формує межі отримання прибутку та всіх показників витрат, перш за все, фонду оплати праці, що є найважливішою умовою функціонування підприємства. Практично, в умовах нинішнього стану ринку споживання торговельні підприємства працюють навіть з найменшим прибутком, а іноді й при від’ємній рентабельності, коли діяльність на ринку не забезпечує отримання прибутку. Втім, функціонування підприємства залишається доцільним, поки за рахунок коштів від реалізації формуються необхідні фонди відтворювання виробничого й торговельного процесу на майбутні періоди. Таким чином, в сучасних умовах діяльності підприємств, окрім товарообороту, другим за важливість показником стає прибуток підприємства П, різні стратегії підтримки якого можна формалізовано відобразити схемою на рис. 1.

Рис. 1. Варіанти змінюваності прибутку П при різних стратегіях підприємства з підтримки товарообороту ТО на споживчому ринку

Отже, концептуальну модель управління стійкістю підприємства на споживчому ринку можна відобразити схемою на рис. 2, яка містить склад основних її параметричних блоків та їхню взаємодію.

Рис. 2. Концептуальна модель управління стійкістю підприємства на споживчому ринку:

ПСП – параметри споживчого попиту; ЗЗ – зворотний зв'язок, що відображає ступень

досягнення цілей підприємства на споживчому ринку; БА – блок аналізу продажів і попиту; БУ – блок управління

Внутрішнє коло приведеної моделі відображає власне контур управління стійкістю, а зовнішнє – процес переформатування структури попиту споживачів під впливом загальноекономічних чинників та заходів самих підприємств на споживчому ринку. Концептуально система управління стійкістю підприємства на споживчому ринку містить наступні блоки, як внутрішні управлінські моделі:

1) модель, що описує змінювання показників споживчого попиту (Х ) у залежності від міри задоволеності покупців (Y*):

Х = f (Y*); (2)

2) модель управління, що призначена для визначення цілей діяльності підприємства у вигляді планових значень товарообігу і прибутку (ТО, П) в залежності від обсягів продажів Y:

Рд = f (Y); (3)

3) модель управління, що призначена для визначення змісту і параметрів пропозиції на споживчому ринку (Ркп) з урахуванням встановлених планових показників діяльності підприємства згідно з моделлю (3):

Ркп = f ((Рд) f (Y)); (4)

4) модель для дослідження кореляційних залежностей очікуваних показників реалізації продукції від структури попиту та інтенсивності закупівель (ПСП) при даній комерційній пропозиції підприємства на ринку:

Y = f (Х , Ркп). (5)

Приведена модель (2) є по суті зовнішньою модель опису впливу задоволеності покупців наявною комерційною пропозицією. Параметри даної моделі потребують окремого визначення згідно з умовами функціонування на ринку конкретного підприємства. Тоді як моделі (3) і (4) є управлінськими, які в комплексі з моделлю (5), самі є функціями управлінських рішень, які підприємство виробляє для підтримки свого стійкого становища на ринку споживання.