Станінов С. Б.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

АСОРТИМЕНТНА ГНУЧКІСТЬ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

В сучасних економічних умовах, підприємствам для успішного функціонування, необхідно постійно реагувати на зміни ринкової кон'юнктури. Загострення конкурентної боротьби за збут продукції підвищує ризики не тільки при розробці і виведенні на ринок нових товарів, а й знижує економічні показники до критичного рівня по вже існуючій номенклатурі. Таким чином оптимальна асортиментна політика підприємства є основою його фінансової стабільності і конкурентоспроможності на ринку.

Асортиментна політика - це пошук і визначення набору номенклатурних груп, необхідних для реалізації конкурентної переваги на ринку та які визначають економічну ефективність підприємства в цілому. Мета асортиментної політики підприємства полягає в тому, щоб визначити оптимальний набір номенклатури товарів, різних за стадіями життєвого циклу, що максимально відповідають потребам покупців за якісними і кількісними характеристиками. Такий підхід дозволяє підприємству забезпечувати прогнозовані обсяги реалізації продукції, що визначає стабільні умови господарчої діяльності.

Рішення задачі оптимізації асортименту продукції визначається в рамках стратегічного плану розвитку підприємства з використанням методологічних основ маркетингу. У розвиток розробки наукових засад формування асортиментної політики підприємства внесли вклад такі вчені, як І. Ансофф, Ф. Котлер, П. Друкер, А. Градов, Ю. Меркулова та інші.

Так, І. Ансофф при аналізі матриці асортиментного портфелю, на першому етапі виділяв стратегічні зони господарювання підприємства, що визначаються окремою технологією і відповідним видом попиту. Потім, провівши оцінку конкурентних переваг і потенціалу розвитку ринку в кожній із стратегічних зон господарювання, будується асортиментна матриця підприємства [1].

Розглянемо основні принципи формування та управління асортиментної політикою підприємства:

1. Принцип довгострокової стратегічної орієнтації.

2. Принцип синергізму.

3. Принцип стратегічної гнучкості.

Перший принцип є відображенням стратегічних цілей підприємства, тобто є принципом довгострокової стратегічної орієнтації. Він враховує проходження певних стадій життєвого циклу продукції підприємства, передбачає планове оновлення асортименту, тобто раціональний розподіл ресурсів підприємства на інноваційну розробку і подальше виведення на ринок нових товарів, а також маркетингову підтримку реалізації існуючої номенклатури та вилучення з виробничої програми неефективних, морально застарілих товарів [4].

Суть другого принципу полягає в розширенні областей виробництва продукції підприємства, пов'язаних між собою певною технологією, загальною кваліфікацією співробітників та іншої логічної залежністю, що забезпечує значну економію витрат. Але разом з економією витрат, даний підхід може нести і негативні наслідки. Наприклад, збільшення ризиків при різких змінах ринкової кон'юнктури, які можуть позначатися не тільки на окремих складових асортименту, а й на всій асортиментній групі. Компенсувати цей недолік дозволяє наступний методологічний принцип [3].

Принцип стратегічної гнучкості ґрунтується на різнорідним поєднанні стратегічних зон господарювання і асортиментних груп, що залежать від різних технологій і вимагають різних економічних умов. Метою такого поєднання є урівноваження стійких і ризикових товарних груп, для досягнення такого їх співвідношення, щоб в разі виникнення раптові ринкові зміни в одній сфері не мали важких негативних наслідків на стійкій діяльності підприємства в цілому.

Отже асортиментна гнучкість підприємства досягається за рахунок забезпечення певного балансу між ризиковими та стійкими асортиментними групами, за якого виходить таке співвідношення між ними, при якому кризові явища на одної з стратегічних зон господарювання не матимуть важких негативних наслідків для всієї асортиментної системи. Таким чином, основним фактором, що визначає приналежність продукції до тієї чи іншої групи, є маркетингова оцінка перспектив сталого розвитку відповідних сегментів ринків і конкурентоспроможності даної номенклатури у цих сегментах.

Тобто, завдяки застосування принципу асортиментної гнучкості підприємства шляхом диверсифікації сфер його діяльності та включення нетрадиційних для нього галузей в портфель стратегічних зон господарювання, вирішуються завдання зниження ступеня ризику і забезпечення стабільності підприємства в цілому.

Ще одним важливим ефектом застосування принципу асортиментної гнучкості, є придбання нової компетенції співробітниками підприємства. Особливо це важливо для підприємств що активно інвестують у створення нових інноваційних продуктів. Так, на стику різних стратегічних зон господарювання, набагато вище ймовірність винаходу нового товару, як комбінацію відомих рішень або розширення застосування старого продукту.

Слід зазначити, що важливими факторами розширення товарного асортименту є необхідність завантаження простою виробничих потужностей, економічний ефект від використання побічних продуктів виробництва і необхідність широкого пропозиції для максимального задоволення попиту. Відповідно асортиментна гнучкість підприємства зв'язується з доцільністю розширення асортименту товарних груп на основі маркетингових досліджень з метою попередження негативних змін в структурі ринку [2].

Також підприємство може гнучко реагувати на перехід товару від однієї стадії життєвого циклу до іншої. Так на першій стадії, при впровадженні товару на ринок, випускають зазвичай базові моделі, щоб протестувати попит у покупців та виявити можливі недосконалості. На стадії зростання розширюють номенклатуру виробів, поступово заповнюючи всі ніші, далі, на стадії зрілості, вводять на ринок максимальний асортиментний ряд. Коли наступає стадія спаду значно звужують асортимент, залишають на ринку тільки найбільш ходові моделі, та зменшують маркетингову підтримку до мінімуму.

Гнучкість асортиментної політики підприємства дозволяє своєчасно коригувати структуру пропозиції з урахуванням змін вимог і побажань споживачів. Широка асортиментна гама пропонованої номенклатури зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку, що забезпечує збільшення обсягу продажів.

Таким чином, оптимальна асортиментна політика дозволяє підприємствам сконцентрувати наявні ресурси (технологічні, кадрові, фінансові та інші) в пріоритетних напрямках розвитку, при цьому забезпечуючи стійкість господарської діяльності при несподіваних змінах ринкової кон'юнктури. Одним з найважливіших чинників реалізації такої політики є принцип асортиментної гнучкості підприємства. Даний принцип дозволяє придбати підприємству необхідну стійкість за рахунок диверсифікації асортиментного портфелю, максимального використання технологічного потенціалу, а також дозволяє розширити горизонти можливостей появи нових інноваційних товарів на стику різних стратегічних зон господарювання.

Варто відзначити, порівняно слабке опрацювання методології оцінки рівня асортиментної гнучкості підприємства, аналіз даного напрямку визначимо для подальших досліджень.

Список використаних джерел:

1. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф. – М. : Экономика, 1989. – 519 с.

2. Демків І. О. Розвиток понятійного апарату управління гнучкістю підприємства / І. О. Демків // Економічний аналіз. – Тернопіль : Економічна думка, 2010. – № 5. – С. 80–83.

3. Друкер П. Задачи менеджмента в XXI веке / П. Друкер – М. : Издательский дом «Вильямс», 2003. – 272 с.

4. Малюк С. А. Методы и принципы формирования ассортиментной политики предприятия / С. А. Малюк // Азимут научных исследований: экономика и управление. – 2014. – № 2. – С. 38–40.