Антіпова А. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

СТРАТЕГІЯ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ В БУДІВЕЛЬНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Актуальність дослідження антикризової стратегії в будівельній промисловості обумовлена тим, що це одна із найважливіших галузей національного господарства, від якої залежить ефективність функціонування всієї системи господарювання країни [1, с. 551].

Сталий розвиток саме цієї галузі свідчить про задовільний економічний стан країни та нормальний рівень життя її населення [2, с. 193]. І саме на цю сферу економіки кризи здійснюють найбільший вплив. Так, наприклад, підчас фінансово-економічної кризи 2008-2009 років ця галузь виявилася майже повністю розваленою, внаслідок кризи зниження обсягів будівельних робіт склало 48,2 %. В країні не працювало «дві третини підприємств галузі будівельних матеріалів, а за деякими напрямками падіння складало 60-80 %» [3]. Під час кризи, що розпочалася в Україні у 2013 році, найсуттєвіше зниження обсягів валової доданої вартості знову відбулося у сфері будівництва – на 12,8 % [3].

На ефективність діяльності будівельної галузі в умовах кризи впливають наступні фактори:

- криза ліквідності на світових фінансових ринках та, як наслідок,криза національної фінансової системи;

- курсова нестабільність, яка спричиняє зростання вартості імпортних будівельних матеріалів та сировини;

- поступове зниження попиту, як з боку населення (через зменшення реальних доходів домогосподарств та високу вартість іпотечного кредитування), так і з боку корпоративного сектора (через зниження обсягів прибутку та недоступність кредитів);

- зростання вартості імпортного газу, що впливає на цінову політику виробників будівельних матеріалів;

- обмеженість бюджетного фінансування.

На основі аналізу впливу зазначених факторів повинна будуватися стратегія антикризового управління в будівельній галузі. Науковцями та фахівцями пропонуються різні напрями покращення ситуації у будівництві, зокрема: «модернізацію та розвиток будівельної інфраструктури; розширення збуту будівельної продукції на внутрішньому та зовнішніх ринках України; стимулювання після продажного обслуговування і сервісу будівельних послуг; впровадження передових інноваційних технологій у будівництво» [1, с. 554]

З нашої точки зору, одним із елементів антикризової стратегії в будівельній галузі, дієвим механізмом зменшення впливу кризи на галузь може стати механізм державно-приватного партнерства. Державно-приватне партнерство передбачає використання приватного капіталу і досвіду приватних компаній для побудови об’єктів державної чи комунальної власності, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

В Законі України «Про державно-приватне партнерство» однією із ознак державно-приватного партнерства названо «надання прав управління (користування, експлуатації) об’єктом партнерства або придбання, створення (будівництво, реконструкція, модернізація) об’єкта державно-приватного партнерства з подальшим управлінням (користуванням, експлуатацією), за умови прийняття та виконання приватним партнером інвестиційних зобов’язань відповідно до договору» [4].

Державно-приватне партнерство – це довгостроковий спільний проект держави і бізнесу для виконання важливих державних завдань (особливо в частині будівництва і експлуатації елементів інфраструктури, таких як мости, дороги, аеропорти, лікарні, школи, а також управління і експлуатації об’єктів ЖКГ) через інвестиційні процеси. В процесів провадження цих проектів частину ризиків покладають на приватних інвесторів, зокрема, ризики проектування і експлуатації. Важливо, що це не передбачає ні приватизації, ні оренди держмайна. Внесок держави – інфраструктурні об’єкти, фінансове гарантування, роль бізнесу у застосуванні інвестицій, навичок управління, скорочення витрат, інноваційних розробок.

Важливість цього напряму подолання кризи у будівництві є очевидною, проте на сьогоднішній день в Україні великі інвестиційні проекти на принципах державно-приватного партнерства ще відсутні. Причини слабкого розвитку цього антикризового напряму пояснюються невпевненістю інвесторів стосовно спрямування власних коштів у інвестиційні проекти із-за великих ризиків щодо їх реалізації.

Що стосується житлового будівництва, то тут важливими кроками у напрямі подолання кризи можуть стати зниження вартості іпотечних кредитів та державна підтримка громадянина будівництво (купівлю) доступного житла.

Отже, основним елементом антикризової стратегії в будівельній галузі нами визначено державний вплив, який полягає у розвитку великих інвестиційних проектів на принципах державно-приватного партнерства та наданні державної підтримки населенню на придбання чи будівництво доступного житла. Механізми виходу будівельної галузі із кризи повинні бути спрямовані на стимулювання роботи будівельних підприємств та зменшення їх сукупних ризиків.

Список використаних джерел:

1. Оскома О. В. Аналіз стану та тенденції розвитку будівельної галузі України / О. В. Оскома, А. Р. Колосова, К. О. Засікан // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2015. – Вип. 8. – С. 551–554.

2. Петрищенко Н. А. Аналіз стану будівельної діяльності у регіонах України / Н. А. Петрищенко // Економіка: реалії часу. – 2015. – № 4 (20). – С. 192–197.

3. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

4.Тімар І. В. Особливості формування системи ризик менеджменту на підприємствах будівельної галузі / І. В. Тімар, А. В. Коваленко // Науковий вісник НГУ : тематичний. – Дніпропетровськ, 2011. – С. 104–106.

5. Гринько Т. В. Стратегія як інструмент антикризового управління на підприємстві / Т. В. Гринько // Економіст. – К., 2013. – № 8. – С. 51–53.