Мержиєвська К. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Функціонування вітчизняних підприємств в сучасних умовах характеризується істотними змінами, зумовленими стрімким розвитком технологій, спрямованістю на інноваційну діяльність та необхідністю швидкої адаптації до постійно мінливих умов зовнішнього середовища. Останнім часом глобальна криза охопила більшість країн світу. Україна не є винятком. Вітчизняні підприємства функціонують у важкий час, та більшість з них знаходиться на межі банкрутства. Отже, все більшої актуальності набувають процеси антикризового управління.

Для запобігання банкрутства і подолання кризових явищ на підприємстві використовують спеціальну систему заходів, що має назву антикризового управління. В літературі не існує єдиного визначення антикризового управління, тому, проаналізувавши праці таких науковців, як: А. Д. Чернявський [1], В. О. Василенко [3], Е. М. Коротков [4], Л. О. Лігоненко [5], можна виділити його основні спільні риси.

Криза – це переломний момент в будь-якій системі, спричинений зовнішніми або внутрішніми факторами, що вимагає нових дій для її адаптування. Криза підприємства загрожує його руйнуванням. Існує два варіанти виходу з кризи: ліквідація підприємства або подолання кризових явищ [1, с. 4].

Під банкрутством розуміють нездатність підприємства погасити свої борги перед кредиторами та відповідати за своїми зобов’язаннями. Існує ряд причин банкрутства підприємств в Україні. До внутрішніх причин можна віднести: зростання кредиторської і дебіторської заборгованостей, нераціональне планування, недосконалість фінансового аналізу, тощо. До зовнішніх причин відносять: економічну ситуацію, конкурентне середовище, платоспроможність населення, недосконалість законодавства, тощо [2, с. 696].

Отже, антикризове управління підприємством – сукупність заходів, що направлені на своєчасне виявлення, передбачення, запобігання, а також подолання кризових явищ та їх причин на підприємстві. Головне те, що воно направлене не тільки на боротьбу з кризою, але і з її передбаченням та своєчасним виявленням. Сам термін антикризове управління набув актуальності для вітчизняних підприємств з прийняттям Закону України «Про банкрутство» у 1992 році.

Виходячи з вищезазначеного, антикризове управління повинно відповідати наступним принципам [6]:

- швидке реагування на зміну фінансового стану підприємства;

- безперервність процесу антикризового управління у часі;

- постійний контроль появи кризових явищ на підприємстві;

- своєчасне виявлення кризового стану підприємства;

- досконале прогнозування зміни економічного простору;

- компетентність спеціалістів.

У розвинених країнах всього світу антикризове управління вважають невід’ємною складовою успішного розвитку підприємств. Що стосовно України, її особливістю є нестабільна економічна система, що характеризується постійними змінами та реформами.

Відсутність дієвих механізмів, відсутність кваліфікованих управлінців не дозволяє в повній мірі ефективно застосовувати антикризове управління на сучасних підприємствах. В рамках антикризового управління менеджер повинен вміти досконало аналізувати та прогнозувати зовнішнє і внутрішнє середовище, терміново реагувати на відповідні зміни і приймати рішення щодо усунення кризових явищ в обмежений строк. В іншому випадку можливе погіршення кризового стану, що надалі може привести до банкрутства і ліквідації підприємства. Ця проблема проявляється у спиранні українськими управлінцями на методи, які використовувалися ще в радянські часи, які не є ефективними для сучасної економіки. На практиці ми бачимо, що у наш час основним інструментом, який застосовується для подолання кризи вітчизняних підприємств, є жорстокий контроль за нормуванням затрат і за виконанням нормативів [7].

Отже, антикризове управління включає в себе не тільки заходи направлені на подолання кризи, але і заходи щодо запобігання та передбачення кризових явищ. Для цього Україні необхідні відповідні механізми, висококваліфіковані управлінці з досвідом боротьби з кризами та відповідне законодавче забезпечення, що дасть змогу успішно розвиватися та приведе до підвищення стабільності економічної системи.

Список використаних джерел:

1. Чернявський А. Д. Антикризове управління підприємством : навч. посіб. / А. Д. Чернявський. – К. : МАУП, 2006. – 256 с.

2. Іванілов О. С. Економіка підприємства : підруч. / О. С. Іванілов. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 2-ге вид. – 728 с.

3. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством : навч. посіб. / В. О. Василенко. – К. : ЦУЛ, 2003. – 504 с.

4. Антикризисное управление : учеб. /  [Коротков Э. М., Беляев А. А., Валовой Д. В. и др. ; под ред. Э. М. Короткова. – М. : ИНФРА-М, 2000. – 432 с.

5. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством : навч. посіб. / Л. О. Лігоненко, М. В. Тарасюк, О. О. Хіленко. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 377 с.

6. Беляева С. Г. Теория и практика антикризисного управления / под ред. С. Г. Беляева, В. И. Кошкина. – М. : Закон и право:  ЮНИТИ, 2005. – 469 с.

7. Мельник К. М.  Вплив кризових явищ на управління підприємством / К. М. Мельник // Вісник Хмельницького національного університету. – 2007. – № 2 (92).

8. Гринько Т. В. Стратегія як інструмент антикризового управління на підприємстві / Т. В. Гринько // Економіст. – К., 2013. – № 8. – С. 51–53.