Пушкова Е. Е., к. е. н. Кучеренко С. К.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара(Україна)

ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ У ПИТАННІ ФОРМУВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Формування заробітної плати відноситься до найбільш важливих питань діяльності будь-якої організації. Останнім часом значна увага при формуванні заробітної плати приділяється компенсаційному пакету.

Компанією EMG Professionals було проведено опитування кандидатів на вакантні посади, в результаті якого з'ясували, що друге по значності місце після заробітної плати займав компенсаційний пакет [1]. За результатами досліджень тієї ж компанії було вивчено склад пакета і виявлено, що основними його складовими стали: харчування, заняття спортом, медичне страхування, витрати на відрядження та мобільний зв'язок.

Сьогодні, у зв'язку з пенсійної політикою в Україні, що постійно змінюється, більшість працездатного населення країни не розраховує на пенсійні виплати в майбутньому. У зв'язку з чим, працівники вважають за краще мати заробіток, що дозволяє робити накопичення «на старість» самостійно або розвивати бізнес, який в подальшому забезпечить їх забезпечене майбутнє і майбутнє їх сімей.

Проблема українських компаній у сфері надання компенсацій полягає в тому, що останні якщо й надаються, то в основному вищому менеджменту, в той час як співробітники, що займають нижчі позиції, мають значно менші за компенсації, або не мають їх взагалі. Більшість зарубіжних компаній дотримується єдиної для всіх політики компенсацій і компенсації носять системний характер,

Дві досить яскравих проблеми у формуванні оплати праці – рівень заробітної плати і її диференціація, як всередині однієї організації, так і в масштабах країни в цілому. Заробітки керівників і великих компаній, і невеликих фірм можуть перевищувати середню зарплату підлеглих в 10–15, а навіть і більше, тоді, коли в Європі і США набагато менше – в 3–3,5 рази [3]. При цьому в Україні розрив в доходах продовжує поступово збільшуватися. З точки зору світової практики подібні диспропорції свідчать про несприятливі умови на ринку праці. Стійка тенденція до посилення поляризації населення країни в питанні заробітної платі практично між всіма можливими групами працюючих: в розрізі галузей економіки, регіонів і підприємств посилюється.

Рівень заробітної плати не повинен бути надто низьким або занадто високим. Низька заробітна плата не виконує основні її функції, відтворювальну і стимулюючу, обмежує зростання купівельної спроможності населення, а значить, і зростання виробництва. Обмеження збільшення виробництва , насамперед призводить до «заморожування» заробітної плати [4].

Для аналізу рівня оплати праці використовуються інструменти статистичного аналізу. Основний інтерес представляє "медіана ринку" – таке значення заробітної плати, вище якого платить половина компаній на ринку, а інші 50 % компаній платять менше. Тому його ще називають 50 процентиль.

Роль держави у формуванні заробітної плати полягає в забезпеченні мінімальних гарантій в сфері оплати праці. На жаль, таких завдань, як захист заробітної плати від негативних явищ ринкової економіки, наприклад інфляції, і підтримка її купівельної спроможності шляхом індексації державне регулювання зараз не виконує.

Загальноукраїнською проблемою підприємств у формуванні заробітних плат є їх оподаткування. Основна частина податку на доходи фізичних осіб розплачується, утримується та перераховується до бюджету роботодавцем. Високий рівень податкових ставок провокує роботодавця приховувати істинний розмір доходу працівника, породжуючи такі явища, як «сірі» і «чорні» схеми виплат, затримки заробітної плати і її невиплати.

Отже, найважливіші вимоги, які справджують наміри працівника, а також роботодавця, до організації заробітної плати на підприємстві, є забезпечення необхідного збільшення заробітної плати при зменшенні її витрат на одиницю продукції, а також запорука збільшення заробітної праці кожного працівника відповідно до збільшення ефективності функціонування підприємства в цілому.

Ідеальна організація заробітної плати повинна визначати суму заробітку працівника відповідно до результатів його праці. У сучасних українських умовах державою визначаються тільки розміри мінімальної заробітної плати, всі інші питання оплати праці конкретних працівників вирішуються безпосередньо на підприємствах. Підприємства впливають і залежать від вартості робочої сили на ринку праці, рівня інфляції та інших економічних чинників. Диференціація оплати праці є дуже великою. Ставки податків високі і у багатьох роботодавців немає фінансової можливості вижити, сплачуючи всі податки в повному розмірі, що провокує перехід системи оплати праці в тіньову економіку і спотворює загальну картину оплати праці в Україні.

Список використаних джерел:

1. Чабан Г. В. Аналіз рівня заробітної плати в Україні / Г. В. Чабан // Економічний вісник університету. – 2014. – Вип. 23 (1). – С. 163–168.

2. Гаєвая О. В. Окремі питання регулювання оплати праці за кордоном та в Україні / О. В. Гаєвая // Проблеми законності. – 2016. – Вип. 134. – С. 103–111.

3. Ярмішко С. В. Проблеми організації обліку оплати праці та принципи її вдосконалення на підприємстві / С. В. Ярмішко // Управління розвитком. – 2014. – № 9. – С. 24–26.