К. іст. н. Шпиталенко Г. А., Чайка Н. М.

Житомирський державний технологічний університет (Україна)

ОПТИМІЗАЦІЯ УМОВ ПРАЦІ ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Ринкова система є сукупністю взаємопов’язаних ринків, які взаємодіють між собою на основі цін, що формуються під впливом попиту, пропозиції та конкуренції, охоплюючи різні сфери людської діяльності. Основними складовими ринкової системи є ринок товарів та послуг, ринок капіталу та ринок праці. Причому саме ринок праці є фундаментом ринкових відносин. Він є найскладнішим та найбільш динамічним елементом економічних систем сучасного типу. Його характеристики безпосередньо залежать від загальної економічної ситуації, розвитку підприємництва, традицій участі громадян в економічній діяльності та можливостей вибору таких місць прикладання праці,які, насамперед, не шкодять здоров’ю працюючих. Це актуалізує проблематику управління умовами трудової діяльності як складової соціальної політики підприємства.

Умови праці – це сукупність чинників виробничого середовища, які впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі трудової діяльності. Вони формуються під впливом нормативно-правових, природно-екологічних, соціально-економічних, технічних, організаційних, техногенних та інших факторів, які є взаємопов’язаними та суттєво позначаються на здоров’ї, професійному та моральному стані працівників. Так, нормативно-правові фактори детермінують механізм нормативного й законодавчого регулювання умов трудової діяльності, що передбачає використання раціональних правил щодо організації заходів з охорони праці. Групу соціально-економічних факторів формують дві підгрупи. Соціальні фактори – пов’язані зі ставленням до праці, взаємовідносинами у трудовому колективі, стилем керівництва, місією та цілями підприємства, мірою їх відповідності інтересам працівників. Цими факторами визначається морально-психологічний клімат, бажання людини працювати в організації. Економічні ж фактори пов’язані з розробкою та впровадженням системи доплат, пільг та компенсацій за працю у несприятливих, шкідливих та небезпечних умовах; відшкодуванням збитків, заподіяних працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я через виконання тих чи інших виробничих функцій.

Технічні фактори умов праці (фактори виробничого середовища) уособлюють вплив технологічних процесів, засобів, предметів і продуктів праці на людину при виконанні нею трудових функцій. Організація технологічного процесу, технічна оснащеність, співвідношення ручної та механізованої праці, технологічний та санітарний стан устаткування й приміщень мають значний вплив на рівень продуктивності трудової діяльності, здоров’я, мотивацію й працездатність персоналу. Організаційні фактори уособлюють вплив заходів з організації виробництва й праці на колектив. Організація виробництва й праці має забезпечувати раціональний поділ та кооперацію праці, планування робочого дня та обслуговування робочих місць, нормування праці, високопродуктивні методи та прийоми праці,режими праці та відпочинку, наявність дієвої системи підтримки трудової дисципліни, порядок розміщення та переміщення кадрів з урахуванням психофізіологічних особливостей персоналу. Ця група факторів є чи не найважливішою, адже продуктивність трудової діяльності окремого працівника, та й підприємства загалом, безпосередньо залежить від раціональності організації виробництва та праці.

У свою чергу, оптимізація умов трудової діяльності е безперервним процесом провадження організаційно-технічних, соціальних та економічних заходів, націлених на охорону здоров’я робітників, зниження впливу небезпечних і шкідливих чинників на людину. Основними цілями управління умовами праці є повна реалізація конституційних прав громадян на працю, прав на безпечність праці і здорові умови трудової діяльності, підвищення ефективності господарювання на засадах покращення стану безпеки, санітарно-гігієнічних умов праці і виробничого середовища, поліпшення якості трудового життя та підвищення задоволеності від самого процесу праці, що є потужним фактором мотивації та вагомим чинником економічного успіху організації в умовах ринку. Умови трудової діяльності повинні сприяти виконанню функціональних обов’язків без шкоди для здоров’я, забезпечувати високу продуктивність праці, відповідати вимогам безпеки, фізіологічним, гігієнічним, ергономічним та психологічним потребам персоналу.

Зважаючи на діючі натепер норми «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості процесу трудової діяльності», умови праці поділяють на наступні категорії: перший клас характеризується оптимальними умовами праці (а саме за яких забезпечується збереження не тільки здоров’я робітників, а й підтримується високий рівень працездатності); другий клас характеризується допустимими умовами праці (забезпечує такий вплив факторів виробничого середовища і трудової діяльності, які не перевищують існуючі санітарно-гігієнічні норми для робочих місць, а потенційні загрози змінам функціонального стану організму відновлюватимуться за період встановленого відпочинку; не здійснюють несприятливий вплив на стан здоров’я робітників та їх дітей у найближчій та віддаленій перспективі); третій клас характеризується шкідливими умовами праці (відбиває наявність шкідливих виробничих факторів, які перевищують санітарно-гігієнічні норми і спричиняють негативний вплив на стан здоров’я працівника та його нащадків); четвертий клас характеризується небезпечними (екстремальними) умовами праці (визначається таким рівнем впливу факторів виробничого середовища на людину продовж робочої зміни (чи її частки), що обумовлюють високі ризики захворюваності на гострі професійні хвороби у тяжких формах, ураження, отруєння, каліцтва; зумовлюють загрозу життю працівників).

Тож, наразі важливим є комплексне оцінювання факторів виробничого середовища, а також оновлення організаційно-правового забезпечення процесу управління умовами праці, що є базисом реалізації прогресивних ідей соціальної політики підприємства.