Гвініашвілі Т. З., Іванченко В. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Діяльність будь-якого сучасного підприємства за умов функціонування у швидко мінливих умовах господарювання пов’язана з необхідністю зайняття стійких позицій в конкурентному середовищі. Вітчизняні підприємства в більшості випадків, на жаль, навіть отримуючи доступ до міжнародних ринків, є неконкурентоспроможними через відсутність досвіду функціонування в умовах жорстокої конкуренції, недосконалість законодавства, відсутність зв’язків і механізмів успішної співпраці та ін. За таких обставин значно актуалізуються питання забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Завоювання та посилення конкурентних переваг є ключовими факторами успіху підприємства. Характерні особливості феномену «конкуренція» на різних ринках обумовлюють специфічність підходів до його дослідження. Реалізація цих підходів виявляється можливою за рахунок розробки конкурентної стратегії з урахуванням конкурентного аналізу, бенчмаркінгу та визначення сильних та слабких сторін підприємства в рамках конкурентної галузі.

До факторів, що найяскравіше віддзеркалюють конкурентоспроможність підприємства, відносять його здатність задовольняти потреби споживача через високу якість продукції та/або низькі ціни, що обумовлені раціональним та використанням ресурсів підприємства, а також його потенціалу.

Політика реформування в Україні до недавнього часу була сконцентрована на макроекономічних перетвореннях – створенні конкурентного середовища через формування великої кількості незалежних суб’єктів підприємництва, лібералізації цін і зовнішньої торгівлі [2, с. 103]. Тим часом проблемам забезпечення конкурентоспроможності підприємств – впливу реформ на мікрорівень економіки – приділялося недостатньо уваги. У результаті спроби створення конкурентного середовища не зробили очікуваного позитивного впливу на динаміку економічних показників, а збільшення конкурентного тиску як результат лібералізації імпорту не сприяло підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і національної економіки в цілому. Дійсно, відповідно до класичних уявлень конкурентоспроможність підприємств встановлюється і зміцнюється в процесі конкуренції.

Конкурентоспроможність є комплексною економічною категорією. За умов інноваційної економіки її можна визначати як здатність суб’єкта господарювання (країни, галузі, підприємства) функціонувати на національному ринку і ринках інших країн [1, с. 30].

Отже, головним завданням держави є забезпечення системи заходів щодо підвищення конкурентних переваг вітчизняної продукції. Це можна забезпечити не лише впровадженням нових технологій, а й впровадженням інновацій в управлінську, адміністративну діяльність [3, с. 120].

Таким чином, з метою вдосконалення системи регулювання конкурентного середовища доцільним є:

- впровадження ефективного механізму підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств на засадах аналізу іноземного досвіду підвищення конкурентоспроможності;

- активізувати діяльність щодо розробки та реалізації державної стратегії у сфері розвитку конкурентного середовища та підвищення конкурентних переваг вітчизняного товаровиробника.

Відповідно, стратегія підтримки вітчизняного виробника повинна ґрунтуватися на таких основних принципах:

- залучення іноземних інвесторів у високотехнологічні сфери національної економіки;

- забезпечення рівних можливостей для господарської діяльності й рівноправної конкуренції;

- використання соціально-економічних і політичних особливостей, властивих Україні;

- орієнтація на інноваційний розвиток господарського комплексу.

Таким чином, необхідно розробляти та впроваджувати сучасні механізми підвищення конкурентоспроможності, що передбачають зміну підходів до технології і методів управління, особливо на рівні стратегічного планування: замість вирішення локальних задач щодо узгодження показників виробництва з ресурсним забезпеченням підприємства необхідно проводити глибокі дослідження щодо вивчення попиту на ринку та його прогнозування, аналізу спроможності конкурентів. У процесі підготовки прийняття управлінських рішень необхідно також враховувати більшу кількість зовнішніх та внутрішніх чинників, так як сучасні умови функціонування підприємств вимагають постійного інтегрування інформаційних потоків, що віддзеркалюють становище виробництва на підприємстві й фактичні параметри ринку.

Список використаних джерел:

1. Довбенко В. І. Чинники підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств за умов глобалізації // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – № 6 (35). – С. 29–35.

2. Донець Л. І. Базові принципи сучасної парадигми управління конкурентоспроможністю підприємства / Л. І. Донець, А. А. Донець // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. – 2012. – № 1 (5). – Т. 2. – С. 101–106.

3. Коваленко К. С. Шляхи вирішення проблем конкурентоспроможності вітчизняних підприємств харчових продуктів на міжнародному ринку / К. С. Коваленко // Інноваційна економіка. – 2012. – № 7. – С. 118–121.