К. е. н. Лиса О. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

В КОНТЕКСТІ ПІДТРИМАННЯ ЙОГО ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ

Відкритість національної економіки в умовах глобалізації економічного розвитку обумовлює додаткове конкурентне навантаження на вітчизняні суб’єкти підприємницької діяльності, створюючи загрози їх фінансовій безпеці. Фінансова стратегія багатьох підприємств (якщо вона взагалі розробляється) не враховує потребу в засобах протистояння конкурентним загрозам з боку іноземного або взагалі міжнародного (транснаціонального) капіталу, який в умовах відкритості національної економіки України отримує можливість завдяки своїм конкурентним перевагам суттєво потіснити вітчизняних товаровиробників на українському ринку. Останніми роками яскраво відобразилася тенденція проникнення іноземного та, особливо, транснаціонального капіталу в усі більш-менш рентабельні сфери вітчизняної економіки шляхом поглинання рентабельних підприємств і розорення їх низькорентабельних конкурентів.

Така ситуація є результатом не тільки об’єктивних глобалізаційних процесів та процесів інтернаціоналізації виробництва й обігу, що охопили наразі всю світову економіку (світове господарство), але й суб’єктивних чинників, обумовлених суперечливим характером відносин власності на засоби виробництва в Україні. Загальновідомо, що в конкурентному середовищі довгострокові перспективи ефективного функціонування мають лише ті підприємства, які прагнуть розвитку за рахунок запровадження результатів науково-технічного прогресу (нових технологій, систем управління, високотехнологічного обладнання тощо). Це дозволяє підвищувати продуктивність праці, загальну ефективність виробництва, скорочуючи при цьому питомі витрати виробництва й отримуючи приріст чистого прибутку. Однак, усе це можливо за умови впевненості власника капіталу в можливості вільного розпорядження своїм майном і контролю його стану й руху в довгостроковій перспективі. На жаль, в Україні відносини власності мають яскраво виражений суперечливий характер, що проявляється в можливості втрати контролю над своїм майном, а іноді й самого майна, внаслідок рейдерських захоплень, блокування роботи підприємств невідомими особами, неправомірних рішень судів у господарських суперечках тощо. Такі ситуації набули масштабного характеру і не стимулюють нинішніх власників підприємств на реалізацію програм середньо-, а тим більш довгострокового інвестування інноваційного переоснащення виробництва.

Водночас, слід зазначити, що власники великих підприємств приймають активну участь у процесах інтернаціоналізації, створюючи підґрунтя для вивозу заробленого в Україні капіталу за кордон шляхом реєстрації компаній (з їх кінцевими беніфіціарами) в офшорних зонах. Окрім оптимізації податкових платежів діючих підприємств, це дає можливість перепродажу цих підприємств іншим власникам (у тому числі транснаціональним корпораціям) без сплати відповідних податків у країні походження капіталу. Крім того, це дає можливість певним чином легалізувати доходи, зароблені в так званому «тіньовому» секторі.

За таких умов значні інвестиційні вкладення в переоснащення виробництва в короткостроковій перспективі суттєво скоротять доходи власників підприємств, що для них неприйнятно. Тому вони продовжують експлуатувати ті виробничі потужності, які наразі є. За даними Державного департаменту статистики України рівень зносу основних фондів у 2014 році становив 83,5 %, зокрема в промисловості – 60,3 % [1], причому темп зростання суми зносу з роками прискорюється. Водночас, оновлення основних фондів відбувається вкрай низькими темпами (у 2014 році показник оновлення основних засобів склав 2,7 %).

Зважаючи на вищезазначене, фінансові стратегії більшості вітчизняних підприємств (якщо, зрозуміло, вони розробляються) націлені на підтримання певного рівня прибутку за умови мінімізації капітальних вкладень. Це шлях до деградації вітчизняного виробничого, зокрема промислового, сектора та переходу української економіки до групи відсталих економік світу. Без переорієнтації фінансових стратегій великий вітчизняних підприємств на інноваційну основу їх конкурентна позиція і фінансовий стан уже в середньостроковій перспективі опиниться в зоні ризику. Тут уже мова йде не про фінансову небезпеку внаслідок неефективних підходів до управління фінансовими ресурсами підприємств, а про можливість подальшого існування цих підприємств.

Зрозуміло, що реалізація будь-якої інноваційної стратегії розвитку підприємств стикається в Україні з багатьма проблемами, основними з яких є: відсутність програм фінансування фундаментальних досліджень, метою яких було б створення інноваційної продукції (з цією проблемою пов’язана інша – потреба у значному обсязі іноземної валюти для закупівлі інноваційних технологій та устаткування за кордоном – у країнах, де вони створюються); значна обмеженість джерел фінансування інвестицій в основні засоби (за даними офіційної статистики біля 70% капітальних інвестицій здійснюється за рахунок власних коштів підприємств і організацій [1], а це джерело останніми роками значно скоротилося); низький рівень витрат на амортизацію у складі доходів від реалізації продукції (він складає 3÷4 % від обсягу виторгу від реалізації продукції, що не дозволяє говорити про амортизаційний фонд як про суттєве джерело для інноваційного оновлення основних фондів вітчизняних підприємств); значне скорочення середньо- й довгострокового банківського кредитування внаслідок кризи банківської системи в Україні (навіть у до кризовий період для багатьох підприємств це джерело було не доступне внаслідок високих відсоткових ставок за кредитами); невеликий обсяг іноземних інвестицій в економіку України (так, у 2015 році частка капітальних інвестицій, здійснених за рахунок коштів іноземних інвесторів, становила 3 % [1], причому надійшли ці інвестиції в основному з офшорних юрисдикцій, тобто це насправді кошти, виведені раніше з економіки України в ці офшорні зони). Зазначені проблеми створюють перепони для інноваційного переоснащення вітчизняних підприємств та загрози їх фінансовій безпеці.

Список використаних джерел:

1. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. Оперативна статистична інформація [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua