К.психол.н. Онуфрієва Л.А.
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Україна
ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ В ПРОЦЕСІ ОВОЛОДІННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ
Сучасний розвиток України, пожвавлення співробітництва з іншими державами на різних рівнях вимагає підготовки висококваліфікованих фахівців, здатних орієнтуватися в діловому світі, а, отже, зростають вимоги до фахівців, які включають не лише високий рівень знань і вмінь за фахом, а й володіння іншомовною комунікативною культурою. Проте навчання іноземної мови у немовних спеціальностях ВНЗ має низку особливостей, а, тому, потребує перегляду багатьох факторів. Студенти немовних спеціальностей часто не бачать сенсу в оволодінні іноземною мовою поряд із фаховими дисциплінами й мають дуже низьку мотивацію до вивчення мови та формування іншомовної комунікативної культури.
Оволодіння іноземною мовою у ВНЗ розглядається як надбання комунікативної компетенції на базі сформованої лінгвістичної компетенції. Теоретичні розвідки виявили, що розкриття психологічного аспекту спілкування та його культури передбачає вивчення цього феномену як міжособистісної взаємодії, його ролі у детермінації психічних процесів, функцій і станів. У психологічній науці спілкування є одним із важливих об'єктів дослідження, які зосереджуються на проблемах міжособистісних взаємин (О.О. Бодальов, М.М. Обозов); спільної діяльності (Г.М.Андрєєва, М.Н. Корнєв, А.Б.Коваленко, Л.Є. Орбан-Лембрик, М.І. Пірен); структури діалогу (Г.М. Кучинський, М.М. Ночевник, В.А. Семиченко, В.Т. Циба). Дослідження проблеми спілкування та його культури має велике значення для поглиблення загального наукового осмислення проблем людини, життя, культури (Г.М. Андрєєва, Г.О. Балл, Л.Е. Орбан-Лембрик, Т.С.Яценко). Культура спілкування розглядається як цілісна система, яка містить взаємопов'язані моральні й психологічні складові. Оволодіння студентами соціономічних професій іншомовним спілкуванням здійснюється під час навчального процесу в рамках фахової підготовки, на якого здійснюють вплив психолого-педагогічні фактори, пов'язані з індивідуально-психологічними особливостями особистості студента, психолінгвістичні та соціокультурні. В організації самого навчання іншомовного спілкування важливу роль відіграє психологічний тип особистості викладача. Домінуючий тип мотивації особистості (авторитарний, маніпулятивний, діалогічний) впливає на діалогізацію особистості, її орієнтацію на створення атмосфери співробітництва, встановлення довірчих відносин, взаєморозуміння зі студентами, що являється надзвичайно важливим, так як повноцінне спілкування можливе лише в атмосфері навчального співробітництва [2].
Вибір методів навчання й оволодіння іншомовним спілкуванням залежить також від психологічних особливостей самих студентів: від індивідуального досвіду спілкування, від їх перцептивно-рефлексивних здібностей, адже не всі студенти, які навчаються в університеті, мають сформовані вміння спілкування рідною мовою, що зазвичай створює певні проблеми в оволодінні іноземною мовою. У своїх дослідженнях В. В. Рижов зазначає, що студенти з обмеженим колом спілкування давали низькі показники емоційних станів, комунікативної поведінки, тому й допускали більший відсоток помилок [2].
Комунікативно-орієнтоване викладання іноземних мов має на меті не тільки дати студентам практичні знання граматики та лексики мови, що вивчається, але також розвинути у них розуміння того, як відповідна мова використовується для спілкування. Формування у студентів немовних спеціальностей ВНЗ здатності й уміння мислити і спілкуватися іноземною мовою означає не лише послідовне “заміщення” елементів рідної мови елементами іноземної; мислення і спілкування іноземною мовою знаменує складну перебудову всієї структури формування думки й структури діяльності спілкування, які склалися на рідній мові, отже, набуття здатності до “переключення” мислення з однієї мови на іншу. За мінімальної кількості годин, відведених на вивчення іноземної мови на немовних спеціальностях ВНЗ (перший і другий семестри - по 24 і 26 годин відповідно, третій і четвертий семестри – по 20 годин практичних занять), аудиторні заняття доводиться присвячувати, в основному, вивченню відібраного лексичного і граматичного матеріалу, тобто формуванню у студентів перш за все лінгвістичної компетенції, а також навчанню професійного читання з фаху. Надзвичайно важливо, але дуже важко розвинути достатню усно-мовленнєву комунікативну іншомовну компетенцію студентів на немовних спеціальностях ВНЗ, тим більше, що рівень володіння мовним матеріалом студентів-першокурсників, як правило, дуже низький.
Вивчення іноземної мови студентами немовних спеціальностей ВНЗ спрямоване на оволодіння іноземною мовою за професійним спрямуванням, що передбачає вміння викладачів іноземної мови поєднати загальні вміння і навички студентів з іноземної мови та їх професійними знаннями у певній галузі науки й техніки. Доцільним навчальним автентичним матеріалом, за допомогою якого здійснюється цей перехід, виступають оригінальні тексти з періодики, наукові статті й доповіді, монографії іноземною мовою. У наш час читання професійно-орієнтованих текстів на іноземній мові вимагає від студента і викладача сформованості нових навичок та більш високого рівня розвитку вмінь читати й зрозуміти прочитане, адже більш широкого поширення у методиці навчання іноземної мови на немовних спеціальностях ВНЗ набуває когнітивно-комунікативний підхід, який розглядає текст як єдність комунікації та когніції. Саме це читання вимагає від студента не лише вміння читати взагалі, а читання іншомовного тексту з метою подальшого використання нової інформації з цього тексту (написання анотації, переказ в аудиторії, складання плану або цитування у науковому дослідженні, тобто зрілого читання). Мета такого навчання читання з фаху - це комунікативне завдання, спрямоване на досягнення студентами практичної мети. Але при цьому варто наголосити, що навички та уміння уже зрілого читання можна сформувати у студентів немовних спеціальностей ВНЗ лише за допомогою фахових текстів [1].
Зростаючі ділові та культурні зв'язки із зарубіжними країнами вимагають, щоб сучасні фахівці володіли навичками ділового листування. Для цього студентів слід навчити правилам дотримання мовного етикету писемного мовлення, що передбачає використання мовленнєвих кліше і розмовних формул для висловлювання своїх комунікативних намірів та дотримання правил ввічливості. На жаль, студенти немовних спеціальностей ВНЗ звичайно не мають уявлення про культурологічні особливості ділового писемного мовлення, що не може не викликати труднощів у писемній комунікації. Враховуючи обмежену кількість аудиторних годин, немає можливості знайомити їх з теорією.
Специфіка педагогічної діяльності викладача іноземної мови визначається тим, що вона фактично є не просто навчальною, а комунікативно-навчальною. Оскільки засвоєння іноземної мови потребує умінь реального спілкування, заняття потрібно спрямовувати на подолання власне мовного бар'єру і на розкріпачення та формування комунікаційних умінь (вміння реалізувати змістове повідомлення, здійснити обмін думками навіть за умов браку мовних засобів), а також на відпрацювання правил формулювання думки в ситуації спілкування. Комплексний розвиток усіх рівнів реалізації спілкування досягається за умови організації не лише парних, а й групових комунікативних взаємодій; при цьому рекомендується організовувати і особистісно-групове спілкування, тобто виступи перед аудиторією з проектами, повідомленнями, доповідями та ін. Доцільною є постійна зміна умов спілкування, його контексту - місця, часу, простору, кількості співбесідників, переважаючого настрою комунікативних ситуацій та ін. Також можливе сполучення міжособистісного й групового спілкування з предметно-практичною діяльністю та її прогнозування. Звичайно, виправдане надання своєрідної допомоги партнеру: підтримання його темпу мовлення, стимуляції його активності, створення обстановки дружності та невимушеності[1].
Аналізуючи процес навчання іншомовного спілкування, можна виділити низку факторів, які впливають на оволодіння іншомовним спілкуванням: психолого-педагогічні, індивідуально-психологічні особливості студента, психолінгвістичні й соціокультурні фактори. Під час оволодіння іншомовним спілкуванням недостатньо навчити студентів складати речення й розмовляти іноземною мовою, а потрібно прагнути до формування іншомовної комунікативної культури. Адже комунікація охоплює певну кількість не тільки лінгвістичних умінь, але також психологічних і соціокультурних, якими повинен оволодіти студент.
Отримані результати показали, що за відповідної організації занять з іноземної мови не тільки забезпечується більш високий рівень оволодіння студентами немовних факультетів ВНЗ вміннями та навичками іншомовного спілкування, але й створюються умови для формування іншомовної комунікативної культури, процес формування якої суттєво прискорюється за умови включення до навчальної програми змісту, що відповідає фаховим установкам на успішне здійснення в майбутньому професійної діяльності.
Список використаних джерел:
1. Онуфрієва Л.А. Психологічні особливості формування іншомовної комунікативної компетенції у студентів-майбутніх випускників немовних спеціальностей ВНЗ / Л.А. Онуфрієва // Проблеми сучасної психології: зб. наук. праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України / за ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. – Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2011. – Вип. 12. – С. 727–739.
2. Рыжов В.В. Психологические основы коммуникативной подготовки: автореф. дис.... д-ра псих, наук: 19.00.01. – Новосибирск, 1995. – 35с.