I Международная научно-практическая Интернет-конференция «Диалог культур – диалог о мире и во имя мира» (24-25 октября 2012 г.)

Лемеш В.Г.

Горлівській інститут іноземних мов ДДПУ , Україна

ШЛЯХИ АНАЛІЗУ СУЧАСНОГО АНГЛОМОВНОГО МЕДІАТЕКСТУ

У XXI столітті засоби масової інформації відіграють важливу роль у житті суспільства: вони слугують для розповсюдження різних видів інформації, формування громадської думки, висвітлення різноманітних подій в світі. Ми вважаємо, що сучасні мас-медіа виступають у якості потужних засобів здійснення маніпулятивного впливу на широку громадськість. У вищезазначених умовах значної актуальності набуває питання шляхів аналізу сучасного медіатексту . На нашу думку, сучасний медіадискурс – це комплексне, гетерогенне утворення, яке знаходиться у стані динамічного розвитку. С. І. Потапенко [6] зазначає, що для сучасного медіадискурсу характерне явище так званого дискурсивного симбіозу. Ми розуміємо дискурсивний симбіоз як наявність у структурі медійного дискурсу елементів інших дискурсивних практик. На наш погляд, явище дискурсивного симбіозу найповніше втілене у медіатекстах суспільно-політичного характеру. Політика належить до популярних сфер суспільної життєдіяльності. Відтак, цілком природнім виступає той факт, що багато технік притаманних політичному дискурсу також активно використовуються у мас-медіа. Вагомим аргументом на підтримку вищевикладеного твердження слугує той факт, що переважна більшість мовних засобів маніпулятивного впливу, які використовуються у політичному дискурсі, також активно застосовуються у сучасних мас-медіа. Г. М. Подшивайлова [5] виділяє наступні вербальні складові маніпулятивного впливу у політичному дискурсі: застосування комічного, нагнітання страху, використання числа та відображення чуток. Ми вважаємо, що вищеназвані маніпулятивні техніки характерні також і для медіадискурсу .

Розглядаючи структуру сучасного медіадискурсу , ми вважаємо за доцільне підкреслити, що його смисловий простір складається з двох планів (Н. Е Алова [2]): образного та фактуального . Фактуальний план медіаповідомлення містить безпосередньо фактичну інформацію про предмет повідомлення, а образний план медіаповідомлення створює образ предмета повідомлення шляхом використання різноманітних виразних засобів та стилістичних прийомів мови, вербалізації фонових знань читачів (О. Б. Зайцев [4]), використання візуальних засобів (О. О. Єрьоміна [3]).

Щодо особливостей структури фактуального плану медіатексту , то необхідно зазначити, що сучасні мас-медіа вдаються до використання певних технік викладу інформації у медіаповідомленнях . Погоджуючись з Р. П. Нельсоном [1], ми виокремлюємо певні основні моделі викладу інформації, які активно використовуються журналістами. Так, модель «перевернена піраміда» полягає в тому, що журналіст у першу чергу викладає найважливіші факти про предмет повідомлення, а потім – другорядні. Модель «рівноправність» використовується тоді, коли усі елементи газетного повідомлення мають однакову інформаційну значимість. Модель «сходи» полягає у викладі інформації у ієрархічній послідовності, починаючи з найменш важливих елементів повідомлення і закінчуючи найбільш важливими. Модель «хвиля» являє собою модифікацію моделі «сходи». У ній інформаційний простір медіатексту також будується за ієрархічним принципом, а після викладу найважливішої інформації про предмет повідомлення, медіатекст завершується якоюсь неважливою інформацією, легкою для сприйняття. Модель «чергування» має місце тоді, коли елементи інформації з глибоким смислом постійно чергуються з легкими для сприйняття елементами інформації. Різновидом останньої моделі виступає варіант, коли важкі для сприйняття інформаційні елементи супроводжуються прикладами або поясненнями протягом усього медіатексту . Модель «коло» передбачає наступну інформаційну структуру медійного тексту: початок та кінець тексту містять важливу інформацію, а інформація, що міститься у середині тексту не є значущою. Нарешті, модель «американські гірки» має наступну структуру: стаття починається яскравими інформаційними елементами, потім викладається щось важливе, але менш яскраве порівняно з початком тексту, далі міститься найважливіша інформація тексту. Завершується текст швидко і позитивно.

Після короткого огляду структурних особливостей медіатексту , ми вважаємо за доцільне надати приклад аналізу газетної статті. Пропонуємо аналіз статті “ Life after Luzhkov” , опублікованої у номері газети “ The Moscow News” за 24-27 вересня 2010 року. У статті ідеться про політичне майбутнє тодішнього голови Москви, Юрія Лужкова та майбутнє Москви у разі його відставки. Інформаційний простір даної статті побудовано за моделлю «чергування»: викладення фактичних суджень чергується з цитатами висловлювань експертів та політиків. Наприклад, після викладення фактичної інформації “ For a metropolis with 15 million residents and a serious traffic problem , major changes could set off new problems …” наведена цитата висловлювання тодішнього префекта північного округу Москви Олега Мітволя “ All I can say is that in such a big city , any major overhaul could affect its livelihood and should be taken with maximum caution.”   Для здійснення маніпулятивного впливу на читацьку аудиторію автор статті використовує два прийоми, а саме відображення чуток ( “ Though no official indication has been given about any pending replacement , multiple leaks from the Kremlin , the White House and City Hall have Russia’s media talking about little else.” )   та нагнітання страху ( “ As the major contemplates his future , what will happen to Moscow without its longtime leader ?” ). Будуючи образний план газетного повідомлення автор прагне підкреслити невизначеність долі Юрія Лужкова. На наш погляд, це реалізується у цитаті висловлювання президента Політичного Фонду Санкт-Петербурга Михайла Виноградова: “ He [ Luzhkov ] has three priorities – to save his status , to save his money and to save his face.” Вербальний компонент статті – фотографія на якій зображений Юрій Лужков у вигляді ляльки додає даному газетному матеріалу відтінок іронії.

Наведений аналіз газетної статті показує, що для повної інтерпретації цього різновиду медіатекстів необхідно враховувати комплексну структуру сучасного медіадискурсу . Подальше дослідження дискурсивних практик мас-медіа дозволить отримати більш чітке наукове уявлення про газетний стиль мови, а також сприятиме створенню загальної моделі дискурсу.     

Список використаних джерел:

  1. Nelson R.P. Articles and Features / R.P. Nelson . – Houghton : Houghton Mifflin School , 1978. – 434 p.
  2. Алова Н.Э. Динамический аспект образности газетного текста (на материале английского языка ): автореф. дис. на соискание науч . степени канд. филол . наук. / Н.Э. Алова . – М.: МГИИЯ имени Мориса Тореза, 1989. – 22 с.
  3. Ерёмина Е.А. Множественность форм прагматического воздействия англоязычного медиадискурса : автореф. дис. на соискание науч . степени канд. филол . наук. / Е.А. Ерёмина . – М.: МГЛУ , 2007. – 23 с.
  4. Зайцев А.Б. Приёмы вербализации фоновых знаний (на материале англоязычной прессы ): автореф. дис. на соискание науч . степени канд. филол . наук / А.Б. Зайцев. – М.: МГЛУ , 2007. – 19 с.
  5. Подшивайлова Г.М. Мовні засоби маніпулятивного впливу в політичному дискурсі (на матеріалі друкованих російськомовних ЗМІ України): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. / Г.М. Подшивайлова . – К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2009. – 21 с.
  6. Потапенко С.І. Сучасний англомовний медіа-дискурс: лінгвокогнітивний і мотиваційний аспекти: монографія / С.І. Потапенко . – Ніжин: Вид-во НДУ імені Миколи Гоголя, 2009. – 391 с.