К.філол.н. Лисейко Л.В.
Чорноморський державний університет імені П.Могили, м. Миколаїв, Україна
ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКИХ ЮРИДИЧНИХ ТЕКСТІВ ПЕРІОДУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Найсуттєвішою рисою офіційно-ділового стилю є стандартність мовного оформлення документів, яка відображає типові й повторювані ситуації та змісти у сфері ділових стосунків, що в майбутньому сприяє адекватному розумінню документів та підвищує їх інформативність.
Перші юридичні документи середньоверхньонімецького періоду складалися латиною та безпосередньо німецькою мовою. Документи ділилися на дві частини, одна з яких була написана латинською мовою, а інша – німецькою. В ті часи навіть існувало поняття “ Parallelurkunde ( Protokoll- )” – ‘паралельна грамота’ , хоча це стосувалось не тільки грамот, а й всіх інших правових документів. Характерною особливістю цих текстів було використання загальновживаної абстрактної та конкретної лексики.
Аналіз юридичних документів кінця XIII століття показав, що з розвитком офіційно-ділового стилю середньоверхньонімецького періоду змінюється стиль їх написання. Це проявляється, перш за все, у скороченні речень, у вживанні простих найменувань предметів договору, замість довгих риторичних описувань, але з незмінним вживанням відносних підрядних речень: ‘ m?n vrou agnes , die mich ?berlebt .’ – ‘моя дружина Агнес , яка мене переживе’ [3]. Німецькі купчі грамоти ще з часів середньовіччя відрізнялись точним описуванням об’єкту купівлі-продажу за допомогою поширеного означального підрядного речення без відносних займенників з постановкою дієслова на початок речення:
‘ So aber ein halb manwerch reben , lit zwischent Heinrichs von Husen . So ein teil reben , lit zwischent Heinrichs des meyers von M?tir reben . So ein iucherte , g?t ?ber den weg von Binzhein. ’ – ‘Так половина власності виноградної лози знаходиться між Хайнрихом фон Хузеном . Так частина виноградної лози знаходиться між лозою Гайнриха Майєра і фон Матера на шляху від Бінцхайну’ [5].
Отже, представлений запис складається з трьох частин, кожна з яких повторюється, але це не ускладнює сприймання грамоти, а навпаки, сприяє її розумінню та підвищує інформативність, за рахунок насиченості уточнюючими деталями та повідомлення тільки фактів.
Одним із цікавих юридичних документів з лінгвістичної точки зору є “ Sachsenspiegel ” – “ Саксонське дзеркало ” , “ Lex Caelum ” – “ Звід законів ” які були, як вже зазначалось, письмовим правом з практичним застосуванням. Розглянемо стилістичні особливості юридичних текстів середньоверхньонімецької мови на матеріалі зазначеної правової книги, починаючи з прологу Саксонського дзеркала:
‘ Des heiligen geistes mine sterke mine sinne , daz ich recht unde unrecht den Sachsen bescheide nach gotis hulden unde nach der welrde vromen. ’ – ‘Святий духу, зроби сильнішим мій розум, щоб я приймав рішення про справедливість та несправедливість Саксонців за Божою милістю в благочестивому світі’ [6].
‘ Von rechte en sal nimande wisen lib , noch leit , noch zorn noch gabe . Got ist selber recht . Dar umme ist im recht lip . Dar umme sen se sich vor all , den gerichte von gotishalben bevolen si , daz si also richten , daz gotis zorn unde sin gerichte genediliche s?n muze. ’ – ‘Про справедливість, любов, страждання, дар ніхто не знає краще. Бог – це справедливість. Справедливість йому завжди до вподоби. Він завжди бачить все про всіх і тому наказує судам Божим, на кого направити Божий гнів, а на кого Божу милість’ [6].
З прологу до книги законів можна зробити висновок, що в середньовіччі перші асоціації про справедливість завжди виникали у поєднанні з іменем Бога, навіть суд, який діє на землі, є посередником Божого волевиявлення. Хоча звід законів належить до офіційно-ділового стилю середньоверхньонімецької мови, пролог до нього має, на наш погляд, всі ознаки конфесійного стилю. Тут зустрічається маркована лексика, наприклад Got , recht , unrecht (лексема recht вживається у даному контексті в значенні ‘справедливість’ , а не ‘право’ ), яку можна віднести до стилістем конфесійного стилю . Наступні вирази належать до фразеологічних зворотів, які є одночасно усталеними словосполученнями: des heiligen geistes , gotis hulden , den gerichte von gotis , gotis zorn .
Зовсім інша стилістична ситуація спостерігається безпосередньо у зводі законів, назви статей законів повністю відповідають змісту самих статей. Вони мають вигляд юридичних документів, навіть, з позиції сучасного офіційно-ділового стилю. В статтях повідомляється про різні права та обов’язки населення, батьків по відношенню до своїх дітей, і навпаки, дітей до батьків, про опіку над дітьми, про розподіл майна, також даються роз’яснення щодо ленного права та щодо того, куди люди можуть звернутися у разі виникнення такої потреби. З огляду на те, що юридичні документи датовані XIII століттям, з позиції змісту вони є дуже інформативними та мають розпорядчий характер, за мовними ознаками морфологічної стилістики відрізняються наявністю інфінітивних дієслівних форм, іменників, особових та присвійних займенників діє-прикметникових зворотів та відсутністю прикметників. На рівні синтаксичної стилістики статті законів відрізняються довгими, складнопідрядними реченнями та сурядними реченнями зі сполучниками daz , unde , die , daz які відповідають нормам офіційно-ділового стилю німецької мови. З позиції лексичної стилістики спостерігається вживання службової та загальної лексики, яка в контексті сприймається як соціально-маркована: der burmeister – ‘ бургомістр’ , der richter – ‘суддя’ , der her – ‘пан , господар’ , daz gericht – ‘суд’ , daz landgericht – ‘земельний суд’ , die phlicht – ‘ обов’язок’ , die schaden – ‘ущерб’ , die schult – ‘вина’ , der vormund – ‘опіка’ , daz gut – ‘майно’ , daz lenrecht – ‘ленне право’ , daz lantrecht – ‘земельне право’ , der dienst – ‘служба’ , erstates – ‘дозволяю це’ , sich scheiden – ‘розлучатися’ [4] .
Що стосується співвідношення вживання іменників та їх заміною особовими займенниками, що не є властивим в офіційно-діловому стилі, ця ознака порушуються у зводі законів та Саксонському дзеркалі. Майже в кожному реченні відбувається заміна іменника відповідним займенником: vater – er , muter – si , tochter – si , son – er , kindere – si , що можна вважати відступом від морфологічних критеріїв офіційно-ділового стилю.
Нижче наведемо приклади з юридичних текстів середньоверхньонімецького періоду розвитку німецької мови.
‘ Constantin unde Karl , an den noch Sachsen lant sines rechtes zut .’ – ‘Константин і Карл, до яких Саксонці звертають своє право’ [2].
‘ Stirbit sint sin vater , her en darf des nicht teilen mit sinen bruderen noch sines vater herren wedergeben .’ – ‘Помирає його батько, то він не може ділити (майно) ні зі своїми братами, ні передавати господарю свого батька’ [2].
‘ Helt ouch der vater sine kindere in vormundeschaft nach ire muter tode , wenne si sich von im scheiden , her sal in wider lazen und wider geben al irer muter gut .’– ‘Батько також утримує своїх дітей на правах опіки після смерті їх матері, а коли вона з ним розлучається, він повинен їх (дітей) залишити, а майно знову віддати їх матері’ [1].
‘ Wor brudere adir andere lute ir gut zu samene haben , verhogen si daz mit irer kost adir mit ireme dienste. ’ – ‘Де брати або інші люди мають спільне майно, вони збільшують його власним коштом або своєю службою’ [1].
‘ Sundirt vater unde muter einen iren son von in adir tochter mit irme gute , si zweien sich mit der kost adir en ton .’– ‘Батько і мати наділяють одного зі своїх синів або доньок своїм майном, незалежно від того, мають вони окреме господарство чи ні’ [1].
‘ Al iz daz lenrecht , daz der herre nicht en lie me den eime son sines vater len .’– ‘Це все – ленне право, якщо пан не передає у ленне володіння синові власного батька’ [1]
‘ Alzo en iz nicht lantrecht , ab der vater den sun von sime lene sundert . Klagen si ubir in zu lantrechte , se twingen in da wol mit orteiln zu rechter teilunge ’ – ‘Отже , це не ленне право, коли батько сина від свого ленна відділяє. Поскаржтесь про це в земельному суді, вони вироком змусять його до справедливого розподілу’ [1].
Таким чином, проаналізувавши стилістичні особливості офіційно-ділового стилю на матеріалі юридичних документів середньоверхньонімецького періоду, ми дійшли наступних висновків:
· У середньовіччі твори юридичної літератури належали до офіційно-ділового стилю цього періоду розвитку німецької мови;
· До жанрової специфіки належать купчі грамоти, позики, закони, розпорядження та різні види права;
· На рівні лексичної, морфологічної та синтаксичної стилістики твори зазначеного жанру відповідали особливостям їх стилістики на всіх рівнях аналізу.
Список використаних джерел:
1. Pretzel , Ulrich Mittelhochdeutsche Bedeutungskunde , Carl Winter Heidelberg , 1982. - S.296
2. Dhondt , Jan Das fr?he Mittelalter B.10. - Fischer Taschenbuch Verlag Frankfurt / M.,1990. - S. 397.
3. Dhondt , Jan Das Hochmittelalter B.11. - Fischer Taschenbuch Verlag Frankfurt / M.,1991. - S. 349.
4. Drozd , Leo Deutsche Fach- und Wissenschaftssprache . - Oscar Brandstetter Verlag KG Wiesbaden , 1973. - S. 207.
5. Eine neue Geschichte der dt.Literatur hrsg.von Berlin University Press , 2007. - S. 1219.
6. Roelcke , Thorsten Fachsprachen . - Erich Schmidt Verlag GmbH Co . KG Berlin , 2010. - S. 269.