Пілат М.Є.

Львівський національний університет ім. І.Франка, Україна

СФЕРА ДОСЛІДЖЕНЬ КОГНІТИВНОЇ ЛІНГВІСТИКИ

Літературі ХХ – ХХІ ст. властивий бурхливий розвиток, різноманітність форм, стилів і напрямків. На цей період припадає діяльність значної кількості талановитих письменників, які збагатили світову літературу численними прекрасними художніми творами. Літературі цього часу особливо притаманний психологізм, своєрідне занурення у внутрішній світ персонажів, глибокий аналіз людських переживань і передачею цього є засоби мови.

Паралельно відбувається і стрімкий розвиток лінгвістичних наук, що пов’язано із динамікою виникнення численних наукових теорій. Важливо також простежити шляхи появи, становлення і розвитку лінгвістичних теорій, які були домінуючими у другій половині ХХ ст. Важливе місце в цьому переліку займає генеративна лінгвістика, що розглядала граматику мови як формальну автономну систему, де особливого значення набувають процеси інтерпретування, що стало підґрунтям для актуалізації методології інтерпретаціоналізму , провідною ідеєю якого було твердження про те, що значення, як лінгвістична структура, не містяться у мовній формі, їх надає інтерпретатор. Категоріальна ж граматика зосередилась на дослідженні композиційності , що лежить в основі категорій синтаксису, семантики і прагматики. Наступним етапом цього процесу стала теорія функціоналізму, в якій стверджувалось, що для лінгвістичного аналізу суттєвими є функції елементів вираження, а не самі елементи. Далі спостерігаємо активізацію лінгвістики тексту і аналізу дискурсу. Лінгвістичні дослідження з рівня речення локалізуються на рівень тексту. Висловлювання розглядається дослідниками не як предмет, а як дія(акт), отже, дедалі актуальнішою стає теорія мовних актів. Власне дослідження мови, як однієї із когнітивних можливостей діяльності людини, започаткувало появу когнітивної лінгвістики, яка прагне дослідити процеси мислення людини, їхнє вираження засобами мови.

Когнітивізм ми розуміємо як напрямок в науці, об’єктом вивчення якого є людський розум, мислення і пов’язані з ним мовно-ментальні процеси. Специфіка когнітивної лінгвістики як науки полягає у взаємозв’язку знань, як результату діяльності людського мозку, і пізнання, як результату сприйняття світу в процесі діяльності людей із застосуванням знань, котрі акумулювало людство на шляху до подальшого розвитку, із мовними та мовленнєвими процесами. Отже, когнітивна лінгвістика актуальна насамперед тому, що діє і реалізується в домінуючу теорію на стику різних наук: лінгвістики, психології, кібернетики, прикладної лінгвістики та інших.

В даний час, стверджують науковці, відбувається процес своєрідної «когнітивної революції». На думку Н.Хомського, наприклад, когнітивна революція стосується переважно стану розвитку людського мозку і того, як він впливає на поведінку людини, особливо на пізнавальні процеси: знання, розуміння, інтерпретації, вірувань і т.п.

Пов’язані зі знанням та інформацією мовні процеси номінуються як когнітивні або ж когніції . Поняття « когніція » охоплює як складові людського духу (знання, свідомість, розум, мислення, уявлення, творчість, розробка планів, роздуми, логічні висновки, вирішення проблем, фантазії, мрії) так і   процеси сприйняття, мисленнєві образи, спогади, увагу, впізнавання.

З позицій когнітивізму , людину можна вивчати як, свого роду, систему переробки інформації. Наслідком цього є різна поведінка людини. В ній знаходить відображення внутрішній стан людини, який можна інтерпретувати як засіб здобуття, переробки, збереження знань, а далі як мобілізацію цієї інформації для раціонального вирішення завдань. Важлива роль в таких дослідженнях належить художній літературі, письменнику як актуалізатору інформації, втіленню її у вербальну форму. На цей процес, звичайно, впливає особистість письменника та його оточення.

Вирішення ж цих завдань безпосередньо пов’язане з використанням мови, тому, очевидно, вона і знаходиться у центрі уваги когнітивістів .

Термін « когнітивізм » переважно використовується в доволі широкому діапазоні і служить для означення:

- програми дослідження механізму людського мислення;

- вивчення процесів переробки інформації, що надходить до людини різними шляхами;

- створення та побудова ментальних моделей світу;

- розуміння і формування людиною і комп’ютерною програмою думок, що актуалізуються природньою мовою; створення моделі комп’ютерної програми, здатної розуміти і продукувати текст;

- широкого спектру психічних процесів, задіяних в мовних актах.

Ці питання детально аналізує Дем’янков  В.З.. Він наголошує, що когнітивізм робить можливим «промислове» (серійне) вирішення завдань стосовно людської думки.

Ґрунтуючись на досвіді попередніх досліджень в різних галузях науки і практики, когнітивісти застосовують у науковій діяльності все, що надбало людство у процесі свого розвитку, починаючи з античності. Філософія, логіка, фізіологія, психологія, гносеологія з давніх-давен займалися закономірностями мислення, людським інтелектом та його можливостями. Гносеологія, як один із розділів філософії, актуалізує теорію пізнання. Але всі ці питання когнітивістика розглядає під новим своєрідним кутом зору. Так свіжий погляд на природу та сутність реалій /речей, явищ, подій/ зумовлює цілком різне їх відображення у свідомості людини або у суспільній свідомості: у вигляді понять, образів, символів. Особливо важливою для когнітивістики є людська когніція , яка стосується ментальної репрезентації, зокрема символам, внутрішнім уявленням, стратегіям людини, які породжують певні дії і діяльність в цілому.

Когнітивістика вивчає когнітивний світ людини на основі її поведінки і діяльності. Все це відбувається за активної участі мови, що становить мовленнєво-розумову основу будь-якої людської діяльності. Формування мотивів, намірів, висновків, прогнозів на майбутнє та очікуваних результатів цієї діяльності у слова та речення, тобто формулювання думки за допомогою мовних засобів – ось процеси, що становлять інтерес для когнітивної лінгвістики, як науки.

У другій половині ХХ ст. під впливом бурхливого розвитку таких наук як психологія, філософія, логіка, фізіологія, кібернетика виникає необхідність поглянути на мову під кутом зору її участі у пізнавальній діяльності людини. Отримуючи в результаті індивідуальної діяльності певну інформацію, людина сприймає її, фіксуючи і відображаючи в мовних формах (словах, образах, виразах, реченнях, текстах). Когніція , як основне поняття когнітивної лінгвістики, охоплює знання і мислення людини в їх мовному втіленні. Таким чином і когнітивізм і когніція тісно пов’язані з лінгвістикою. Мова – це свого роду ключ до розуміння людської поведінки, її мотивів та осмислення наслідків. Мова є також відображенням процесів мислення, життєдіяльності людини і суспільства, вона завжди у тісному зв’язку з національними та науковими традиціями.

Виникає цілий ряд нових дисциплін, пов’язаних із лінгвістикою: психолінгвістика, етнолінгвістика, соціолінгвістика, когнітивна лінгвістика, лінгвокультурологія .

Отже, лінгвістична наука спрямовується на дослідження процесів мислення та соціальної діяльності людини. Центром цих досліджень стають процеси отримання, сприйняття, обробки (осмислення) та зберігання інформації, що її отримує людський мозок. Ця інформація вербалізується у свідомості людини, співставляється з раніше отриманою, а під впливом національних, наукових традицій і особливостей виховання формуються нові образи, смисли, моделі та стереотипи, відбувається активізація фреймового мовного потоку.