К.пед.н. Луценко В.І.

Державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет», Україна

ПЛАНУВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЯК ЧИННИК ПРОДУКТИВНОСТІ ОСВІТИ В ЕПОХУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Європейська кредитно-трансферна система для української освіти стала лакмусовим папірцем, який проявив низку прихованих недоліків, одним із яких можна назвати недостатнє планування робочого процесу у ВНЗ . На противагу школі, де цьому питанню приділяють значну увагу і вважають одним із ключових при формуванні алгоритму ефективного навчання, ВНЗ намагаються поступово вдосконалювати ці процеси відповідно до потреб аудиторії, вимог освітніх організацій та роботодавців. Принциповим є укорінення у свідомість людей розуміння необхідності зорієнтувати навчальний процес на потреби ринку, тільки так можна уникнути питань невідповідності сучасного випускника реаліям професійного ринку. Важливою ланкою діяльності ВНЗ є планування, яке є багатогранним явищем, що потребує зусиль у впровадженні. Отже, актуальність дослідження полягає у виявленні ефективних шляхів запровадження планування навчального процесу у ВНЗ .

Метою доповіді є висвітлення різних методик планування навчального процесу у вишах. Поставлена мета передбачає виконання низки завдань: тлумачення терміну планування та визначення основних етапів, на яких воно відбувається; встановлення продуктивної технології планування.

Дослідженням проблеми планування в навчальному процесі займалися М. Барна, Ю. Борисова, В. Васильєв, І.  Матіюк , головний акцент в їх працях був зроблений на аналіз основних положень планування.

Ефективне функціонування ВНЗ ІІІ–IV рівнів акредитації неможливе без продуманого планування, адже воно передує процесові навчання, створює для нього основу. Планування – це підготовчий стан кожного управлінського циклу. Розробити план – передбачити комплекс заходів, спрямованих на поліпшення навчально-виховної роботи та її результативності. Проте зараз проблема ВНЗ не у відсутності навчальних планів, а в наявності малоефективного планування. Переважна більшість систем підготовки кадрів основну увагу звертає тільки на загальне планування навчального процесу, досліджує нормативні документи, стандарти вищої освіти, навчальні плани та особливості їх розроблення, аналізує індивідуальний план науково-педагогічного працівника відповідно до робочого часу. Однак лакунарним залишається питання локального планування навчального процесу, де основним стають взаємини викладач – студент, студент – начальна програма. Саме на цьому етапі й виникають сьогодні труднощі, бо ВНЗ конкурують не між собою, хоча і присутня така ілюзія, а з роботодавцями, які забирають студентів з навчальних аудиторій і дають заробітну плату і мінімальні практичні навички в професії.

Отже, зміни, які принесла Болонська система є не завжди ефективними, бо під час планування процесу навчання студентів за спеціальністю дуже мало враховані реалії сучасного життя, які, наприклад, вимагають знання іноземної мови, а навчальний план дає збільшення кількості годин на предмети соціального циклу. Подібна ситуація і з дисциплінами спеціалізації, які замінені загальноосвітніми предметами.

Головними документами, що регламентують процес планування навчального процесу для студентів є навчальний план, навчальна та робоча програми з дисципліни. Програми ВНЗ видозмінилися у зв’язку з орієнтацією на модульну технологію навчання. Однією з особливостей кредитно-трансферної системи організації навчального процесу є планування навчального процесу в кредитних модулях, що має забезпечити можливості студентської мобільності, досягнення сумісності програм підготовки та навчання студентів за індивідуальними траєкторіями навчання. До того ж проблема полягає в постійних змінах навчальних планів, що останнім часом відбувається у багатьох навчальних закладах, це не дозволяє відшліфувати навчальні та робочі програми. Оскільки теоретично вибудувані програми дуже часто на практиці є важкими до застосування. Чітко прописаний тематичний план, розподіл матеріалу навчальної дисципліни на змістові модулі не гарантують продуктивного освітнього процесу та об’єктивного оцінювання. Динамічний розвиток середовища передбачає відведення у навчальному процесі значної ролі технології моделювання різних виробничих ситуацій, що дозволяє в межах ВНЗ адаптувати студента до реалій виробничого процесу, зробити випускника конкурентоздатним на ринку.

Крім загального планування навчального процесу спеціальності, обов’язково необхідно звернути увагу на внутрішнє планування робочого часу. Навчальні плани спеціальностей передбачають значну кількість годин на самостійну роботу студентів, проте процес, на нашу думку, організований не достатньо вдало, бо викладач не здатен забезпечити якісну перевірку всіх завдань, що були виконані студентом, це пов’язано зі зменшенням кількості аудиторних годин. Навчальний план для якісного засвоєння знань повинен передбачати поступове зростання рівня складності навчальних дисциплін відповідно до профілю спеціальності, тоді варто говорити про вдалий підхід до планування.

Запровадження ЕСТS змусило викладача переформатувати як структуру та наповнення робочих документів, які регламентують навчальний процес, так і взаємини з аудиторією. Акцент поступово зміщується на самостійну роботу студентів, де викладач перебирає на себе роль консультанта, але він не є пасивним споглядачем, а вибудовує блоки завдань, що допоможуть засвоїти теми. Принциповою проблемою для досягнення плідного навчального процесу стало недосконале навчально-методичне та технічне забезпечення дисципліни. Недоукомплектованість дисципліни навчальними виданнями та низький рівень технічної бази призводять до мінімалізації результатів навчання, коли теорія домінує над вміннями застосувати набуті знання на практиці. Простежується постійна зорієнтованість студента на отримання високої оцінки, механічного виконання завдань і зниження продуктивності.

У моделі розвитку професійної компетентності студента необхідно розглядати дві важливі складові: планування навчального процесу повинно сприяти формуванню професійної компетенції студента в процесі навчання та розвиток професійних компетенцій викладача у процесі професійної діяльності.

Уміння зреалізувати в навчальному процесі завдання профілізації навчання може сформуватися лише за умови глибоко вмотивованої, активної самостійної діяльності. Враховуючи особистісні якості студента, його інтереси, культурний і науковий рівень, виявлені засобами науково обґрунтованої діагностики, можна було б визначати, за яким саме профілем викладання дисциплін у ВНЗ діяльність конкретного викладача була б найефективнішою.

ЕСТS загострила необхідність підвищення дидактичних здібностей викладачів ВНЗ , що проявляється у здатності створити оптимальні умови для засвоєння студентами навчального матеріалу, зробити його доступним для розуміння та викликати в учнів інтерес до предмета, до навчального матеріалу, де теоретичні знання будуть поєднуватись з практичною їх реалізацією в польових умовах. Саме при допомозі цих здібностей викладач зможе адаптувати рівень складності предмету до рівня підготовленості аудиторії та особливостей спеціальності.

Педагог має забезпечити студентів певною базою знань, професійних умінь та навичок, що відповідають умовам сучасності. Крім того, викладач повинен пам’ятати про морально-ціннісні настанови. Тому на сучасному етапі до планування навчального процесу загалом і планування практичної підготовки студентів висувають особливі вимоги, де враховується професійна компетентність і особистісно-психологічні якості.

Сьогодні гостро стоїть проблема реального, а не формального впровадження процесу планування профільного навчання у ВНЗ . Серед шляхів виходу із ситуації, що склалася, варто запропонувати збільшення уваги до покращення матеріально-технічної бази ВНЗ або пошуки альтернативних шляхів створення робочих лабораторій, наприклад, через домовленість з роботодавцями про проведення на їх базі практичних занять.

Спостереження над запровадженням у навчальному процесі ЕСТS засвідчив, що досягнення її ефективності ще не відбулося, бо і технологія, і заклади, де відбувається її впровадження потребують удосконалення.