WEB-ресурс научно-практических конференций

МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ ВІДПОВІДНОСТІ КОНКУРЕНТНОЇ СТРАТЕГІЇ СТАНУ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

К.е.н . Чечетова-Терашвілі Т.М.

Харківський національний економічний університет

Діагностика відповідності конкурентної стратегії підприємства стану зовнішнього середовища здобуває особливо важливого значення. Без діагностики зовнішнього середовища неможливий правильний вибір конкурентної стратегії. Тільки істотний аналіз всіх аспектів діяльності підприємства дозволяє визначити сильні й слабкі сторони підприємства, можливість реалізації обраного напрямку його розвитку. Результатом діагностики має бути діагноз, який є визначенням й описом поточного перспективного стану підприємства, його основних проблем і шляхів їх рішення. На основі встановленого діагнозу здійснюється коригування конкурентної стратегії, спрямованої на створення конкурентних переваг, підвищення конкурентоспроможності підприємства й формування його сталої конкурентної позиції.

Термін «діагностика» (від грецьк . Diagnostikos – здатний розпізнавати) дослівно переводиться як розпізнавання стану суб'єкта за другорядними ознаками. Інший можливий переклад цього терміна – вивчення стану об'єкта, у тому числі й економічного, що відповідає традиційній термінології економічного аналізу [4]. Існують різні підходи до визначення сутності діагностики .

Діагностика розглядається як необхідний етап дослідження проблем, які мають місце в процесі життєдіяльності певної системи, що відбувається після виявлення проблеми в результаті контролю (спостереження за станом системи) [3]. Діагностикою проблеми називають аналіз величини й співвідношення параметрів організаційно-виробничої системи й ринкового середовища, а також зміни цих співвідношень з метою визначення причин і місця (відповідно до ієрархічних рівнів системи) появи проблеми.

У спеціалізованій літературі придбав поширення такий термін, як економічна діагностика. Згідно з [1], економічна діагностика спрямована, у першу чергу, на оцінку стану економічних об'єктів за умов неповної інформації з метою виявлення проблем розвитку й перспективних шляхів їхньої розв'язки. Економічна діагностика розглядається як комплексне дослідження, різнобічне за своїми завданнями і місцем у системі управління.  

У [2] пропонується відокремити такі напрямки діагностики, як оперативна й стратегічна. Оперативна діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства орієнтована на обґрунтування поточних, оперативних управлінських рішень. Вона відслідковує ключові сфери діяльності підприємства, у першу чергу фінансовий стан, беззбитковість, матеріальні й інформаційні потоки, ризики, які властиві його діяльності. Ціль проведення   стратегічної діагностики – оцінка ефективності обраної стратегії діяльності, дослідження стратегічної позиції підприємства по окремих напрямках його діяльності, оцінка сильних і слабких сигналів, які одержує підприємство із зовнішнього середовища.

Узагальнюючи вищесказане, можна стверджувати, що головною метою діагностики є підготовка інформації для прийняття поточних і стратегічних управлінських рішень на всіх етапах життєдіяльності підприємства. Результати економічної діагностики формуються на основі поглибленого попереднього, майбутнього й перспективного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства й використаються для прийняття програм подальшої діяльності підприємства.

Можуть бути відділені й певні функціональні напрямки діагностики, пов'язані з аналізом окремих функціональних сфер або напрямків діяльності підприємства, оцінкою ймовірності наслідків настання певних явищ. Як один з таких напрямків економічної діагностики пропонується розглядати діагностику відповідності конкурентної стратегії стану зовнішнього середовища .

Процес діагностики відповідності конкурентної стратегії стану зовнішнього середовища варто розглядати як систему досліджень, які в сукупності дають можливість сформувати необхідні висновки щодо стану підприємства, його конкурентної позиції, рівня конкурентоспроможності, стану зовнішнього середовища й оцінки відповідної обраної конкурентної стратегії. Схема циклу процесу діагностики відповідності конкурентної стратегії стану зовнішнього середовища включає такі етапи (рис. 1).

Рис. 1. Цикл процесу діагностики відповідності конкурентної стратегії стану зовнішнього середовища

Мета даної діагностики – вивчення проблеми, тобто оцінка конкурентної позиції підприємства, яку обрано підприємством, детальне виявлення факторів, що на неї впливають, та підготовка необхідної інформації для ухвалення рішення з коригування раніше обраної конкурентної стратегії. Інша мета діагностики – уважно вивчити важливі аспекти взаємозв'язку між розглянутими проблемами й раніше поставленими стратегічними цілями щодо формування конкурентної позиції підприємства, а також визначити наявність можливостей і ресурсів для ефективного вирішення цієї проблеми.

Завданнями проведення діагностики відповідності обраної конкурентної стратегії підприємства стану зовнішнього середовища є: 1) відстеження слабких тривожних сигналів із зовнішнього середовища підприємства; 2) оперативне реагування на виникаючі негативні тенденції; 3) розробка заходів, спрямованих на нейтралізацію виникаючих погроз або на підтримку позитивних явищ; 4) уточнення стратегічних цілей підприємства відповідно до змін у зовнішньому середовищі й забезпечення умов їх своєчасного досягнення; 5) здійснення коригування існуючої конкурентної стратегії або її повна заміна у випадку відхилення від раніше поставлених цілей.

Таким чином, під діагностикою відповідності конкурентної стратегії стану зовнішнього середовища пропонується розуміти систему ретроспективного, оперативного й перспективного цільового аналізу, спрямованого на виявлення змін у стані зовнішнього середовища, оцінка загрози впливу цих змін на конкурентну позицію підприємства й на основі отриманих результатів – оцінка ефективності обраної конкурентної стратегії. Зміни стану зовнішнього середовища підприємства спричиняють коригування діючої конкурентної стратегії. Система діагностики, будучи безперервною, уможливлює ефективний контроль за реалізацією обраної стратегії. До її завдання входить і оцінка ситуації усередині підприємства, й оцінка стану нестабільності зовнішнього середовища підприємства при формулюванні конкурентної стратегії, і постійний контроль за її реалізації, й, в остаточному підсумку, – оцінка успішності стратегії в цілому після закінчення строку її впровадження. Своєчасна й точна діагностика стану зовнішнього середовища й відповідність обраної конкурентної стратегії різним змінам, які проходять в ній, дозволяє підприємству протистояти їх негативному впливу, використовувати повною мірою сприятливі тенденції впливу та сформувати сталу конкурентну позицію на ринку.

Наслідком забезпечення відповідних конкурентних позицій вітчизняних підприємств на ринку України будуть такі результати: 1) відродження й розвиток внутрішнього ринку; 2) зростання національного доходу й валового внутрішнього продукту; 3) інтенсифікація фінансових надходжень у бюджет; 4) розвиток міжнародної торговельної діяльності; 5) розвиток інноваційного потенціалу підприємств; 6) підвищення використання коштів і предметів виробництва; 7) підвищення ступеня зайнятості населення і, як наслідок, соціальна стабільність держави; 8) створення на міжнародному ринку іміджу розвиненої індустріальної держави й надійного партнера.

У цілому можна зробити висновок про те, що оцінити відповідність реалізованої конкурентної стратегії стану зовнішнього середовища є можливим через детальний аналіз змін у навколишньому конкурентному середовищі функціонування підприємства та оцінку ступеня впливу цих змін на підприємство, яке аналізується.

Принципова розширена схема діагностики відповідності конкурентної стратегії стану зовнішнього середовища складається з таких етапів (рис. 2).

1. Формування методології проведення діагностики змін зовнішнього середовища підприємства – проведення аналітичної, експертної   або імітаційної (модельної) діагностики.

2. Формування групи показників зовнішнього середовища для аналізованого підприємства на підставі раніше проведеного аналізу зовнішнього середовища.

3. Виявлення набору показників, які характеризують зміну характеру впливу (посилення/послаблення впливу) у рамках кожної групи факторів зовнішнього середовища підприємства.

4. Визначення еталонних значень за кожним показником.

5. Розробка методики оцінки впливу   факторів за відповідними показниками .

6. Здійснення апріорного ранжування показників факторів, які характеризують групу, макросередовища підприємства за допомогою методу рангової кореляції.

7. Розрахунок значення узагальнюючого показника. Тут мова йде про узагальнюючий показник, при розрахунку якого вихідною є матриця показників, що характеризують ступень змін макросередовища підприємства

8. Побудова факторної моделі для виявлення групи значущих факторів мікросередовища підприємства.

9. Побудова узагальнюючого таксономічного показника на основі відібраних факторів за показниками, що мають найбільший ваговий коефіцієнт .

10. Узагальнення результатів проведеної діагностики шляхом знаходження узагальнюючого інтегрального показника, який характеризує зміни зовнішнього середовища підприємства та дозволяє визначити ступінь змін, що відбуваються, вплив їх на рівень конкурентоспроможності підприємства, на його можливості й ресурси, необхідні   для формування сталої конкурентної позиції на ринку.

11. Визначення відповідності обраної конкурентної стратегії стану зовнішнього середовища підприємства на момент проведення діагностики.

12. Здійснення коригування конкурентної стратегії у випадку наявності змін у зовнішнім середовищі.

Таким чином, система діагностики відповідності конкурентної стратегії, будучи безперервною за часом роботи, уможливлює ефективний контроль за реалізацією обраної конкурентної стратегії підприємства, який є необхідною умовою оцінки успішності конкурентної стратегії в цілому після закінчення строку її впровадження.

Список використаних джерел:

1. Вартанов А.С. Економічна діагностика діяльності підприємства: організація та методологія. –   М.: Фінанси та статистика, 1991. – 80 с.

2. Вітлінський В.В., Пернарівський О. Інтелектуалізовано кількісна оцінка кредитоспроможності позичальника // Фінанси України – 1998. – №6. – С.5-13.

3. Пономаренко О. Системні методи в економіці, менеджменті, бізнесі. – К.: Основи, 1997. – 390 с.

4. Энциклопедия кибернетики . В 2 т. –   К.: Глав. ред. Укр. сов. энцикл ., 1975. – Т.1 – 606 с., Т.2 – 619 с.