WEB-ресурс научно-практических конференций

ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ РИТОРИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ В АНГЛОМОВНИХ ТЕКСТАХ ПОЛІТИЧНИХ ПРОМОВ

Слободянюк А.А.

ПДПУ ім К.Д.Ушинського , м. Одеса

  Сучасні лінгвістичні праці відзначені широким різноманіттям досліджень з питань жанрово-стилістичних особливостей текстів різних функціональних стилів й, зокрема, текстів політичних промов. Питання виявлення та   встановлення закономірностей функціонування найбільш поширених стилістичних засобів в політичних промовах завжди знаходилось в центрі уваги вчених-лінгвістів. Ними було проаналізовано та систематизовано головні ознаки текстів політичних виступів, виявлено їх прагматичну спрямованість та паралінгвістичні особливості. Проте проблема визначення засобів реалізації риторичної стратегії, специфіки механізму їх дії саме в політичних текстах все ще залишається недостатньо вивченою, що й зумовлює актуальність даного дослідження.

Політична промова представляє собою один із видів публічного монологічного мовлення, для якого характерні такі елементи мовної ситуації, як чисельна аудиторія та офіційна обстановка [1 , с. 15]. Саме політична промова була і є основним об’єктом дослідження риторики.

Найпоширенішим визначенням поняття риторики є визначення її як теорії переконуючої комунікації [2, с.57]. Виходячи ж з дефініції стратегії як довгострокового плану або тактики дії [3, р.902], правомірно розглядати поняття риторичної стратегії як тактику риторики, або як риторику у дії, яка передбачає активне використання інструментарію та принципів риторики.

Головною ознакою процесу комунікації в політиці є його безпосередня орієнтованість на аудиторію з метою отримання потрібної мовцю суспільно-політичної реакції [4, с.2]. Зважаючи на те, що будь-яка політична промова має не лише інформативний, а й інтенціональний характер, необхідним є ретельний відбір мовних засобів усіх рівнів для досягнення основної мети такого типу виступу – переконання.

На матеріалі текстів 16 англомовних політичних промов таких визнаних ораторів минулого і сучасності як Мартин Лютер Кінг, Джон Кеннеді, Джордж Буш, Білл Клінтон та ін., нами було проаналізовано наступні засоби реалізації риторичної стратегії.

Композиція текстів політичних промов складалася, як правило, з трьох основних частин: вступу, основної частини і закінчення. Мета вступу полягала в тому, щоб привернути та опанувати увагу аудиторії, а також мотивувати її вибір, тобто підготувати аудиторію для подальшого сприйняття інформації. Основна частина, як структурна одиниця політичної промови містила виклад матеріалу та аргументацію. Основними методами викладу інформації були індуктивний (хід від конкретного до загального) і дедуктивний (переміщення від загального до часткового). Закінчення текстів політичних виступів, що аналізувалися, представляло собою ретроспективний хід мовця – він повертався до найважливіших пунктів основної частини й будував закінчення як нагадування про них. Характерним для текстів політичних промов було використання рамочного повтору: останні абзаци промови майже дублювали відповідні абзаци вступу.

З метою встановлення тіснішого контакту з аудиторією, оратор в політичних промовах намагається ідентифікувати свій образ через ототожнення себе зі слухачами. Це здійснювалося завдяки використанню займенників множини, таких як “ we ”, “ our ”,” us ”. Для здійснення подальшої сугестії оратори часто використовували засоби вираження авторської модальності через вживання таких дієслів як „ to believe , to trust , to be convinced ” та ін.

На лексичному рівні образність та виразність мови публічних промов досягалася завдяки використанню тропів – засобів фігурального зображення предметів та явищ, до найпоширеніших з яких відносилися метафора, епітет, гра слів, іронія та ін. Механізм їх дії полягав в здійсненні переносу конототивних значень з об’єкту, з яким порівнюється даний об’єкт, на той, що порівнюється. Таким чином відбувалися спочатку кодування мовцем інформації, а потім в свідомості аудиторії мало місце її декодування.

На синтаксичному і лексико-синтаксичному рівні поширеними виявилися такі засоби, що забезпечують реалізацію риторичної стратегії, як паралельні конструкції, риторичні питання, антитези, градації та ін. З синтаксичної точки зору для текстів політичних промов найбільш характерним було використання нееліптичних та складних речень.

Отже, політичні промови, що представляють собою взірець ораторського мистецтва, використовуючи розвинутий інструментарій риторики для здійснення головної мети – переконання, - виявили наявність великої кількості засобів впливу, що дає змогу дійти висновку про велику сугестивну силу політичного виступу як типу тексту. Реалізація риторичної стратегії, що передбачає дотримання принципів і методів риторики як теорії переконуючої комунікації відбувається в таких промовах на кожному рівні мовної системи.

Список використаних джерел:

1. Цеплитис Л.К., Катлапе Н.Я. Теория публичной речи. – Рига: Зинатне, 1971. – 119 с.

2. Безменова Н.А. Очерки по теории и истории риторики. – М.: Наука, 1991. – 215с.

3. The Oxford Quick Reference Dictionary / Edit. by Della Thompson. – New York : Oxford University press, 1998. – 1071 p.

4. Діденко М.О. Політичний виступ як тип тексту (на мат. виступів нім. політ. діячів кінця 20 ст.): Автореф .   дис . … канд. філол. наук: 10.02.04/ Одес. нац. ун-т ім. І.І. Мечникова. – О . , 2001. – 19с.

5. hhtp :// www . americanrhetoric / speeches . com