WEB-ресурс научно-практических конференций

РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНО-ЕСТЕТИЧНОЇ ПАРАДИГМИ В АНАЛІЗІ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВА

Коваленко А.М.

Одеський державний економічний університет

Інформаційна складова культури є актуальним предметом дослідження, адже всі її сфери визнаються такими, що акумулюють суспільно значущу інформацію. Слід звернутися до визначення ролі, яку відіграла інформаційно-естетична парадигма в процесі дослідження знакової природи мистецтва. Чи залишаються методи інформаційно-естетичної парадигми дослідження культури і мистецтва актуальними?

Як відомо, становлення інформаційної, чи теоретико-інформаційної естетики, пов'язане з іменами багатьох дослідників, такими як М.Бензе, Г.Франк, Р.Арнхейм та інші. Умовно прийнято датувати виникнення цього напрямку з появою роботи Абрама Моля «Теорія інформації та естетичне сприйняття» [1].

А. Моль виокремлює два типи інформації в художньому творі: семантична інформація та естетична типи інформації. Семантична інформація -   інформація логічна, піддається точному формулюванню, перекладанню. Семантична інформація інтерпретується дослідником, переважно як така, що має суто утилітарний, і головним чином логічний характер. Семантична інформація пов'язана, перш за все, з дією і змістом. Підкоряючись законам універсальної логіки, вона «логічна» в тому сенсі, що всі правила, всі символи є загальноприйнятими серед усіх реципієнтів.

А. Моль звертає нашу увагу на невичерпність художнього твору семантичною інформацією. Очевидно, реципієнт мистецьких творів, перш за все, прагне віднайти не логічну інформацію, а естетичну оригінальність.

Естетична інформація – та, що є подразником певних емоційних станів. Естетична інформація, на відміну від семантичної трактується А.Молем як випадкова. Випадковість проявляється в тому, що вона змінюється в залежності від навичок емоційно-чуттєвої реакції, а не набору знань реципієнта та здатності до сприйняття символів. Естетична інформація позбавлена навмисності і визначає лише внутрішні стани людини. Відповідно до зазначеного, можливість вивчення естетичної інформації розцінюється   набагато гірше, ніж вивчення семантичної, адже вона не підлягає вимірюванню й об'єктивному визначенню, на що претендувала інформаційна естетика.

Абстрактна школа сучасного живопису пішла шляхом збільшення естетичної інформації, руйнуючи усталені, традиційні зв'язки. Обсяг інформації, непередбаченість мальовничих повідомлень тут є надзвичайно високою.

Можна поставити під сумнів пряму залежність, що вивів А.Моль, між ламанням традиційних структурних зв'язків у їхньому впливі на зростання естетичної інформації у творі мистецтва. При поділі мистецтва на дві складові: естетичний і семантичний рівні інформації, естетична інформація знаходить своє вираження у виразних засобах, що використовують для впливу на емоційно-чуттєвий рівень людини. Відповідно до цього семантична інформація відноситься до змісту твору мистецтва. Особливістю цього рівня інформації виступає можливість вербального втілення. Варто підкреслити, що навіть така інформація в добутку мистецтва не може прийматися лише як проста сума фактів. Хоча, без сумніву, такого роду використання семантичної інформації цілком можливо. Але все-таки, мета, якій служить   твір мистецтва – розширення меж нашої свідомості. Якщо це має місце, то можна стверджувати, що естетичний акт, естетичне переживання відбулося і наш досвід здобув статус естетичного досвіду.

Адже естетичне не вичерпується наявністю в людини певних емоцій, почуттів, переживань, що класифікуються як естетичні почуття. Слід підкреслити, що естетичне почуття відмінне від повсякденних почуттів і емоцій. Безсумнівно, незвичні способи зображення впливають на людину руйнуючи звичні для неї рамки сприйняття, ті параметри, якими вона зазвичай керується при сприйнятті творів мистецтва. За нових умов   вони втрачають свою дієвість, і стають, так би мовити, марними. Не варто, на нашу думку, наполягати на тому, що така ситуація автоматично сприятиме збільшенню естетичної складової переживань. Швидше за все таке припущення є перебільшенням.

Загальновизнаним є те, що становленню інформаційної естетики як наукової дисципліни, що володіє строгим методологічним апаратом сприяла так звана тенденція «атомізації» мистецтва. Увага художників і теоретиків мистецтва зосереджувалася на найпростіших складових твору мистецтва, таких як площина, мазок, геометричні фігури (прямокутник, трикутник, коло).

Продовжуючи розвивати ідеї про комунікативність мистецтва, інформаційна естетика з'явилася продуктом загальнонаукового прагнення до інтерпретації різних областей наукового знання виходячи з принципу «максимуму інформації». Так, естетична цінність художнього об'єкта автоматично стала визначатися тією кількістю інформації, яку він несе. Однак, вивчення і вираження явищ мистецтва у математичних формулах не змогло пояснити їх естетичний вимір. Це засвідчує наявність недоліків методологічного апарату інформаційної естетики.

На цій підставі, В. М. Петров [3] констатує кризу інформаційної естетики: тенденція до математичної формалізації і чисельного підрахунку інформативності, упорядкованості і виразності творів мистецтва виявилась неадекватною багатогранності художніх явищ.

Роль та значущість феноменів культури, і зокрема, мистецтва не може вичерпуватися лише збереженням та трансляцією інформації, адже мають естетичний вимір, який, нажаль, залишився за межами методологічних можливостей інформаційно-естетичної парадигми. Але не варто, на нашу думку, зменшувати значення результатів, що було отримано   при використанні методології інформаційної естетики.

Список використаних джерел:

1. Моль А. Теория информации и эстетическое восприятие. –   М.: Мир, 1966. – 351с.

2. Са мохин В.Н. Эстетическое восприятие . – М.: Мысль, 1985. – 208с .

3. Петров В.М. Кризис информационной эстетики // Искусствознание Запада об искусстве XX века . – 1988. – 171с.