WEB-ресурс научно-практических конференций

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СПОРТСМЕНА ТРЕНЕРОМ

К.психол.н. Черепєхіна О.А.

Гуманітарний університет "ЗІДМУ"

Головну роль у забезпеченні поведінки й діяльності спортсмена на різних етапах змагань грає його тренер. Завдання тренера в умовах нашого суспільства - це не тільки спортивні досягнення спортсмена, але й виховання всебічно розвиненої, освіченої людини, здатної до використання культурного надбання суспільства й саморозвитку.

Як відзначає А.Д.Ганюшкін [1], реалізація цього завдання вимагає вирішення головного протиріччя, що лежить в основі духовного розвитку людства, протиріччя між необхідністю засвоїти спортивний досвід і знання попередніх поколінь, створену ними культуру, навчитися будувати на їхній основі свою професійну діяльність і поведінку, з одного боку, і необхідністю їх постійно вдосконалювати й, отже, не руйнувати й відкидати, а збагачувати й розвивати - з іншої.

У діяльності тренера це протиріччя реалізується у двох його функціях. По-перше, він повинен передати підростаючому поколінню накопичену людством культуру у вигляді певних знань, навичок, звичок, умінь в області фізичної культури й спорту. Інакше кажучи, домогтися правильного поводження спортсмена й удосконалювання його спортивних результатів.

По-друге, він не повинен при цьому позбавити спортсмена його власної індивідуальної своєрідності. Більш того, він постійно на нього спирається й розвиває. Це означає, що тренер не може бути диктатором, що нав'язує спортсменові наявні норми, не повинен виступати інструментом гнітючої системи впливу на формування особистості.

Слід зазначити, що в основі сучасного навчання й виховання лежить гуманістична педагогіка, що включає інноваційні методи технології передачі знань, педагогіку співробітництва й психологію ціннісного спілкування. При такому підході особистість розглядають як унікальну цілісну систему, здатну до спілкування з іншими особистостями. Узяті разом інноваційна педагогіка й гуманістична психологія - напрямок, що визнає своїм головним предметом особистість як унікальну цілісну систему, що являє собою не щось заздалегідь дане, а відкриту можливість самоактуалізації, властивій тільки людині.

Є.Н.Гогунов, Б.І.Мартьянов [2] стверджують, що п рагнення спортсмена до виявлення й розвитку своїх особистісних можливостей припускає наявність сприятливих соціально-історичних умов, які більшою мірою сприяють професійному спілкуванню й спілкуванню з іншими людьми, тому що розвивати свої особистісні якості без спілкування неможливо. Одними із завдань соціальної психології спорту є розробка засобів коректування й оптимізації спілкування в галузі фізичної культури й спорту, розвиток здібностей і навичок до нього. Це особливо необхідно тим категоріям людей, які професійно пов'язані зі спілкуванням, зокрема тренерам. Отут і хотілося б поговорити про методи, що формують педагогічне спілкування, мови і дистанції психологічного спілкування.

Дистанції спілкування - найважливіші складові педагогічної майстерності, зокрема, спортивного тренера. У спілкуванні зміна дистанції сильно впливає на взаєморозуміння й взаємодію співрозмовників. Правильно обрана дистанція - це 90% успіху будь-якого діалогу. У кожної людини є власний психологічний комфорт. У кожного - свій комплекс переживань, і кожний сам вибирає психологічну дистанцію. Це один з найбільш важливих аспектів педагогічного спілкування. Виділяють три основні дистанції: фізичну, просторову й вертикальну.

У працях Г.Д.Горбунова [3] знаходимо тезу щодо того, що е фективне професійне спілкування спортсмена і тренера, з одного боку, єдине, рівне, але це не означає, що тренеру треба бути на рівні зі своїм підопічним. Площина контакту може бути вертикальна й горизонтальна. Треба зрозуміти ефективність цього спілкування не на рівних. Вертикальне спілкування (тренер - спортсмен) ускладнює життя й заважає в спілкуванні, якщо тренер не використовує прийоми "прибудова знизу" і не знаходить спільної психологічної дистанції.

Треба пам'ятати не тільки про спортивні результати, але й про розвиток особистості спортсмена, що зовсім неможливо, якщо не враховувати дистанції спілкування. Процес спілкування не може відбуватися без участі тих або інших органів почуттів. Тому й педагогічний аналіз не можливий без досить ретельного вивчення конкретних засобів і способів передачі думок і почуттів, обміну відомостями, обговорення інформації в реальних актах спілкування тренера і спортсменів.

Отже, тренерам необхідно створювати умови для розкриття й розвитку особистості в спорті, і робити це треба дбайливо, з огляду на психофізіологічні особливості спортсмена. Тренери повинні розуміти й раптові зміни настрою спортсмена, і дивні на перший погляд захоплення, і ексцентричне поводження, і новий лексикон, і часом свідомо невдалі починання. Спортивний клуб, стадіон, зал - відповідні місця для маніпуляції поводженням спортсмена, і одна з основних причин невдач тренерів, що полягають у тому, що адміністратори спортивних установ насамперед наполягають на підтримці дисципліни.

Список використаних джерел:

1. Ганюшкин А.Д. Задачи, формы и методы совместной работы психолога и тренера. - Смоленск: СГУ, 1989. – 272 с.

2. Гогунов Е.Н., Мартьянов Б.И. Психология физического воспитания и спорта: Учеб . п особие для студ. высш. пед. учеб. завед. - М.: Изд. Центр «Академия», 2000. – 288 с .

3. Горбунов Г.Д. Психопедагогика спорта. - М.: Физкультура и спорт, 1986. – 208  с .