WEB-ресурс научно-практических конференций

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ – СКЛАДОВА ПРОГРАМИ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

Гресь Н.Л.

Національний гірничий університет , м. Дніпропетровськ

Завдання, які стоять перед вищою школою, вимагають нового підходу до вдосконалення практичної підготовки студентів в процесі навчання.

Скільки існує вища школа, стільки існує проблема підвищення якості професійної підготовки фахівців. Саме вирішенню цієї проблеми присвячені сучасні дослідження Галімова А.В., Діденко О.В., Удовиці О.Ф., Ройлян В.О. (професійна підготовка військовослужбовців); Матвієнко О.В. (підготовка фахівців з інформаційного забезпечення системи управління невиробничою сферою); Боловсяк Н.В. (формування інформаційної компетентності майбутніх економістів); Левочко М.Т., Поліщук І.Ф. (підвищення рівня підготовки майбутніх бухгалтерів) та ін.

Вищі навчальні заклади III і IV рівнів акредитації готують фахівців з обліку і аудиту освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст, магістр. Навчальні плани підготовки за цими освітньо-кваліфікаційними рівнями передбачають виробничу практику зі спеціальності, яка є складною формою навчального процесу як в організаційному, так і в методичному плані. На сьогодні залишається досить багато питань щодо змісту   програм виробничої практики.

Основною метою нашого дослідження є удосконалення методичного забезпечення виробничої практики – складової професійної підготовки фахівців з обліку і аудиту у ВНЗ III і IV рівнів акредитації.

Основною задачею практики що визначає її навчальне навантаження є формування в умовах виробництва професійних здібностей студента на основі використання його теоретичних знань в різноманітних ситуаціях, притаманних майбутній професійній діяльності фахівця. Тому виробнича практика як вид навчального заняття будується у формі самостійного виконання студентом в умовах виробництва визначених програмою реальних облікових і управлінських задач, які поступово ускладнюються відповідно до росту об’єму отриманих знань. Зміст практики встановлюється виходячи із кваліфікаційних характеристик з урахуванням профілізації студентів, у тісному взаємозв’язку з програмами дисциплін, що вивчаються.

Індивідуальні завдання включаються в програму виробничої практики з метою надбання студентом під час практики умінь і навичок самостійного розв’язання виробничих, наукових або організаційних завдань.

Виконання одного або декількох індивідуальних завдань активізує діяльність студентів, розширює їх світогляд, підвищує ініціативу і робить проходження практики більш конкретним і цілеспрямованим.

Доцільно, щоб матеріали отримані студентом під час виконання індивідуального завдання могли в подальшому бути йому корисні і використані ним при виконанні курсової роботи, підготовки доповіді або статті.

Керівник практики від навчального закладу до початку практики з’ясовує у студента:

1. На якому підприємстві (форма власності, від діяльності) він планує працювати після закінчення навчального закладу?

2. Який участок облікових робіт він планує виконувати одразу після закінчення навчального закладу (або у позааудиторний час під час навчання у вищому навчальному закладі) на підприємстві?

3. Яка тема якої облікової дисципліни засвоєна ним найменше, або виявилася важкою для засвоєння?

Індивідуальне завдання буде ефективним якщо його виконання допоможе студенту усунути прогалини в знаннях і уміннях та більше підготуватися до майбутньої професійної діяльності.   Результати виконання індивідуального завдання студент представляє в окремій папці – швидкозшивачу.   Титульний лист оформляється за зразком , затвердженим навчальним закладом . За титульним листом студент розташовує послідовно матеріали індивідуального завдання. Індивідуальне завдання здається студентом для перевірки разом зі звітом з виробничої практики. Перевірене індивідуальне завдання повертається студенту і використовується ним при виконанні курсової роботи або підготовки доповіді чи статті.

За своєю структурою індивідуальне завдання може мати наступний вигляд: титульний аркуш; організаційно – правова характеристика базового підприємства; аналіз економічних і фінансових показників діяльності базового підприємства не менше ніж за два попередні роки; законодавча і нормативна база за предметом дослідження; статті, консультації фахівців – публікації у професійних періодичних виданнях, роз’яснення ДПІ тощо за предметом дослідження; матеріали практичної діяльності базового підприємства (первинні, зводні бухгалтерські документи, облікові регістри, звітність); висновки і пропозиції щодо предмету дослідження в сучасних умовах діяльності підприємства; можливі облікові ситуації, які існують з предмету дослідження, але, на момент виконання індивідуального завдання, не мають місця на даному підприємстві і шляхи їх розв’язання тощо.

Якість виконання студентом індивідуального завдання є складовою диференційної оцінки з виробничої практики, яка показує можливості студента застосовувати знання, уміння, навички, набутті у навчальному закладі, на виробництві та його спроможність адаптуватися до умов практики реального виробництва.

Сьогодні досить а ктуальними задачами є створення методичного забезпечення виробничої практики, підготовка методичних посібників як для студентів, так і для викладачів, розробка методики аналізу результатів практики, встановлення логічних зв’язків як в середині програм, так і при їх взаємодії з програмами навчальних дисциплін.