WEB-ресурс научно-практических конференций

НЕТРАДИЦІЙНА ЕНЕРГЕТИКА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ

Коміссарова В.В.

Запорізький національний університет

Основною стратегією в галузі енергетики кожної країни є забезпечення енергоносіями потреб власного господарства та населення. Одним з ключових напрямів стійкого розвитку економіки країни є забезпечення відтворення відновлювальних ресурсів, уповільнення темпів експлуатації вичерпних ресурсів і заміщення їх відновлювальними, зниження навантаження на асиміляційний потенціал навколишнього середовища.

До джерел енергії відносять традиційні вичерпні та відновлювальні джерела. До традиційних належать нафта, вугілля, природний газ. До відновлювальних, які в нашій країні інколи називають „нетрадиційними”, відносять сонячну, вітрову, геотермальну енергію, енергію водотоків, приливів і морських хвиль, біомаси (органічні речовини рослинного і тваринного походження), а також тверді і рідкі відходи, низькопотенціальне тепло повітря, води та землі [1].

У світовій структурі енергоресурсів переважають органічні (копалини) палива: в сумі близько 80% (нафта ­– 12%, вугілля – 26% і природний газ – 41%). Але співвідношення між ними з часом міняється. Так, 75 років тому основним енергоресурсом було вугілля (58,5%), частка нафти у споживанні країн світу швидко зростала до середини 70-х років, частка газу зростає дотепер. В розвинених країнах для виробництва електроенергії використовується сучасна біомаса, спалюються тверді побутові відходи. В Україні частка ядерної енергетики, природного газу та вугілля значно перевищує загальноєвропейський та світовий рівень, а використання нафти та відновлюваних джерел суттєво не досягає світового рівня [2]. Дані про споживання енергоресурсів у світі, ЄС і Україні наведені на рис.1.

Рис. 1. Споживання енергоресурсів у світі, ЄС, Україні (у %) [3]

Як бачимо, в даний час нетрадиційні джерела не можуть конкурувати на ринку з традиційними (углем, газом , ядерною енергією ). На такий розвиток подій можуть впливати різноманітні фактори: географічні та природні, економічні, політичні і соціальні, технологічні та інші.

Слід зауважити, що виходячи із структури національного паливно – енергетичного комплексу частка не поновлювальних носіїв є високою. З огляду на наявний власний потенціал і стрімку ескалацію вартості традиційних енергоресурсів тільки використання альтернативних джерел енергії та енергетичних технологій спроможне забезпечити в найближчому майбутньому реальний розвиток національного енергетичного комплексу.

З урахуванням наявних в Україні на 2006 р. тарифів на енергоносії можна зробити висновок про те, що енергетична ефективність ядерного палива набагато більша за будь – яке інше. В той же час найнижчою є ефективність біомаси. Проте, з точки зору екології біомаса – це найбільш ефективний енергоресурс. Видобуток та використання традиційних енергоносіїв шкідливо впливає на навколишнє середовище. З усіх видів шкідливого впливу на довкілля технологічного використання насамперед органічних енергоносіїв найбільш масштабними та небезпечними є викиди забруднюючих речовин в атмосферу, частка яких від загального обсягу викидів в Україні досягає 60% - тисячі тонн з’єднань сірки, азоту, вуглецю та твердих часток вступають в хімічну реакцію з атмосферною вологою, утворюючи кислоти та інші небезпечні сполуки. Найкращі екологічні показники має біоенергетика, оскільки поглинання діоксиду вуглецю рослинами в період зростання значною мірою компенсує екологічні збитки від продукування СО₂ при використанні біоенергоносіїв , а геліоенергетика, вітроенергетика та фотоенергетика майже в 10 разів безпечніші, ніж традиційна енергетика [4].

Однак організація інвестування масового використання біомаси в Україні поки що навіть технічно неможлива. Україна має низькі показники і за рівнем використання нетрадиційних джерел енергії.

Таким чином, нетрадиційні джерела при їх сучасному рівні розвитку не можуть стати основою для самозабезпечення країни енергоносіями, в той час як запаси традиційних енергетичних ресурсів зменшуються. Тож, в рамках державної концепції „Енергетична стратегія України на період до 2030 р.” уряду України, необхідно зробити акцент на ідеології реформ, що забезпечують енергозбереження. На цій основі має бути здійснено прорив в теорії та методології щодо модернізації техніки та технології, стратегії, тактики та способів використання альтернативних видів енергії.

Список використаних джерел:

1. Безруких П.П. Возобновляемая энергетика: вчера, сегодня, завтра // Электрические станции. – 2005. – №2. – С. 35–47.

2. Ольховский Г.Г. Глобальные проблемы энергетики // Электрические станции. – 2005. – №1. – С. 4–10.

3. Statistical Review . – http://www.bp.com.statisticalreview

4. Клавдиенко В.П. Нетрадиционная энергетика в странах ЕС // Энергия: экономика, техника, экология. – 2006. – №9. – С. 42–46.