WEB-ресурс научно-практических конференций

МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ТАРИФІВ НА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ

Брадул С.В., к.т.н . Славенко Е.І.

Донецький державний університет управління

Підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги поставили цілий ряд питань про їх економічну обґрунтованість. Крім того, існуючі методики визначення собівартості послуг та розрахунку тарифів не містять інструментів стимулювання підприємств ЖКГ до зниження собівартості та підвищення якості послуг.

Метою методики, яка пропонується у даній роботі є надання регуляторного управлінського інструменту стимулювання підприємств області до зниження собівартості і тарифів на комунальні послуги. Таким механізмом може стати визначення нижньої межі тарифу: різниця між тарифом і нижньою межею тарифу – це частина коштів, яка цільовим чином направляється спрямовується на модернізацію мереж та обладнання даного підприємства ЖКГ.

Останнім часом дуже активно багатьма авторами по проблематиці ЖКГ пропонується методологія бенчмаркинга , методу Офват і, як контрольний метод DEA з урахуванням досвіду зарубіжних підприємств ЖКГ [1].   Але, стосовно п ідприємств ЖКГ України з урахуванням їх реального стану, запропоновані методи не несвоєчасні|ненененеиовіолвад можуть бути застосовані до виведення ЖКГ України з глибокої кризи. Недоліками обраного методу є його складність (наприклад, комбінація 18 моделей) і непрозорість при визначенні Х-коефіцієнтів , виходячи з того, що вони практично є неадекватними до стану українських підприємств та, внаслідок, незначущі при визначенні нижньої межі тарифу.

На підставі за викладене вище запропонована простіша і адаптована до стану підприємств області методика розрахунку нижньої межі тарифу.

· формула нижньої межі тарифу із застосуванням регресійної моделі та невелика кількість змінних у формулі краще сприймається;

· порівнюються принципово структурно подібні між собою підприємства;

· підприємства зможуть самі повторити аналіз за допомогою спеціальної розробленої по даній методиці інформаційної системи своїми силами, якщо у них буде досить даних [2] .

Розглянемо порядок використання методики стосовно водопостачання.

1 крок. Побудова регресійної моделі залежності собівартості і питомих втрат. Розрахунок стандартизованих залишків | .

Досліджувати регрес ій ну лінійну залежність собівартості на водопостачання в i-1 році від питомих втрат. Мета побудови регресійної залежності полягає в тому, що б мати уявлення про щільність зв'язку (коефіцієнт кореляції) і характеру функціональної залежності двох змінних: собівартості і питомих втрат. Маючи ряд залишків, можна сказати на скільки обґрунтовані тарифи питомими втратами і зробити відповідну поправку у формулі розрахунку тарифу.

Рівняння регресії має вигляд:

(1)

де – собівартість, обумовлена рівнянням регресії;

   (2)

де – собівартість пред'явлена j -м підприємством області; ; – питома вага втрат; – оцінки параметрів регресійної моделі для -го підприємства області; – залишки регресійної моделі ; n – кількість досліджуваних населених пунктів.

2 крок . Розрахувати стандартизований ряд залишків   по формулі

   (3)

3 крок. Обрати тариф   на i-й рік для j– го населеного пункту з і нтервалу , який надається формулою:

   (4)

де – тариф на i-й рік для j– го населеного пункту;   – тариф на i-1-й рік для j– го населеного пункту;   – індекс інфляції на i-й рік; – стандартизований залишок (залишки при розрахунку тарифу дозволяє наблизити витрати по містах до рівняння регресії); – стандартне середньоквадратичне відхилення для тарифу на i-1-й рік для всіх населених пунктів;   – критичне значення критерію Стьюдента при заданій помилці ? (наприклад 0,05) . Урахування

4 крок. Розрахувати за формулою нижню межу тарифу:

  (5)

– нижня межа тарифу на i-й рік для j– го населеного пункту; –   тариф для j– го населеного пункту, обраний за формулою (4);   – індекс інфляції на i-й рік, прийнятий в законі про бюджет; – питомі втрати води в базовому році для j– го населеного пункту;   – стандартизований залишок.

Методика розрахунку нижньої межі тарифу по теплопостачанню та житлово-комунальним послугам кардинальним чином відрізняється від методики по водопостачанню через неточність розрахунку питомої ваги втрат із-за специфічності підприємств. Тому методика розрахунку по даних підприємствах пропонується наступна.

Перші три кроки виконуються як в попередньому розділі. Четвертий крок попереднього розділу міняється на наступний.

4 крок. Розрахувати за формулою нижню межу тарифу:

     (6)

де   – рейтингова оцінка за базовий рік моніторингу стану цінової та тарифної політики для j - го міста[2]; – нижня межа тарифу на i-й рік для j– го населеного пункту; – тариф для j– го населеного пункту, обраний за формулою (4);   – індекс інфляції на i-й рік, прийнятий в законі про бюджет;   – стандартизований залишок.

За формулами (5,6) нижня межа тарифу розраховується на протязі m років після |потім| базового року.

Список використаних джерел :

1. Вдосконалення державного р егулювання ринку комунальних послуг в Україні. – К: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, Німецька консультативна група з питань економічних реформ при Уряді України. –   2005. – 92 с.

2.  Антонов Ю.С., Брадул С.В., Славенко Е.І.. Інформаційне забезпечення експертного аналізу стану підприємств ЖКГ // Вивчення та впровадження і Україні іноземного досвіду вдосконалення діяльності органів влади. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (6 грудня 2006 року, Полтава) . – Полтава: РВЦ ПУСКУ , 2007. – С. 110-112.